Романович 
Ось ця історія – приклад того, що УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНУ МОВУ треба ВЧИТИ І ЗНАТИ! Отож, вівторок, вечір. Їду з роботи додому. Ще й так пощастило, що є вільні місця. Хоча львів’яни знають, що 10 маршрутка (Кінг-Крос – Залізничний вокзал) часто повна. Десь на Щирецькій заходить одна женщіна (назвемо так цього персонажа) та запитує: – Ізвінітє, … Читати далі
У Нідерландах я рік не відвідувала перукарні. Тому що дорого й лячно. Так, мені казали шукати турецьких або український майстрів. Але гроші я носила ветеринарам чи платила якісь штрафи. Зазвичай штрафи за відмову від чогось. Якщо вам не сподобався, скажімо, інтернет, потрібно заплатити штраф, щоб від нього відключитися. Або не сподобалася підписка на доставку із … Читати далі
Мене звати Олександра і мені 34 роки. Знаю, що перша думка, коли люди чують мою історію — засудження. Та все ж хочу отримати пораду. Коли я вперше вийшла заміж, мені було 18 років. Олега мене любив, а я його. Тому невдовзі з’явилась і дитина. Він вчився на заочці й дуже багато працював, аби нічого не … Читати далі
Знаєте, я мріяла навчатися у Львові, поступити до престижного університету, стати бізнес-леді. Адже життя в селі мені показало, що там нічого путнього не чекає. Хіба корови, гуси, город. Я старанно вчилася, тягла на золоту медаль. Але в 11 класі почала зустрічатися з Данилом. Він був на рік старший за мене, ще після 9 класу переїхав … Читати далі
На своє власне житло я зміг заробити аж в 30 років. До цього часу мені довелось жити з батьками. Так було вигідніше, я зміг відкладати більше грошей, тому і квартиру взяв трикімнатну, простору. У мене ще був молодший брат Василь. Він одружився ще як був зовсім молодий, у 19 років. Їм дуже допомагали батьки з … Читати далі
Коли моєму синові Микиті виповнилося 10 років, я поїхала в Німеччину на заробітки. Адже на свою звичайну зарплату вчительки початкових класів не могла прогодувати дитину. Добре, що моя мама жила з нами в одному місті та доглядала за Микиткою. Заробітки мене затягли по повні вуха. Я змінила декілька робіт, інколи працювала одночасно офіціанткою та прибиральницею. … Читати далі
Свекри – вічні прохачі. От просто не проходить і пів року, щоб їм щось не треба було. То дах тече – дайте гроші на шифер. То в сараї дошки погнили – треба нові. То корову продавати не хочуть, бо молоко ж “натуральне”, а отже, дайте гроші на корм. І все в такому дусі. За 10 … Читати далі
Одного разу, я пішла до дерматолога і як завжди мені ще довго довелося чекати своєї черги у коридорі. Саме там я і познайомилася з жінкою, яка назавжди перевернула мій світ. Я відразу звернула на неї увагу, адже вона виглядала надзвичайно стильно та доглянуто. На вигляд їй було не більше 65, проте коли ми розговорилися, виявилося, … Читати далі
Вона повільно крокувала по засніженій дорозі. Навколо тихо, тільки птахи співають високо на дереві. Помітила біля плити декілька білих троянд. “Напевно, хтось із друзів приходив” – подумала. Тремтячою рукою протерла портрет Кирила. Мила посмішка, щирі очі. Саме на це звернула увагу жінка під час знайомства. З дня трагедії минув рік. Того фатального вечора Кирило повертався … Читати далі
Раніше я для свекрухи була зміюкою та ледацюгою. А зараз стала святою людиною, ледь не щодня до мене телефонує та пробачення просить. Однак, я не вірю в її слова ні каплі. Хочу сказати лиш одне “так вам і треба! Пожинайте свої плоди!” Отож, у 2017 році я вийшла заміж за Петра. Ми разом навчалися, познайомилися … Читати далі