– Олю, ти б щось інше на мамин ювілей одягла, – сказав Ігор дружині. – А що не так з моєю сукнею? – здивувалася жінка. – По-перше, вона чорна і зовсім не святкова, – зітхнув чоловік. – А по-друге – всі почуватимуться незручно… – Радосте ти моя, мені в ній зручно! – сказала Ольга. – І коштує, до речі, чимало… – Ось саме так! Знову Аліна з Наталею будуть заздрити, – сказав Ігор. Його сестра і дружина брата дуже заздрили Олі і частенько через це посиденьки закінчувалися сварками… – Ну, знаєш! – фиркнула Ольга. – У мене всі речі хороші… На свято вони приїхали у призначений час. Гості розсілися по місцях. І тут почалося

– Олю, ну ти б щось інше на мамин ювілей одягла, – сказав Ігор. Він похмуро дивився на дружину, одягнену в нову чорну сукню до підлоги, без рукавів і з великим вирізом. – А що не так з моєю сукнею? Жарко ж! – здивувалася молода жінка. – По-перше, вона чорна і зовсім не святкова, – … Читати далі

Історія про залицяння і жіночу гідність

Якось зі мною загравав один симпатичний чоловік. І запросив до ресторану. У такій от формі: — Знаю одне затишне місце, там дуже смачно готують. Ходімо завтра? Рахунок — навпіл. — Звісно, — відповіла я. І пішла. Поїла, випила, заплатила половину рахунку. А після того гарного вечора симпатичний чоловік почав натякати, що було б непогано продовжити … Читати далі

Михайло сам годував свого синочка Андрійка, прав пелюшки та сорочечки, дуже оберігав свою красуню Ірину. Дружина з Ірини була така собі. Коли чоловік ішов на роботу, вона відносила малюка матері і сестрі. – Не дає мені Андрійко справи робити, – казала вона і йшла. Ірина з’являлася пізно ввечері, а то й під ранок і ще й весела! Михайло приховував від усіх її поведінку, але село, є село, тут усі все знають. А якось Михайло прийшов з роботи і знайшов на столі записку. Він прочитав її і аж присів від несподіванки

Ганна все життя жила у своєму селі, що розкинулася на березі невеликої річки. Скільки себе пам’ятає Ганна і дівчинкою і зараз у віці, діти завжди влітку хлюпаються і купаються в річці, тільки вереск та крики стоять над рікою. Хата Ганни стоїть на березі і вікнами дивиться на річку, видно міст, через який зараз їдуть машинами, … Читати далі

– Людочко, пробач! – жалілася Ірина Василівна невістці. – Ми не хотіли! І взагалі, воно саме! Голосіння свекрухи, яка прийшла о пів на одинадцяту вечора, вразили б будь-яку невістку. – А що сталося? – нічого не розуміючи, спитала Люда. – Ми ж ненадовго відійшли, – плачучи, продовжила голосити Ірина Василівна. – На річку пішли, – вставив слово її чоловік Андрій Іванович. – Ну, годинок на п’ять, але ж не більше! – Ірина Василівна зупинила чоловіка. – А воно ж… – Людо, невісточко, пробач нас! Ми не хотіли! – закивав Андрій Іванович. – Саме воно якось сталося! – Мамо, тату, а що трапилося? – вийшов до батьків Петро. Він не розумів, що відбувається

– Людочко, пробач! Ми не хотіли! Ми випадково! І взагалі, воно саме! Голосіння свекрухи, яка прийшла о пів на одинадцяту вечора, вразили б будь-яку невістку. – А що сталося? – нічого не розуміючи, спитала Люда. – Ми ж ненадовго відійшли, всього на пару годин, – плачучи, продовжила голосити Ірина Василівна. – На річку пішли, – … Читати далі

Таїсія виходила заміж за Федора. У день весілля наречена стояла перед дзеркалом і дивилася на своє біле вбрання. Батьки постаралися, зробили на замовлення… Молода, красива наречена була неймовірно гарна! Не підкачав і наречений. І костюм на ньому гарно виглядав і сорочка. А з лиця воду не пити! Його очі дивилися на Таїсію з любов’ю. А вона вбік відвернулася. Не могла відповісти йому взаємністю… Всім було весело на цьому весіллі, окрім нареченого й нареченої. Але молодий тримався. А тут раптом Таїсія глянула кудись вбік і раптом заплакала від побаченого

Таїсія була красунею, єдиною дочкою Миколи та Антоніни. Був ще в сімʼї син перед Таїсією, але його не вберегли, не стало хлопчика у дитинстві… З того часу Антоніна стала мовчазною, у всьому слухалася чоловіка. Батьки виховали дочку в любові й турботі, хоча батько й був строгим – його слово в сім’ї закон. Мати так і … Читати далі

