Романович 
Я вийшла заміж, тому що залетіла. Мені було двадцять п’ять. Чоловік трохи старший за мене. Наше життя будувалося якось безглуздо. Ми начебто були парою, але водночас обидва не готові до такого повороту подій. І він, і я жили на момент зустрічі з батьками, але, коли настав час появи дитини на світ, ми вирішили все ж … Читати далі
Я довго ходила колами і все ніяк не могла зважитись набрати сватів. Дивно, ніби ж вони не праві, а совісно чомусь саме мені було. Та справа не про три копійки і не про сто гривень, таки я набрала їх. А вже за годину і донька мені телефонувала вся в сльозах. Мені життя показало і навчило, … Читати далі
У червні моя старша донечка виходить заміж. Вона вже доросла, їй 26 років, красива. На днях обирали сукню, пішли всі разом: я, молодша донька, подружка, мати нареченого. Вибрали дуже гарну сукню, це вартувало чотири годин пошуків і примірок у салоні. Після вдалого вибору вирішили зайти в затишне кафе, перекусити. Посиділи, поговорили, молодь кудись рвонула у … Читати далі
Мені ті пляцки і котлети будуть довіку згадувати, напевно. Принаймні, свекруха їх точно не забуде ніколи. Бачте, я мусила у єдиний вихідний піднятись о шостій, аби стати їсти готувати, бо мамі чоловіка того захотілось. А я не піднялась ні коли вона вперше мене покликала, ні коли стояла наді мною і совістила. Тепер і маму мою … Читати далі
Про те, що в нареченого є власне житло я звичайно ж знала, однак на гостині ніколи не була. Та вже коли Вадим мені пропозицію зробив і ми із ним планувати весілля почати, я таки погодилась із свого містечка переїхати до нього в столицю. “А це хто, Вадику?” – вийшла нам на зустріч молодиця, як тільки … Читати далі
– То що, Маріє, будемо дім ділити і розходитися, чи якось вже доживемо віку? – запитав мене майже з порогу мій чоловік, а я не встигла навіть сумки розкласти, бо щойно лише приїхала. Я не зовсім розуміла, про що він говорить, хоча по телефону він мені натякав, що коли я приїду додому, то нас чекає … Читати далі
Подумати лишень, що ми прожили разом тридцять вісім років, діти вже дорослі, а він дивися, що витворяє! Довго думала, що робити, бо після усього не хотіла на чоловіка й глянути, що він так зі мною вчинив. А з другого боку, починати тяганину з квартирою, машиною, ділити постільну білизну і виделки? Вирішила почекати, може йому перейде. … Читати далі
– Вітаю тебе, Іринко, з п’ятдесятиріччям і бажаю аби тобі й надалі так щастило в житті, як до тепер, бо Бог тобі дав доброго чоловіка і свекрів, добрих дітей. Тому дякуй Богу і молися Йому. Вітаю! Ні, я й до того чула від неї фрази, як мені все легко в житті дається, але так мене … Читати далі
Говорила я своєму Микиті, що одружитися одразу після армії безглуздо. Та куди там, і слухати син мене не став. Кохання, мовляв, на віки. Знаємо ми таке кохання, до першої сварки на побутовому ґрунті. Хлопець після армії, адже він який? Правильно, як собака голодний. Що бачить, на те й кидається. Їсть, їсть, а потім страждає, і … Читати далі
Але, я ж не врахувала, кого він мені в хату привів… Ми з чоловіком не маємо статків, завжди працювали в Україні, я в школі кухаркою, а мій чоловік на машині возив продукти, далі пішов на завод працювати, хліб розвозити. У нас двоє синів і ми змалку їх вчили, що треба працювати самим, бо ніхто їм … Читати далі