Степан занедужав. Допомагати старому по господарству взявся син його знайомих – Роман. Хлопець частенько приїжджав до діда Степана. Він відремонтував паркан, побілив стовбури дерев у саду, розчистив зарості. А ще перекопав перед зимою весь город. – Ох, як добре стало! – сказав дід Степан, виходячи з хати. – Тепер точно мені пожити ще можна! З появою Романа Степан почав більше рухатися, зміцнів, навіть почав виходити за хвіртку і милуватися своїм доглянутим садом. А якось дід Степан сидів на ґанку, коли побачив, що хтось заходить у хвіртку. Він глянув хто там такий і очам своїм не повірив
– Ох ти ж, скільки вас! – Степан Іванович широко розвів руки, наче бажаючи обійняти всіх одразу. – Та ось, батьку, вирішили на вихідні до тебе приїхати, – син Андрій висаджував з машини своїх дітей – Лілю і Петра, а також сина друзів Романа. Друзі їхали машиною за ними. Дружина, Настя, вийшла з іншої сторони. … Читати далі