“Нехай тобі вареники ліпить та з якою я тебе застала у л _іжky, а я буду тепер займатися своїм здоров’ям”

Світлані 48 років, і жодного разу вона не була в санаторії. Все якось то часу не було (діти були маленькі), то грошей. І якось було боязно залишати чоловіка самого вдома на господарсті. Здоров’я в жінки підкульгувало, особливо після народження молодшого сина, пологи були важкими. Але все якось відмовляла собі у розкоші зайнятися своїми потребами. Ну … Читати далі

Вчора ввечері йшла додому. Пізно. Плеєр у вухах. Дивлюся, на дорозі, на тротуарі, щось ворушиться. Підходжу ближче. Людина. Лежить чоловік. Точніше – людина повзе. Причому повзе так незвично, ніби в конкурсі бере участь, ногами загрібає і пересідає вперед.

Вчора ввечері йшла додому. Пізно. Плеєр у вухах. Дивлюся, на дорозі, на тротуарі, щось ворушиться. Підходжу ближче. Людина. Лежить чоловік. Точніше – людина повзе. Причому повзе так незвично, ніби в конкурсі бере участь, ногами загрібає і пересідає вперед. • Перша думка: п’яний! • Друга думка: брудний! Вчора дощик був, слякоть. • Третя думка: А раптом, ні? … Читати далі

У Віри не стало її тітки Марини. Тітка жила далеко в маленькому селі. Віра вирішила зʼїздити туди… Насамперед вона зайшла до сусідки Ольги. – Я за Маринкою три роки доглядала, слаба вона була дуже, – казала сусідка. – А вам не повідомляла, не хотіла з місця піднімати. – Мені дуже шкода, але в мене синочок заслаб, – відповіла Віра. – Не могли ми з ним мандрувати… – Ось, Марина просила тобі віддати, якщо приїдеш, – Ольга простягла їй ключі від хати тітки і якийсь пакуночок. Віра розгорнула білу ганчірочку і так і застигла від побаченого

Віра жила з мамою, батька не пам’ятала й не знала. Мама не розповідала їй про нього зовсім. Просто мовчала. І Віра з роками втратила до цього невідомого «батька» будь–який інтерес. Нема його та й нема. Нехай це залишається маминою таємницею. Але сама вона не хотіла собі такої долі. Завжди мріяла про сильне плече і про … Читати далі

Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки була Люба? Де ви її бачили? – Галина намагалася зрозуміти, що відбувається, чому зовиця приїхала саме зараз, коли їй і так дуже важко

– Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це … Читати далі

– Ми з мамою не вічні! – ридав у відчаї батько. – Помиріться, збережіть життя дітей!

Ми з чоловіком разом понад 20 років. У щасливому шлюбі виховували двох донечок Настю та Лесю, які тішили нас з року в рік. І будинок побудувати встигли і машину купили. Жили в злагоді. Настя все любила повторювати, що наші з чоловіком стосунки для неї приклад, а рідний батько Іван – ідеал чоловіка і вона б … Читати далі

– Добре, ти поїдеш з нами, але я маю сказати тобі одну річ. Я не зможу стати тобі мамою і не зможу тебе любити, але я буду піклуватися про тебе і ти не повинен ображатися. Адже в нас тобі буде краще, ніж у дитячому будинку

Сьогодні був важкий день. Ваня поховав сестру. Нехай непутню, проте рідну. Вони не бачилися з нею близько п’яти років і от така трагедія. Віка, як могла підтримувала чоловіка, намагалась більшу частину клопоту взяти на себе. Однак після похорону їх чекала ще одна не менш важлива справа. У Ірини, сестри Вані, залишився маленький син. І всі … Читати далі

“І нащо ти цю дитину тоді народжувала, якщо не можеш до мене навіть у гості заїхати та допомогти?” – нарікала мама у слухавку. Замість підтримки я отримала ніж у серце

Мені 34 і нещодавно народила первістка, сина Дмитрика. Для нас це з чоловіком довгождана та бажана дитина, бо ми 12 років намагалися стати батьками. Зізнаюся, що глибоко в душі так заздрила молодим матусям, коли бачила, як вони гуляють з колясками по вулиці, як купують дитячі суміші в магазині. Інколи навіть плакала з відчаю.  З Антоном … Читати далі

Славко жив у селі з бабусею. Хлопець вивчився пішов працювати, став на ноги. Якось у місцеву лікарню приїхала нова стоматологиня. Вже за два тижні Славко запросив її на побачення… І ось уже через пів року всі вітали Славка зі створенням родини. Чоловік сам збудував просторий будинок. Робота в нього була, як і гроші. І тут сталося несподіване… У подруги його дружини Вікторії, був день народження. З жінкою на нього пішов і Славко. До батька іменинниці приїхав із міста приятель. Коли їх представили один одному, запала тиша. – Ми знайомі, це мій син взагалі-то, – раптом сказав приятель. Всі застигли від почутого

– Що значить «не піду в десятий клас»? Ти що таке сказав? – Микола В’ячеславович почервонів. Славко, розуміючи, що буря неминуча, сів, але так само твердо і спокійно заявив: – Я не хочу туди йти. Програма складна, я екзамени ледь-ледь здав. – Було б дивно, якби ти їх не здав. Скільки грошей на твоїх репетиторів … Читати далі

Рита прийшла у кафе, де на неї вже чекала майбутня свекруха. – Доброго дня, Віро Андріївно! – привіталася дівчина, сідаючи за столик. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – Привіт, Рито! Дякую, що прийшла! – усміхнулася свекруха. – Я хочу обговорити з тобою майбутнє весілля. – А що ж тут обговорювати? Ми ніби все вирішили, – здивувалася Рита. – Я підготувала тобі невеликий сюрприз, – загадково сказала Віра Андріївна, і дістала з своєї сумки якийсь великий конверт. – Ось, тримай! – Що це? – не зрозуміла наречена. Рита швидко видкрила цей конверт і…ахнула від побаченого

– А ви знаєте, Віро Андріївно, я візьму ці гроші. Вважайте, що ви відкупилися від мене. Виходити заміж за людину, у якої така мати не має сенсу. Ви кроку йому зробити не даєте, від спідниці відлучити не можете. – Що ти собі дозволяєш? – Тільки правду. – Я розповім синові правду, що ти вибрала гроші, … Читати далі

У Ніни дуже заслабла мати. – Не стане мене скоро, – сказала вона. – Ти залишишся зовсім одна. У моєї подруги син розлучений. Він прийде до нас у суботу на обід. Придивися до нього… Але Ніні чоловік не сподобався. – А кого тобі треба?! – обурилася мати. – Принца?! Матері не стало через рік. Залишилася Ніна одна. Якось вирішила вона перебрати речі матері – що роздати, що викинути. Весь вихідний вона витратила на розбирання шаф. Потім взялася за коробки. В одній із них вона знайшла якийсь конверт. Ніна глянула на нього й очам своїм не повірила

Ніна не знала свого батька. Коли підросла і спитала маму про нього, та лише сказала: – Хіба тобі погано зі мною? Рая любила дочку, щоправда, не балувала. Та й як не любити тиху дівчинку з великими очима? Клопоту вона матері не завдавала, з уроків не втікала, вчилася добре, маму слухалася. Була вона звичайною, нічим непримітною … Читати далі