Романович

Вона знову подзвонила у двері. Мама відкрила майже відразу. Ані здалося, що вона не зраділа їй. Напевно, вона чекала побачити Максима. — Ти не рада мені? — запитала Аня. — Ні, що ти. Проходь. Просто думала, що це Максим. Мама куталася в якусь витягнуту кофту, немов мерзла. — Ти не захворіла? Якась бліда, — поцікавилася Аня. — Не говори дурниць. Все гаразд. Будеш їсти? — запитала мама по дорозі до кухні. — Ні. А чаю вип’ю, — Аня пішла за нею. — А де Максим? — награно байдужим тоном запитала Аня

Автор

— Мамо, Ілля запропонував мені жити разом, — обережно почала Аня після вечері. — І де ви будете жити? — запитала мама, трохи затримавшись. — У нього є власна квартира. Батько купив її, коли Ілля вступив до інституту. — Ви не поспішаєте? Ще цілий рік до закінчення інституту. А якщо незаплановано… ну..? — Мама вимкнула … Читати далі

Жити в квартирі, де вони прожили з чоловіком і сином ці п’ять років, більше було неможливо. І справа була навіть не в самому чоловікові. Дашу відкрито цькувала свекруха, яка була присутня в їхньому з Романом сімейному житті відсотків на дев’яносто. Добре хоч, спати з ними разом не лягала в одне ліжко. Але і це було питанням часу — так здавалося молодій жінці, змученій вічним контролем з боку свекрухи…

Автор

— А ти де зараз? І чому я не бачу в квартирі твоїх речей? — чоловік подзвонив Даші, повернувшись додому. — А більше ти нічого не хочеш дізнатися? — різко відповіла Даша. — Хоча ні, вже не треба. Мені і так все доволі зрозуміло. А речей моїх немає, тому що я більше з тобою не … Читати далі

– Я до Марка Павленка, – заторохтіла незнайомка, – хотіла сюрприз зробити, в гуртожиток із дітьми приїхала, а його сусід Роман каже, що він живе ось за цією адресою. – Так, а я цих хлопчиків знаю, бачила їх на фотографії в  їхнього дядька. – Ви хотіли сказати «татка»? – поправила гостя. – Хіба вони не його племінники? – навіщось перепитала Уляна, хоча й так уже все було зрозуміло. – Вони – його дітки! – підвищила голос жінка.

Автор

Все починалося так незвичайно, трішки зворушливо і навіть романтично, як у кіно. Уляна працювала в дитячій поліклініці, що знаходилася в центрі міста, і доїжджала на роботу зі спального району, де мешкала сама. У свої тридцять два вона була ще незаміжньою, стомилася від самотності й почала задумуватися про сім’ю, про дітей, яких бачила щодня, і мріяла … Читати далі

— Вибач, мамо, я переб’ю тебе. Я дуже хочу зараз думати, що помиляюся в оцінках твого побажання. І хоча ми приберігали цю новину на кінець свята, я думаю, що можу її озвучити вже зараз

Автор

— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити страви нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі столом, і почала викладати з сумки пластикові контейнери з їжею. — Віро Миколаївно, ви знову привезли свою їжу? – запитала Оля. — Сонечко, ну не можна ж … Читати далі

Все! Більше я в цьому житті нікому нічого не винна. Чоловіка – немає, дочку – віддала заміж. Мені сорок п’ять, настав час влаштовувати своє особисте життя, – Яна підійшла до дзеркала, критично оглянула себе. – На обличчя, начебто, симпатична. Тим паче косметику дорогу дочка подарувала

Автор

«Все! Більше я в цьому житті нікому нічого не винна. Чоловіка – немає, дочку – віддала заміж. Мені сорок п’ять, настав час влаштовувати своє особисте життя, – Яна підійшла до дзеркала, критично оглянула себе. – На обличчя, начебто, симпатична. Тим паче косметику дорогу дочка подарувала. Талія кудись зникла. Гаразд, адже на пляж із ним одразу … Читати далі

– Сподіваюся, Микола зробить свої висновки. Адже тепер його проживання тут залежить тільки від бажання Варвари

Автор

– Коля, ти просто зобов’язаний її гарненько провчити, – холодно наставляла сина Ганна Сергіївна телефоном, гордо сидячи на задньому сидінні дорогого автомобіля. Вона невдоволено вислухала відповідь сина. – Послухай, я ж не можу сама постійно займатися вихованням твоєї Варвари! – невдоволено відповіла Ганна Сергіївна. – Тьху ти, господи, ім’я – наче ворона прокаркала… І знову … Читати далі

– Ірочко, як же так? Виходить, ти гроші взяла, та ще й квартиру вимагаєш? – Не добре це, дівчинко, – зітхнув дядько Петя. – Бабуся ж справедливо все розділила

Автор

– Ірочко, як же так? Виходить, ти гроші взяла та ще й квартиру вимагаєш? – Не добре це, дівчинко, – зітхнув дядько Петя. – Бабуся ж справедливо все розділила. Батько Ірини та Поліни – високий сивий чоловік – повільно підвівся з місця. – Ірино, – сказав він тихо, але так, щоб всі почули. – Мені … Читати далі

Вибач, мамо, я такий… не можу себе пробачити… Як подумаю, моя маленька мама, одна у великому місті, з малюком на руках, вибач, мамо

Автор

-Ну… і коли ти мені збиралася все розповісти? – син із ненавистю в очах дивився на Наталю. – Гліб, синку, ти що? Що сталося? -Я все знаю… мамо. -Ну розкажи мені, я теж хочу знати, – спробувала перевести на жарт Наталя і підійшла обійняти сина. Але хлопчик відсахнувся від неї, ніби вона була якась заразна … Читати далі

Ми так не домовлялися. Ти їхала в Італію з обіцянкою, що забезпечиш нас з братом житлом. А тепер що? Ти можеш ось так просто взяти і предумати, мамо, – дочка просто не могла повірити в те, що чула. Віра як ніколи була рішучою. Вона ще раз повторила доньці, що квартиру їй не купить. Тетяна сказала, що в такому випадку у неї більше немає мами, і поставила слухавку. Через пів години Віру набрав і син, хоча Віктор ніколи мамі перший не телефонував. Хіба як Віра сама його набере, то він знехотя скаже що в нього все добре, потім відразу додає, що має багато роботи і ставить слухавку. – Мамо, ти обіцяла квартиру. А Таня каже, що тепер ти передумала. Я щось нічого не розумію, – каже син

Автор

– Ми так не домовлялися. Ти їхала в Італію з обіцянкою, що забезпечиш нас з братом житлом. А тепер що? Ти можеш ось так просто взяти і предумати, мамо, – дочка просто не могла повірити в те, що чула. Віра як ніколи була рішучою. Вона ще раз повторила доньці, що квартиру їй не купить. Тетяна … Читати далі

– Не діло це, мужика утримувати. Хай би працювати йшов! Бо ти ореш, а він там бізнес-плани малює! Та й одну справу він вже занапастив, зараз і другу завалить

Автор

– Федь, подивися, яку сукню я купила! Подобається? Федір підвів очі й усміхнувся. – Ану, покрутись! Дуже гарна. Тобі шалено пасує! – ніжно промовив чоловік. – І мені сподобалося … Я весь магазин облазила, думала, піду без покупок! І в останній момент побачила цю сукню! Я в неї закохалася! Влітку на день народження Маринки у … Читати далі