Романович

Чоловік обернувся до мене і каже: «Ти маєш при собі гроші, бо я не взяв, а вона так іграшку хоче», я й купила, а вдома все чекала, коли він мені віддасть гроші, але цього не сталося. Я вже й натякала чи онучці його іграшка сподобалася, а він тільки усміхнувся і далі в монітор дивиться

Автор

Та мені не шкода тих триста гривень, але ж така ситуація вже який раз відбувається, що мене навело на ось такі думки. Мені п’ятдесят вісім років і я наважилася на другі стосунки з Федором, він переїхав до мене і ми наче ладнали ці три роки. Він був одруженим і має одну доньку, про свою жінку … Читати далі

Чотири тисячі євро Людмилі віддам, дитині треба. А нам тисячу залишу, вистачить, – міркувала заробітчанка, перераховуючи ті євро, які вона нещодавно привезла з собою з Італії. Хвіртка рипнула, Марина зрозуміла, що хтось прийшов, і тремтячими руками почала збирати гроші, щоб встигнути перекласти їх у сховок. Не думала жінка, що на старості років їй доведеться ховати гроші, та й ще й від кого? Від свого чоловіка. Перед Мариною стояв непростий вибір – донька чи чоловік, і вона вибрала доньку. Таке воно, серце матері, що не вміє відмовити рідній дитині

Автор

– Чотири тисячі євро Людмилі віддам, дитині треба. А нам тисячу залишу, вистачить, – міркувала заробітчанка, перераховуючи ті євро, які вона нещодавно привезла з собою з Італії. Хвіртка рипнула, Марина зрозуміла, що хтось прийшов, і тремтячими руками почала збирати гроші, щоб встигнути перекласти їх у сховок. Не думала жінка, що на старості років їй доведеться ховати … Читати далі

Мені 54 роки, відколи у дітей з’явилися власні сім’ї, я живу одна, бо давно розлучена, діти ще в початкову школу ходили, як чоловік від нас пішов. Весь цей час я жила одна, чоловіки до мене сваталися, але мої діти були категорично проти, з вітчимом вони жити не хотіли. Тому я і не шукала собі пригод, а жила сама, і сама на собі все тягла. Коли діти виросли, легше не стало, бо їм постійно щось від мене треба. І син, і донька живуть окремо, у обох є діти. Внуків своїх я люблю, але я не вважаю, що всі вихідні я маю з ними проводити. А діти мої наче змовилися, постійно планують собі щось на суботу-неділю, а мені дітей привозять, часто навіть без попередження, не узгоджуючи це з моїми планами

Автор

– Не зрозумів, а чого це ти не можеш? Мамо, ти ж не працюєш у суботу, у тебе часу багато, а внучка одна! – картає мене син, який планував мені на вихідні привезти свою 6-річну донечку. – Внучка одна, але є ще і внук, якщо ти не забув, – нагадала я. – І особисте життя … Читати далі

Батьку, ти? Що ти тут робиш? – здивовано перепитав Олександр, коли проходився з своєю дружиною по ринку, і за прилавком побачив майже сивого дідуся, що торгував усім, чим тільки можна. – Продаю. Бо грошей треба. Житло мені потрібно буде зняти, хоч яку невелику кімнатку, – ледь чутно сказав і опустив очі, щоб не заплакати. Олександр швидко все зрозумів, і наказав батькові збиратися. – Хутко сідай до нас в машину і сам привезеш онукам гостинці. Зачекалися вони вже на дідуся. Микола очі свої забув, коли побачив як шикарно живе його син – такий красивий великий будинок він хіба у фільмах міг бачити. – Ось ваша кімната, тату. Ми вас нікуди не відпустимо, – сказала дружина Олександра, яка також все зрозуміла

Автор

– Тату, мені гроші потрібні, – заявила майже з порогу Ореста. – П’ятнадцять тисяч треба до кінця вересня сплатити Олежику за навчання, – каже. Старий Микола підвів сиву брову і глянув на доньку. – Я все літо на ринку огірками і помідорами торгував, все тобі віддав, де ти ті гроші поділа? – суворо каже. – … Читати далі

– Нехай вони в тебе живуть! Це ти його таким виховала! – репетував у слухавку колишній чоловік

