Романович

Катя терла картоплю на деруни, як раптом на подвір’ї почула дивний звук. Жінка визирнула у вікно і побачила, що до воріт підїхала якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? Я наче гостей не чекаю, – подумала вона. – Може до сусідів хтось приїхав? Катя витерла руки об рушник і вийшла на двір. Жінка підійшла до воріт, двері автомобіля відкрилися і з них вийшов якийсь чоловік. – Вам кого? – гукнула Катя. – Катю, це ти?! – тихо сказав незнайомець. Катерина придивилася до нього і застигла від побаченого 

Автор

Катерина визирнула у вікно, почувши шум машини, що під’їхала, і побачила крізь штакетник паркану, як з машини важливо вийшов Олег. – Ой, ну що йому потрібно від мене, вже давно все вирішено. Незабаром має підійти Павло. Не дай Боже їм зустрінуться. А хоча Павлу все одно розповідять, у селі у нас нічого неможливо приховати. Ну … Читати далі

Валя зі своєю подругою Марією вийшли з ресторану. Сьогодні вони відзначали корпоратив. Трохи посидівши зі своїми колегами, подруги зазбиралися додому. – Ходімо, до мене, може, посидимо? – запропонувала Марія. – Комедію якусь подивимося, попкорном похрумкаємо. – Ой, навіть не знаю, завтра хотіла до батька зʼїздити, давно його не відвідувала, – відмовилася Валя. – Батьки, це святе, – усміхнулася Марія. Подруги йшли по тротуару, коли попереду під світлом ліхтарів побачили якісь дві постаті. Валя з Марією придивилися до пари, яку освітило світло ліхтаря і ахнули від побаченого

Автор

– Збирайся, Валентино, сьогодні йдемо веселитися! Адже в тебе немає планів? Валентина слухняно вимкнула комп’ютер і співчутливо подивилась на Марію. – Що сталося? Олега покинула? – Сам пішов! Сказав мені, що я надто владна і пішов! — Марія невдоволено кинула сумку на стіл і опустилася в офісне крісло поряд з робочим місцем Валі. — Жодна … Читати далі

Андрій прийшов додому, дружина якраз готувала вечерю: у духовці мліла печеня, а Віра кришила салат. – Ммм, як смачно пахне, – простягнув чоловік. – Для наших гостей стараюся, – усміхнулася Віра. – Для моєї сестри? – перепитав Андрій. – Ну так, ти ж сказав, що вони сьогодні у гості зайдуть, – пояснила Віра. – Так, але ти краще не готуй нічого! – раптом сказав Андрій. – Незручно, таки це ж твоя рідня, – здивувалася жінка. – Краще прислухайся до мене, бо потім сама пошкодуєш, – якось підозріло додав чоловік. – Але чому? Чому ти так кажеш? – Віра здивовано дивилася на Андрія, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Андрію, новину зараз тобі скажу: Настя – донька тітки Ліди – із чоловіком купили квартиру поряд з вами, буквально через два будинки. Звісно, ​​не зовсім купили, в іпотеку взяли, – повідомила Андрію матір. – Взяли і взяли, радість у чому? Чому ти мені дзвониш на роботу, щоб про це повідомити? – невдоволено спитав син. … Читати далі

Аня варила холодець, коли з роботи повернувся чоловік. Володимир виглядав дуже дивно, був якийсь засмучений. – Клієнт попався неприємний? – обережно запитала жінка. – Клієнтка! – відповів чоловік і пішов спати. Наступного дня до Ані, вся у сльозах, подзвонила подруга Віра, і попросилася в гості. – Тобі Володя нічого не розповідав? – запитала Віра з порога. – Ні, – здивувалася Аня. – Я не знаю, як це тобі сказати. Але і обманювати тебе не можу, – почала Віра і зупинилася. Раптом Аня застигла від несподіваної здогадки

Автор

Подруги, Аня та Віра, товаришували з інституту. Аня була розумниця із зовнішністю простої міської дівчини. Про таких кажуть – нічого особливого. А ось Віра була красунею із забезпеченої родини. Все при ній, і зовнішність, і одяг. А дружили дівчата тому, що Аня всю дорогу тягла подругу на своїх плечах у навчанні, яке Вірі давалося важко. … Читати далі

Рита прийшла додому пізно. На вулиці вже темніло. – Я подаю на розлучення, – заявила вона з порога чоловікові. – Можеш забрати квартиру, тільки частку мені виплати. Мені квартира не потрібна. Я їду! Микола аж присів від здивування. – Куди їдеш? – нарешті запитав чоловік. – А це вже моя справа, – діловито сказала Рита. – Я поки що у Люби на дачі поживу. Жінка дістала валізу. Микола не розумів, що це таке відбувається

Автор

-Та мені ж всього сорок девʼять… – Рита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім нічого не можна зробити? – з надією запитала вона. -На жаль ні. При певних процедурах, скажімо ще рік, чи півтора лишилось. А так шість-вісім місяців… -Я подумаю… – тільки й відповіла жінка і вийшла з кабінету. -Шість-вісім місяців, шість-вісім, – повторювала … Читати далі

