” То церква, а не дитячий майданчик!” – кричала на мого Тарасика одна літня пані на Божій службі
Мене звати Дарина, живу з родиною в невеликому селі за кілька кілометрів від Тернополя. Виросла тут, у батьківській хаті, де нас із братом виховували в любові до традицій і віри. Мама завжди говорила, що без Бога в серці людина ніколи не буде щасливою. Це, мабуть, і стало моїм дороговказом у житті. З Іваном, моїм чоловіком, … Читати далі