Автор

Двадцять років шлюбу, розлучення, порядний, на мій погляд, вчинок: половину спільно нажитої двокімнатної квартири переписала на сина, друга половина залишилася за чоловіком. Ми з сином після розлучення переїхали до тієї квартири, яка залишилася від моїх батьків. Колишній чоловік не мав іншої нерухомості. Тоді я вагалася. Хто знає, яким виросте мій син, хто знає, можливо колишній … Читати далі

Я знала характер своєї матері, тому розуміла, що вона від своїх намірів не відмовиться. Просто я не уявляла, як про це сказати Сергію, що за центральним столом для наречених будемо не ми одні, і що свято доведеться ділити з моєю молодшою сестрою. Кілька днів я ходила сумна, а потім Сергій мене прямо запитав, що сталося, і я все йому розповіла. Він просто спочатку не повірив, думав, що я жартую, та коли зрозумів, що ні, то теж сам неабияк засмутився. Розуміючи, що маму я не переконаю, бо вона уже все вирішила і мріяла “підзаробити” на наших весіллях, я пішла до сестри, в надії, що зможу її переконати, що виходити заміж в один день – це далеко не найкраща ідея. Та Люба теж зустріла мене непривітно

Автор

– Наталочко, тут така справа, твоя сестра заміж виходить! – заявила мені моя мама, а я якраз в цей час приміряла весільну сукню, бо ж через місяць у нас з Сергієм має бути весілля. – Добре, – кажу. – Люба молодець. Але я навіть не підозрювала про те, що у неї наречений є, а ти … Читати далі

Вадиме, а де зарплата? Нам потрібно оплатити багато платежів, – нагадала Надія, коли зрозуміла, що вже минув перший тиждень наступного місяця, а вона ще не бачила зарплати чоловіка за минулий місяць. – Ти тільки не сердся, Надійко. Але я все віддав Ліні і дітям. Матвійку треба було в школу новий рюкзак купити, все шкільне приладдя, новий спортивний костюм, а Маринці необхідно було оновити весь гардероб на осінь, бо вона з усього виросла. Ліна зателефонувала, попросила 30 тисяч гривень, і я їй одразу перевів всю свою зарплату, – став виправдовуватися Вадим. – А на що ж ми жити будемо? – Ну, у тебе ж є заплата, за неї і проживемо. Не злись. Ти ж знаєш, що у мене діти, і я їм не можу відмовити

Автор

– А тобі я життя подарував, ти мені життям своїм зобов’язана! Тепер дочірній обов’язок віддавати треба, допомогти батькові – це святе

Автор

– Чоловіче, вам кого? – Тебе, доню, тебе. Дожилася, рідного батька не впізнаєш! Ну що, так і будемо на порозі стояти? Веди батька до хати, годуй батька, втомився я з дороги. – Чоловіче, ви щось плутаєте. Мій тато на сусідній вулиці живе. Найдобріший і найулюбленіший тато. Ішли б ви звідси, я вас не знаю і … Читати далі

Вероніко, підеш сьогодні з нами після роботи в кафе? – запропонували подруги-співробітниці, які під кінець робочого дня складали плани на вечір. Дівчина, може, і рада була би піти, але заглянула в свій гаманець, а там всього 50 гривень. До зарплати залишалося три-чотири дні, в холодильнику у неї ще було трохи їжі, а на транспорт вона не витрачалася, бо жила недалеко від роботи. “Якось дотягну”, – з сумом подумала Вероніка. А подругам сказала, що сьогодні не зможе скласти їм компанію, бо має інші плани. – Вічно ти жмешся, так і життя проходить, – стали докоряти їй дівчата

Автор

– Вероніко, підеш сьогодні з нами після роботи в кафе? – запропонували подруги-співробітниці, які під кінець робочого дня складали плани на вечір. Дівчина, може, і рада була би піти, але заглянула в свій гаманець, а там всього 50 гривень. До зарплати залишалося три-чотири дні, в холодильнику у неї ще було трохи їжі, а на транспорт … Читати далі

Люба і Рома побудували будинок на новій тоді вулиці під назвою Степова, а за півроку там же почали будуватися Ніна і Костя. У той момент у селищі тривало обговорення цих двох сімей, які начебто й ворогували, але жити стали поруч

Автор

— Любко, негідниця отака, де ти там ховаєшся? Виходь, – жінка, яка забігла до Семенових на подвір’я, спочатку з усієї сили вдарила хвірткою об огорожу, мабуть, щоб залякати, потім встала посередині подвір’я, встановила руки з боків і голосно мовила на все селище, – яка ж ти господиня непутяща. Все тут у вас, як не у … Читати далі