Романович

В неділю був мій день народження. Казала всім: не буду святкувати і відзначати! Так ні ж, приїхали, довелося стіл накривати. Мій день народження, який я відзначила в минулу неділю у великому колі сім’ї, закінчився дуже цікаво. Один здивований гість, тобто мій свекор, запитав: “А що, пюре не буде?” Не буде! Взагалі в той день на … Читати далі

Мама сказала мені недавно, щоб я приїхала і забрала всі свої речі з квартири. – В нас тут без тебе немає де розвернутися. – Всі родичі в мені розчарувалися, бо я, бачте, Олегу, який все життя байдикував і жив сьогоднішнім днем, гроші не дарую на перший внесок за квартиру. Так-так, не зичу, а дарую, бо … Читати далі

У мене всього лиш одни син Олександр, Сашко. Так у нас по роду йде – я народила його досить пізно, аж у 34 роки, раніше не виходило. Та коли на світ прийшов наш син, нашій з чоловіком радості не було меж! В Сашка ми вкладали душу, сили, фінанси. Він ріс розвиненим всебічно хлопцем, займався різним … Читати далі

Вчора була у гостях у своєї дочки Лесі. Від тої краси мені розбігались очі, оскільки недавно мої діти поробили собі капітальні ремонти у всьому будинку, на сучасний лад. Стелі натяжні, ну а стіни виблискували від дорогої штукатурки. Багато нових меблів. Ну а коли зайшла на кухню, то я просто дар мови втратила. Та що там … Читати далі

Я чекала пенсії, тиші та спокою з чоловіком. Я сподівалася, що ми нарешті почнемо насолоджуватися один одним і проведемо разом спокійну кінцівку життя. Але недуга перешкодила нашим  планам і я залишилася одна. Та я не здалася і стала шукати нове покликання, і знайшла у волонтерстві, яким інтенсивно займаюся вже кілька років. Я пішла на пенсію … Читати далі

Ці слова свекрухи, що я вже стара для заміжжя, не йдуть в мене з голови. Я старша за її сина, це правда. Коли подзвонила сусідка зі скорботною звісткою, тоді я ще не знала, що цей дзвінок змінить все моє життя! Мене цілком влаштовував цивільний шлюб без штампу в паспорті. Але коли Микита запропонував мені вийти … Читати далі

Дружина моя категорично не хотіла працювати, адже її призначення – берегти наш домашній затишок, народжувати й виховувати наших дітей. Так сказала мені Наталочка ще перед весіллям. Я прийняв її позицію і підтримав, хоча розумів, що буде не легко. Поки у нас була лише одна донька Мілана, ми ще витягували на мої гроші. Та коли народилася … Читати далі

Я після одинадцятої години вечора вже виключила світло і взяла в руки вервицю, щоб помолитися і лягти спати. Все зробивши ще пішла на кухню, щоб випити води, як почула, що з кімнати сина і невістки доноситься розмова саме про мене. Тут я і вирішила з квартирою нічого не робити, а просто виставити їх за двері. … Читати далі

З Оксаною ми почали дружити, коли вона після розлучення з п’ятилітнім сином повернулася жити в село до батьків. Тітку Галю і дядька Василя я дуже добре знала. Пишу знала, бо пару років, як їх немає на цьому світі. В Оксани характер такий, я б сказала бойовий. Вийшла вона заміж за Петра. Сам він з міста. … Читати далі

Повернутися в Україну було нашим спільним рішенням. Але повернулися ми без роботи, без житла, без чітких планів. Лише знали: треба щось змінювати. Спочатку жили у мами, але там не було роботи. – Мамо, ти ж розумієш, що нам буде важко з дитиною? – тихо сказала я, переступаючи поріг її квартири. Вона лише зітхнула. Ми всі … Читати далі