Романович

Декілька років тому Марта поїхала в Іспанію на заробітки. Там гарно платили, був хороший роботодавець. Спершу я дуже хвилювався, але Марта пообіцяла часто телефонувати та приїздити на свята. Тому на господарстві залишився я. У нас були діти – син Матвій, якому 17 років та молодша донька Оля, яка тільки-но у перший клас пішла. Син якраз … Читати далі

Нещодавно зустріла свою знайому в супермаркеті, вона мала сумний вигляд. Вирішила спитати, чи все нормально. Натомість жінка вирішила поділитися зі мною ситуацією, яка склалася в її житті:  “З першим чоловіком я розлучилася, ще коли донька була геть маленькою.  Довгий час не була готова до нових стосунків, розчарувалася в чоловіках. Так тривало цілих десять років, поки … Читати далі

Я, мабуть, не одна така. Покинута матір-одиначка.  Василь залишив мене, коли Віці було всього 2 рочки. Сказав, що знайшов більш достойну кандидатуру, а я вже його минуле. Зі мною він не відчуває тієї ейфорії… Аліменти мені він не виплачував. На мені був кредит за квартиру, в якій я залишилась жити. Відповідно, виплачувала його теж сама. … Читати далі

Ось ця історія – приклад того, що УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНУ МОВУ треба ВЧИТИ І ЗНАТИ! Отож, вівторок, вечір. Їду з роботи додому. Ще й так пощастило, що є вільні місця. Хоча львів’яни знають, що 10 маршрутка (Кінг-Крос – Залізничний вокзал) часто повна. Десь на Щирецькій заходить одна женщіна (назвемо так цього персонажа) та запитує: – Ізвінітє, … Читати далі

У Нідерландах я рік не відвідувала перукарні. Тому що дорого й лячно. Так, мені казали шукати турецьких або український майстрів. Але гроші я носила ветеринарам чи платила якісь штрафи. Зазвичай штрафи за відмову від чогось. Якщо вам не сподобався, скажімо, інтернет, потрібно заплатити штраф, щоб від нього відключитися. Або не сподобалася підписка на доставку із … Читати далі

Мене звати Олександра і мені 34 роки. Знаю, що перша думка, коли люди чують мою історію — засудження. Та все ж хочу отримати пораду. Коли я вперше вийшла заміж, мені було 18 років. Олега мене любив, а я його. Тому невдовзі з’явилась і дитина. Він вчився на заочці й дуже багато працював, аби нічого не … Читати далі

Знаєте, я мріяла навчатися у Львові, поступити до престижного університету, стати бізнес-леді. Адже життя в селі мені показало, що там нічого путнього не чекає. Хіба корови, гуси, город. Я старанно вчилася, тягла на золоту медаль. Але в 11 класі почала зустрічатися з Данилом. Він був на рік старший за мене, ще після 9 класу переїхав … Читати далі

На своє власне житло я зміг заробити аж в 30 років. До цього часу мені довелось жити з батьками. Так було вигідніше, я зміг відкладати більше грошей, тому і квартиру взяв трикімнатну, простору.  У мене ще був молодший брат Василь. Він одружився ще як був зовсім молодий, у 19 років. Їм дуже допомагали батьки з … Читати далі

Коли моєму синові Микиті виповнилося 10 років, я поїхала в Німеччину на заробітки. Адже на свою звичайну зарплату вчительки початкових класів не могла прогодувати дитину. Добре, що моя мама жила з нами в одному місті та доглядала за Микиткою.  Заробітки мене затягли по повні вуха. Я змінила декілька робіт, інколи працювала одночасно офіціанткою та прибиральницею. … Читати далі

Свекри – вічні прохачі. От просто не проходить і пів року, щоб їм щось не треба було. То дах тече – дайте гроші на шифер. То в сараї дошки погнили – треба нові. То корову продавати не хочуть, бо молоко ж “натуральне”, а отже, дайте гроші на корм. І все в такому дусі. За 10 … Читати далі