Романович

Світлана зайшла в будинок до свекрухи. – Мамо, я вам сиру принесла! Домашній, від Ніни Степанівни! – гукнула вона з коридору. – Дякую, Світлано. Поклади в холодильник, – відгукнулася Ганна Петрівна. Світлана, брязкаючи підборами, пройшла на кухню. Раптом, її погляд миттєво помітив краєчок паперу, який виглядав з-під скаретини на кухонному столі. – Що це там, мамо? Документи якісь? – зацікавилася Світлана. – Та, старі квитанції розбираю, – сказала свекруха. – А чому ховаєте? – невістка рішуче потягла за листок. – Дайте я гляну! Світлана пробігла очима по тексту і застигла від прочитаного

Автор

Ганна Петрівна всоте перечитувала чернетку заповіту, акуратно виведену її тремтячою рукою. Вісімдесят шість років – вік серйозний, жінка вирішила, що настав час подумати про те, щоб діти не пересварилися після її відходу. – Все правильно вирішила, – прошепотіла бабуся, поправляючи окуляри. – Будинок поділю на трьох – Михайлу, Олені та Тані. Все справедливо. У цей … Читати далі

Людмила вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Почала вона зі своєї кімнати. Досі ще траплялися речі її покійного чоловіка Олексія. Але Людмила майже все викидала. Залишала тільки найцінніше й найпамʼятніше. Весь одяг із шаф вона виклала на диван і крісла. Почалося сортування. Людмила перебирала речі і згадувала своє життя… Раптом її роздуми зупинив дзвінок у двері. – Дивно, – подумала Людмила. – Дочка в іншому місті живе. Та й попередила б мене… Але дзвонили наполегливо, а потім почали стукати. – Хто там?! – вийшла у коридор Людмила. Вона відкрила двері й застигла від несподіванки

Автор

Людмила присіла на лавку у парку. Від нових черевичків втомилися ноги, і вона вирішила трохи посидіти. Повз проходили люди, одні неквапливо, інші поспішали. Дві дівчини у спортивних костюмах, весело говорячи, пробігли повз. Якась бабуся пройшла і сіла на сусідній лавці. Пізніше до неї приєдналася друга, і вони почали щось обговорювати. – Добре, відпочивати, спостерігати, але … Читати далі

Микола приїхав у село, щоб оглянути хату своєї покійної бабусі. Була зима і все замело снігом. Він пробирався крізь замети, як раптом ступив на розчищену доріжку. Вона йшла аж до бабусиної хати. Біля хвіртки Микола зупинився, ще раз подивився на паркан і на вікна в хаті… Доріжка від хвіртки до ґанку теж була розчищена, і навіть сходи виметені! – Я що помилився будинком? – подумав Микола. Було таке відчуття, ніби бабуся жива і зараз вийде з хати. Раптом позаду нього почувся чийсь голос: – Привіт, Миколо! Микола застиг, не розуміючи, що відбувається

Автор

По засніженій і давно не прочищеній дорозі йшов Микола у бік села. Машину свою залишив на узбіччі, бо бачив, що не проїхати йому. – Та-ак, давненько тут був трактор, – думав чоловік. – Та й ясна річ, у селі жителів не дуже багато, автобус сюди не ходить, до траси недалеко. Навіть зупинка автобусна там. Влітку, напевно, … Читати далі

Ніна прийшла з роботи і задрімала на дивані. Щойно вона прокинулася, як у двері подзвонили. – Олексій же має ключ, – здивовано подумала Ніна про свого чоловіка. Дзвінок повторився. Він був такий нерішучий… Ніна подивилася в коридорі у дзеркало, поправила зачіску, й відкрила двері. На порозі стояв мій Микола, друг Олексія. – Привіт, Ніно, – сказав він. – Привіт, Миколо, – здивовано відповіла жінка. – А Олексія нема, він ще не прийшов з роботи. – Я знаю, – сказав Микола. – Я прийшов до тебе з поганими новинами. – Та що ж там сталося?! – Ніна не могла зрозуміти, що це робиться

Автор

Ніна прийшла з роботи, переодягнулась і попила чаю. Вечерю готувати ще зарано, встигне. Олексій прийде години через дві. Ніна взяла книжку, лягла на диван і блаженно випростала ноги. Вона була весь день на підборах. Ніна працювала вчителькою початкових класів. Виглядала підтягнутою, з акуратною стрижкою. Одягалася у строгі костюми та непомітні сукні. Це шкільний дрес-код вчителів. … Читати далі

До Андрія приїхали в гості родичі. Він якраз переїхав у нову квартиру. Пізніше приїхала і його рідна сестра Марина. – Не вір їм! – одразу сказала вона братові. – Марино, ти чого? – здивувався Андрій. – Це ж наші родичі! – Знаю я, хто це, – продовжувала шепотіти Марина. – Тому й кажу – не вір! Вони вже казали, як любили наших батьків? А про бабусю Олену Сергіївну розповідали? – Ага, – кивнув Андрій. – Навіть фотографії привезли! Два альбоми! – Ну звісно, – сказала сестра. – Ось, я привезла листа, який нам написала бабуся. Марина витягла з сумки кілька аркушів. Андрій прочитав листа й застиг. – І це все правда?! – тільки й запитав він

