Романович

Травень цвів бузком і дихав теплом, але в заміському будинку на околиці, де родина Ковальових святкувала день народження свекра, повітря було просякнуте напругою. Стіл ломився від шашликів і салатів, діти верещали на галявині, а дорослі підіймали келихи під тости. Юля, тридцятип’ятирічна жінка з акуратною косою та втомленими очима, намагалася посміхатись, але всередині все стискалося. Її … Читати далі

Ліля на думку матері засиділася в дівках. Жінка раз у раз спонукала доньку завести кавалера, і бути більш поступливою та м’якою. — Ти зі своїм характером точно одна залишишся, – казала мати, – хоч би дослухалася, не перечила ні мені, ні хлопцям, будь ти розумнішою. Твої однокласниці вже дітей няньчать, а хто й двох, а … Читати далі

– Я хочу розлучитись, – сказала Ірина досить буденним тоном. Вона стояла спиною до нього, ніби за вікном відбувалося щось важливіше за їхнє спільне життя. Андрій навіть не підняв на неї очей. – Добре, – тихо погодився він. Ірина завмерла. Вона чекала іншої відповіді, можливо, запитань. Що завгодно, окрім спокійного «добре». – Це все? – … Читати далі

Нас із братом у родині двоє. Ми завжди жили дружно, любили батьків, вони нас. Ходили в гості до бабусь, звичайна сім’я, ніколи ніякого поділу не було. Якщо мені купують іграшку, значить і братові теж, мені морозиво, йому таке саме. Ніколи б не подумала, що будемо з ним надалі сваритись через щось, бо дитинство і юність … Читати далі

– Мамо, а ти справді не будеш плакати, коли я з іншою мамою і татом поїду на море? Лізі чотири роки, вона базікає все, що спаде на думку. Тетяна дивиться уважно на дорогу, потім різко обертається до доньки. -Що? Лізо, ти знову? Досить уже вигадувати, пожартували й досить… – Але я не жартую, матусю, мама … Читати далі

– Та не буду я ці відходи їсти! – випалила Віка, відсуваючи тарілку з м’ясом по-французьки. – Суші там, чи тирамісу немає, чи що? Я завмерла, тримаючи ложку в руці, і подивилася на брата. Микола сидів, дивлячись на стіл, явно не знаючи, куди подітися. Наша мама, що сиділа навпроти, кашлянула, а молодша сестра Лєра похлинулася … Читати далі

Батька свого Арина не знала і ніколи не бачила, він зник ще до її появи. Звичайно, дівчинка питала про нього матір, але та тільки хмурилася і веліла займатися корисними справами, а не про нісенітницю питати. Бабуся теж була небагатослівна: – Пролітав повз сизий голубок, сів на гілочку і полетів, а нам тебе залишив. А крім … Читати далі

— Ми квартиру на Сергія переписали одразу ж, як ти вийшла заміж, — повідомила доньці Зоя Костянтинівна. — Ми з батьком порадилися й вирішили, що дачу теж залишимо синові. Світлано, не дивись так на мене! Сергію потрібен міцний фундамент. Тобі добре, ти за чоловіковою спиною живеш, всім забезпечена, а він як одружиться, що робитиме? Куди … Читати далі

Коли всі, хто прийшов попрощатися, розійшлися по хатах, біля свіжої могили залишився лише Федір. Він довго стояв у тиші, потім ступив уперед, торкнувся дерев’яного хреста і тихо промовив: – Обіцяю тобі, Марійко… Я жодну жінку не пущу до нашої хати. До самого кінця залишуся вірним нашому коханню. Минуло п’ять років. За цей час село помітно … Читати далі

– Віро, як це ти не підеш? Ти хоч розумієш, як мені буде без дружини на цьому весіллі? – в розпачі став проситися Петро. – Не піду, бо мені нема чого там робити. І тобі не раджу туди йти, – не відводячи погляду від дзеркала, спокійно відказала дружина. – Я не можу не піти, рідна … Читати далі