Зіна сиділа з подругами на лавці. Раптом з під’їзду вийшла її невістка Валя. Вона озирнулася і, не помітивши свекруху, кудись попрямувала. – І куди це вона зібралася? – подумала Зіна. Вона встала і тихенько пішла за невісткою. Та зупинилася біля парку. – Так-так! – очі свекрухи засяяли недобрим блиском. Валя чекала кілька хвилин. Ось з’явився якийсь чоловік і вони… Обійнялися! – Ох, я їй влаштую! – подумала Зіна і пішла додому. Не встигла вона допити чай, як у коридорі почувся шум. На порозі стояла невістка. Зіна глянула на неї й ахнула від несподіванки

У Зінаїди Іванівни одружився єдиний син Микола. Виховувала вона його сама. Чоловік від неї пішов, коли синові було чотири роки. Чому пішов? Каже, що дружина зраджувала йому. Вона, звісно, обурювалася і до розлучення, і після, але сама знала, що звинувачення справедливі. Після весілля сина, коли Валя, невістка, переїхала жити у її двокімнатну квартиру, вона твердо … Читати далі

Марина занедужала. Надвечір з роботи прийшов її чоловік Андрій. – Що у вас тут трапилось? – він здивувався, що Марина лежить на ліжку. Його дочка Ліза варила на кухні макарони, а Марина їй з кімнати підказувала. – Я зараз встану! – гукнула Марина, побачивши чоловіка. – Тату, я макарони з тушонкою приготувала! – гордо сказала батьку Ліза… До ночі Марині стало гірше, і її забрала швидка. У лікарню до Марини Ліза поїхала разом із татом. Андрій тихо говорив у коридорі з лікарем, але Ліза все одно дещо почула. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила

Ліза прокинулася – темно. І заголосила: – Мамо, мамо, ти де? Марина одразу скочила, вона чуйно спала: – Лізонько, дитинко, я тут! – Іди, я не тебе кликала, ти не мама! – і мала ще дужче заголосила. Марина хотіла було поправити їй ковдру і покласти ведмедика, але вийшло тільки гірше. Ліза почала галасувати: – Іди, … Читати далі

Олена затрималася на роботі та приїхала додому дуже пізно. Вона дуже втомилася і хотіла прийняти ванну, попити гарячого чаю і забратися під ковдру. Але, увійшовши в коридор, Олена побачила чужі чоловічі черевики. – Дивно, хто це до нас так пізно? – подумала вона і  пройшла до зали. На дивані сидів задуманий брат чоловіка, заплакана свекруха а Дмитро ходив по кімнаті не знаходячи собі місця. – Що у вас сталося? – запитала Олена. – Біда у нас сталася, кохана. Біда…, – тихо відповів їй чоловік. – Яка біда? – здивувалася Олена, нічого не розуміючи

Ти, Оленко, зі своїм поступливим характером до будь-якої свекрухи підхід знайдеш, – говорила мама, допомагаючи дочці збиратися в дорогу. – І наречених у Києві багато, вибирай з кого хочеш. Олена лише відмахнулася. Ну які наречені? У її голові було лише навчання. Не жарт, з маленького провінційного містечка потрапити в столичний інституту! Ні про яке особисте … Читати далі

У Павла не стало матері. Прилягла Марія Василівна в залі на диван свій старенький відпочити, та більше й не прокинулася… Не надовго її й чоловік Петро Миколайович пережив. Не зміг без неї… Весною на Трійцю і його не стало… Павло через рік пам’ятник батькам поставив і вирішив будинок їх перебудувати. Будинок зовсім вже був занепав. Стали стіни зносити. Павло стару цеглу залишив. Стане в нагоді. А якось придивися Павло, а серед цегли мішечок якийсь лежить лляний. Старий, зітлілий наполовину. Павло розгорнув його і так і присів від здивування

– Я на це не згодна, не дам наш будинок ламати, його ж батько твій, Петро Миколайович сам будував, коли ми сюди в село переїхали! Стіни аж у три цегли клав, товсті, повік простоїть ще, – Марія Василівна рішуче стукнула сухим кулачком по столу і до чоловіка обернулася. – А ти чого Петре мовчиш, хочеш, … Читати далі

Славко прийшов до матері. – Мамо – Галя вагітна! – Яка Галя? – нічого не зрозуміла Марина. – Ну, моя Галя, – сказав син. – Службовий роман у нас, як у вас був із татом. – Ой, Славко! – ахнула Марина. – Що ж тепер робити? – Що робити… – пробурмотів той. – Приведу Галю на вихідних. Будете знайомитись. І тата покличемо… Олег – батько Славка, який жив окремо, прийшов на оглядини в суботу. Він помітно хвилювався. – Це я що, дідом нарешті стану? – запитав він. І ось на порозі з’явилася наречена Славка. Марина глянула на неї і не повірила своїм очам

Наречена сина цілувалася з іншим… Ця сцена викарбувалася перед очима і ніяк не хотіла зникати. Марина шкодувала, що побачила це, але забути не могла. Вона не спала уже два тижні. Ненадовго засне тривожним сном і прокидається від відчуття, ніби кудись летить, і більше не може заснути. Жінка думала – а чи не вона все зіпсувала? … Читати далі