Автор

– Не вір їм! – сказала Марина братові, коли вивела його на кухню. – Марино, ти чого? – здивувався Андрій. – Це ж наші бабусі і тітки! – Знаю я, хто це, – продовжувала шепотіти Марина, – тому й кажу, не вір! – Слухай, якщо ти з ними посварилася через щось, то я в цьому … Читати далі

У Насті не стало мами. У спадок їй залишилася квартира, будинок і хороший рахунок у банку. Настя розповіла чоловіку Олегу про свою спадщину. – Це ж добре! – вигукнув той. – Ми зможемо вкластися в наш бізнес. – До вступу у спадок ще пів року, – сказала Настя. – Я подумаю. – А що тут думати? – ахнув чоловік. – Це тимчасові проблеми. Все піде як по маслу! З того часу чоловік став поводити себе дивно. То квіти, то вечеря, то подарунок невеликий… А якось до Насті прийшла одна жіночка з роботи чоловіка. Тут і відкрилася вся правда

Автор

Олег і Настя прожили у шлюбі двадцять п’ять років. Одружилися одразу після школи, бо Настя була вже вагітна. Їхній син Микола виріс і поїхав навчатися у місто, там і залишився. Більше дітей вони не мали. Ще молоді, немає й п’ятдесяти. Жити й радіти тільки, чекати на появу онуків. Але, як то кажуть, сивина в голову … Читати далі

В Андрія був день народження. Його дружина Марина накрила стіл. Приїхали дорослі діти, а Андрія все не було… – Мамо, година вже пізня, ми підемо, – сказали діти. – Передавай батькові вітання! – Добре передам… – махнула рукою Марина. – Вибачте, що так сталося. Діти поїхали, а Марина озирнулася навкруги. І навіщо вона тільки прикрашала все кульками й квітами, ніби готувалася до важливого прийому? А наготувала ж скільки… Вона вже прибрала зі столу, як раптом у двері подзвонили. – Ну, нарешті з’явився! – вигукнула Марина, й пішла в коридор. Вона відкрила двері, й застигла від побаченого

Автор

– Андрійку, ну скільки можна? Ти ж обіцяв мені, що поговориш з дружиною! – Катрусю, припини псувати мені настрій. Адже я тут, з тобою, а не там. Це все-таки щось та й означає, чи не так? – Так, але… Як подумаю, що ти засинаєш і прокидаєшся з нею поруч, як вона тобі готує сніданки, пере … Читати далі

– У Валюші складна життєва ситуація. Ти про це прекрасно знаєш – казала свекруха і чекала, що я кинусь допомагати зовиці, але мені вже набридло.

Автор

Свекруха вирішила, що я маю робити закрутки на зиму не лише собі, а й зовиці. Та я так не вважаю. Вчора я закривала огірки та помідори на зиму. Того й того закатала по 7 баночок. На нашу сім’ю якраз вистачить. Живемо ми втрьох – я, чоловік та 4-річний син. Раніше, коли ми жили зі свекрами, … Читати далі

Микола запідозрив дружину у зраді. Він дуже переживав і все жалівся своєму другу Андрію… Невдовзі у Миколи був день народження. Чоловік з самого ранку виглядав дуже засмученим. – Тільки уяви! – сказав він Андрію, коли вони збиралися їхати на дачу святкувати. – Моя Олена вирядилася зранку, зробила зачіску і… Кудись пішла! Навіть не привітала мене! Та ще й отаке видала – стала біля дверей, вся така гарна, і повітряний поцілунок мені надіслала! – Заспокойся, – сказав Андрій. – Потерпи, час усе розставить на свої місця. До дачі Микола під’їжджав і зовсім сумним… Аж раптом він підвів очі і ахнув від побаченого

Автор

– Як же ж мені сумно в дитинстві було, що я не мав братика, а тепер, дивлячись на тебе, сам розумію, наскільки складно виростити навіть одну дитину, – Андрій обережно зняв окуляри в тонкій золотистій оправі і дбайливо поклав їх у футляр. – А у вас з Оленою їх двоє. – Та нічого хорошого від … Читати далі

Ніна повернулася додому, зайшла у вітальню і побачила там свого чоловіка. – Коханий, щось сталося? Чому ти не на роботі? – пролепетала вона. Михайло не відповідав. – Ти так і мовчатимеш? Поясни мені, що відбувається, та на тобі обличчя нема, – почала було хвилюватися дружина. – Мені здається, що пояснення потрібні не від мене, а від тебе! – буркнув чоловік. – В сенсі? – не зрозуміла жінка. Михайло так само мовчки кивнув поглядом на журнальний столик. На ньому лежав планшет. Ніна взяла планшет, глянула на екран і…ахнула від побаченого

Автор

– Коханий, щось сталося? Чому ти не на роботі? – пролепетала Ніна, побачивши чоловіка, що сидить на дивані. Чоловік був явно невдоволений, сидів із похмурим обличчям, раз у раз хмурив брови. – Ти так і мовчатимеш? Михайло так само мовчки кивнув на журнальний столик. На ньому сиротливо лежав планшет, на екрані якого було відкрито сторінку … Читати далі