Романович

– Тамаро Петрівно, я від нотаріуса! Відкрийте! – жіночий голос з іншого боку звучав як удар молотка по склу. Тамара Петрівна завмерла, пальці судорожно стиснули оксамитову скриньку з фотографіями. У двері знову постукали, уже наполегливіше. – Хвилиночку, йду! – її голос зрадницьки здригнувся. Відчинивши двері, вона побачила на порозі двох жінок – молоду, з гострим, … Читати далі

Льоша та Сашко потрапили до дитячого будинку після того, як їхня мама пішла з життя. Вона довго хворіла і не впоралася зі своєю недугою. Батько вже давно не жив із ними, поїхав на заробітки, та так і загубився в далеких краях. Родичів, які б захотіли взяти хлопчаків-близнюків до себе, нікого не виявилося, крім бабусі. Скільки … Читати далі

Я тримала документи в руках і не могла зрозуміти, як рідна мама могла зі мною так вчинити. Мій брат, який ніколи нічим не допомагав, отримав квартиру, а мене мама залишила без нічого. Те, що мама завжди любила брата більше, ніж мене, я знала, йому завжди приділялося більше уваги, але щоб повністю викреслити мене із заповіту … Читати далі

– Збирайся, мамо, поїдеш до мене жити, – скомандувала дочка Валентини Федорівни, щойно з хати розійшлися люди. Вдома був поминальний обід за батьком, якого не стало дуже раптово. Він хоч і був в роках, 76 років мав, але почувався дуже бадьоро як на свій вік. До останнього працював, навіть в цьому році ще зміг город … Читати далі

Мій чоловік кинув мене у мій день народження, коли мені виповнилося сорок чотири роки. Кинув заради молодої коханки, і не знайшов для цього кращого моменту, ніж моє особисте свято. Так би мовити, подарунок — так подарунок… А рік потому, на моє сорок п’ятиріччя, я знову побачила його на порозі нашої квартири. Я ледь стримувалася, щоб … Читати далі

В передвесільний вечір з міста приїхали батьки. Мама похмуро глянула на Світлану і сказала: – Ніка чекає дитину від твого Івана. Завтра буде весілля у Ніки. Добре, що статурою ви однакові. Чи ти хочеш зруйнувати сестрі життя?, – оглянувши доньку, промовила мати. – А що мені робити? Як же я? – схлипувала Світлана. Вона завжди … Читати далі

– Мамо, взагалі-то ми спали, сьогодні ж неділя, – намагався прокинутися Олег. – Ти не могла б попереджати про свої приїзди та якось узгоджувати їх із нами? – Коли з’явився час, тоді й заскочила, – відповіла Катерина Іванівна. – Просто мені треба було зранку, ось і вирішила заскочити до вас у гості. – У гості, … Читати далі

– Ігорю, може, ти один сходиш у гості? – Світлана сиділа біля дитячого ліжечка. Син, Павло, щойно прокинувся, але вона за час його сну відпочити не встигла… Під очима – темні кола, волосся не укладене, в очах – втома. Начебто був вихідний день, але в материнстві й турботах немає вихідних. – Це ще чому? – … Читати далі

– Бач, яка синьйора приїхала! Каву їй в ліжко подавай! Поїдеш в Італію, буде тобі там кава! – отак мене зустрів чоловік, коли я додому у відпустку приїхала. І тут я згадала про слова моєї сусідки Марії, яка не раз мене попереджала. – Марино, це ваша сімʼя, ти звичайно, роби як знаєш, та здається мені, … Читати далі

– Мама сказала, ресторан підтвердили, – Світлана говорила так, ніби не помічала напруження у голосі Ольги. – Ну й щодо грошей. Ви з Андрієм все переказали? Ольга мовчала кілька секунд, намагаючись підібрати слова, але Світлана вже продовжила: – Там сума невелика, якщо чесно, я навіть думала додати зі своїх, але знаєте ж,з моїми витратами… Це … Читати далі