Романович

Антоніна Іванівна поралася на городі на грядках, ретельно висмикуючи бур’яни. Почула скрип хвіртки, й підвела голову. Зять завітав. Один. Цікаво, що його привело… Пішла зустрічати. – Миколо! А що ти один? А Іра де? – привітно спитала вона. – Та я тут… Розмова є… Микола був сам не свій. Блідий, розгублений. Невже трапилося що? – … Читати далі

– Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь саме цей дзвінок мене насторожував. Чого б це він захотів в гості прийти з самого … Читати далі

– То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з … Читати далі

– Дурниці не кажи! Як це – ти мене не пустиш назад? Мене! – Віталій зі здивованим обличчям стояв у дверях своєї колишньої квартири. – Дурниці ти зараз говориш! І чого приперся, га? Де це написано, в яких таких законах, щоб усякі моральні покидьки, натішившись досхочу на боці, мали хоч якесь право повертатися до колишніх … Читати далі

– Ти, сестро, напевно і сама не розумієш, що твориш, – намагалася напоумити Мирославу її рідна сестра Жанна, коли почула, що та на старості років заміж зібралася. Мирослава все життя прожила одна, так вже склалося. У свої 60 вона виглядає дещо старшою, бо ніколи за собою і не доглядала, не мала такої звички. Жила Мирослава … Читати далі

– Катю, у тебе коли зарплата? – Сергій заглянув на кухню, де його дівчина готувала вечерю. – Як завжди, аванс п’ятого і виплата двадцятого числа. А що? – Інга Вікторівна телефонувала. Просила, щоб ми до свят заплатили за квартиру. – Ну, ти поки заплати, а я тобі потім віддам свою частину. – Ні, так не … Читати далі

– Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою, у якої були певні проблеми із здоров’ям. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, … Читати далі

– Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою, у якої були певні проблеми із здоров’ям. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, … Читати далі

– Знову курка? – Олексій відсунув тарілку, навіть не скуштувавши. Алла глибоко вдихнула, намагаючись зберегти спокій. Вона весь вечір крутилася на кухні, готуючи вечерю, і вже заздалегідь знала, що чоловік залишиться незадоволеним. Питання було лише в тому, чим саме. – А що не так із куркою? – холодно уточнила вона. – Та просто їли її … Читати далі

– Ти знову вечеряти не будеш? – Олена втомлено подивилася на чоловіка, який щойно увійшов у квартиру, і навіть не глянув у бік кухні. Андрій мовчки стягнув куртку, кинув її на тумбочку у передпокої, й кинув погляд на годинник. – Вже їв, – сухо відповів він. Олена стиснула губи. Знову. Вкотре за останні місяці? Вона … Читати далі