Оксана чистила капусту на борщик, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла Зінаїда Василівна з величезним тортом у руках. Оксана застигла від здивування. – Ну що ж ти стоїш, доню?! Бери, – сказала вона їй. – Ледве донесла. Ваш улюблений. Київський. Олексій вийшов у коридор і здивовано глянув на тещу. – Олексію, ти не проти? – раптом запитала Зінаїда. – Так почаювати з вами захотілося! Олексій не вірив своїм вухам

Автор

Слухати анекдоти про тещ Олексій не любив. Якось надто весело там все в них відбувається. Його стосунки із Зінаїдою Василівною, мамою дружини Оксани, були не найкращі. Так, у всякому разі, вважав він сам. До пори до часу… А почалося все давно, коли загальний улюбленець Олексій вирішив одружитися. -Правильно, одружуйся, – жартували студенти. – Тільки з … Читати далі

Валя з чоловіком Миколою поїхали в гості до її бабусі Анастасії. Старенька зустріла молодих лежачи в ліжку. Побачивши улюблену правнучку з чоловіком, жінка втомлено посміхнулася, і тихенько сказала: – Прийшли… Валя радісно обійняла бабусю, поцілувала. А Микола тільки кивнув і ввічливо сказав: – Здрастуйте. – Ну, як у тебе справи, бабусю? – запитала Валя. – Ти чудово виглядаєш. Тебе нічого не турбує? – Заспокойся, нічого мене не турбує, – відповіла Анастасія. – Краще розказуйте, як ви з Миколою живете? – Добре живемо, – сказала Валя. – Ось прийшли дізнатися той твій секрет. – Який ще такий секрет?! – здивувалася старенька. Вона не розуміла, що відбувається

Автор

Валя цілу годину вмовляла свого чоловіка Миколу поїхати з нею відвідати свою прабабуся Анастасію. Але той вперто відмовлявся: – Валю, я не хочу нікуди їхати! Їдь одна… – І чому ж ти не хочеш?! – Не хочу і все. Не люблю я ці старечі розмови. Мені це не цікаво… – Ну, Миколо, ну, я тебе … Читати далі

Настя сумно брела вулицею, несучи за собою важку валізу. – Як же так сталося? – постійно повторювала вона собі одне і те саме питання. Мало того, що Роман з нею так і не одружився, хоч і обіцяв, так ще й виставив її ні з чим. Зупинившись біля кафе, дівчина вирішила випити кави та трохи зігрітися. Замовивши звичайну каву та пару еклерів, Настя крадькома оглядала присутніх у залі. Раптом, за сусіднім столиком, вона побачила чоловіка, який сидів уп’явшись у ноутбук. Настя придивилася до «незнайомця» і застигла від побаченого

Автор

Настя сумно брела вулицею, несучи за собою важку валізу. Мало того, що Роман з нею так і не одружився, хоч і обіцяв їй це цілих шість років, ще й виставив її ні з чим, знайшовши їй заміну з гарненьким обличчям. Інша б на її місці розплакалася або почала б вмовляти, але Настя горда. Вона не … Читати далі

Андрій та Людмила прийшли разом на день народження матері. Надія Василівна була по-справжньому щасливою, таки не забули діти привітати її. – Мамо, прийми від нас цей скромний подарунок, – сказала Людимила і вручила мамі коробку в красивій обгортці. – Ой, дякую, мої хороші! – зраділа жінка. – Жодімо в кімнату, я там стіл накрила. Діти швидко вирушили у велику кімнату.  – Ось, дітки мої рідні, пригощайтеся! – додала Надія Василівна і вказала рукою на стіл. Андрій та Людмила глянули на стіл, який накрила мати і застигли від побаченого

Автор

– Ну от ми й вдома! – Надія Василівна дбайливо опустила на підлогу свою кішку, яку привезла із собою. – Давай, Мурка, ти перша входь, по традиції. Старенька кішка обережно зробила кілька кроків і вмостилася посередині хати, розглядаючи незнайоме приміщення. Надія Василівна взялася за перетягування речей, які привезла зі своєї колишньої міської квартири. Це заняття … Читати далі

Тетяна готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. Жінка швидко витерла руки об рушник, вийшла в коридор, відкрила двері і побачила на порозі свою доньку з валізами у руках. – Що сталося? – захвилювалася Тетяна. – Ми з Толіком розлучилися! – схлипнула Аліна. – Він тобі зрадив? – припустила мама. – Ні, – заперечила донька. – Образив якось? – додала Тетяна. – Ні, – знову заперечила Аліна. – А що ж тоді сталося? – не розуміла жінка. Аліна поставила валізи на підлогу, опустилася на пуф, важко видихнула і все розповіла матері. Тетяна вислухала доньку і аж ахнула від почутого

Автор

Тетяна з подивом дивилася на вибір доньки. Звичайний хлопець-роботяга, з тих, які беруться за будь-яку роботу тільки щоб прогодувати сім’ю. Його руки були всі в мозолях, а в шкіру так в’їлося машинне масло, що Тетяна без слів зрозуміла – молодий чоловік із бідної родини. Про це ж і говорив його старий, але водночас чистий одяг … Читати далі