Романович

Юля поверталася додому з важкими пакетами у руках. Жінка була вже біля свого підʼїзду, як раптом помітила, що у її вікні світиться світло. – Невже забула вимкнути, – одразу подумала вона. Юля швидко зайшла у підʼїзд, піднялася на свій поверх, відкрила квартиру своїм ключем. Зайшла в коридор і почула, що в кімнаті працює телевізор. – Та що ж це таке,  і телевізор не вимкнула? – подумала вона. Юля зайшла у кімнату і застигла від побаченого. Ось чого-чого, а такого жінка аж ніяк не очікувала побачити

Автор

-У тебе вже все є, навіть дві свої квартири, а в Ганни нічого немає, тільки дитина, от і поділися з нею … Мати Юлі та Ганни з самого дитинства завжди виділяла молодшу Ганну, а старша дочка була на підхваті. Різниця у віці між дівчатками була лише три роки, але з боку здавалося, ніби старшу дочку … Читати далі

Андрій розлучився з дружиною. Довгий час він жив сам. Одного дня подзвонив його давній друг Микола. – Андрійку, привіт! – сказав він. – Слухай, я запрошую тебе на обід. Відмови не приймаються. Одягнися солідніше. Все. Чекаємо… Андрій здивувався, але все ж вирішив піти. Він одягнувся якомога гарніше – джинси, сорочка, піджак з латками на ліктях. А ще дорогі шкарпетки! Не в капцях же він там ходитиме? Андрій зайшов у квартиру друга. Той одразу повів його в кімнату. – Андрію, познайомся, це моя подруга Марина! – сказав Микола. Андрій глянув на жінку й застиг від несподіванки

Автор

Все, розлучився Андрій! Нарешті свобода! Ні, ну сумно, звісно з одного боку… Двадцять п’ять років разом прожили, а потім раз і… Вільний. Навіть донька зателефонувала з вітаннями. Вона знала, чого йому коштувало це сімейне життя. Зате тепер тиша і благодать… Мінуси також є. Ну, по-перше, маленька квартира зі старими меблями на краю міста. Жодної розкоші … Читати далі

Ірина повернулася додому з магазину. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зупинилася у дверях і застигла, побачивши, що її квартира порожня. Зібравшись із думками, Ірина вирішила набрати чоловіка і запитати його, що робити. Роман взяв трубку і, не даючи дружині сказати ні слова, зухвало заявив: – Я забрав усе, що було куплено на мої гроші! – Це ти все забрав? – новина здивувала Ірину. – Навіщо? – Невже ти нічого не зрозуміла? – єхидно засміявся у слухавку Роман. – Що я мала зрозуміти? Ти про що? – здивовано вигукнула Ірина, не розуміючи, що відбувається

Автор

Ірина зупинилася у дверях і застигла, побачивши, що її квартира практично порожня. Жінка схвильовано присіла на стілець, що стояв біля входу, і з подивом обвела очима коридор. Хтось за її відсутності виніс практично все, навіть стару шафу. Вся побутова техніка, у тому числі холодильник та телевізор, пропали з квартири. З меблів також майже нічого не … Читати далі

Оксана готувала вечерю. Жінка швидко зварила гречку, посмажила котлеток. – Василю, клич дітей та ходіть їсти, – гукнула вона до чоловіка. За хвилину Василь зайшов на кухню, на столі вже стояли тарілки з їжею для нього та синів. Оксана стояла біля плити і накладала вечерю собі в тарілку. Раптом жінка помітила, що Василь щось робить над тарілками синів. Оксана придивилася і застигла від побаченого. – Василь, що ти робиш? – тільки й вигукнула вона, жінка не могла повірити в те, що відбувається

Автор

– Оксано, це що таке? Ти що, викинула мамині огірки? – Василько, ну звичайно, – зітхнула Оксана. – Вони давно забродили… Їх же їсти неможливо. – Ну й нічого. Викинула б ті, що зверху, решту можна було помити і все. Нічого, ми з мамою їли здуті банки, і живі-здорові. А тут просто трохи постояли. Не … Читати далі

Наталка готувала вечерю, коли додому повернувся чоловік. Олег зайшов на кухню і радісно дивився на дружину. – Привіт, – сказав він. – Привіт, – усміхнулася Наталка. – Ще трохи і будемо вечеряти. – А у мене для тебе подарунок, – раптом сказав Олег, і дістав з кишені маленьку коробочку. – Подарунок? З якого приводу? – здивувалася Наталка, швидко витерла руки об рушник, взяла коробочку, відкрила її і застигла від побаченого. – І давно у тебе інша? – тільки й запитала жінка. – Яка інша? Ти про що? – Олег здивовано дивився на Наталку, не розуміючи, що відбувається

Автор

Наталя – хрещена мама маленької доньки Олега та Віки. Нічого особливого. Якщо тільки не знати про минуле цих трьох. Олег із Наталею прожили разом три роки. До ЗАГСу не ходили: Олег вважав офіційну реєстрацію марною формальністю. Нічого не вирішує штамп у паспорті, казав він. І вже тим більше не дає жодних гарантій любові і вірності, … Читати далі

Марина з Ігорем одружилися. У них народився синочок Дмитрик. І ось йому виповнилося три рочки. День народження вирішили відзначити в родинному колі. Марина подзвонила свекрусі. – Здрастуйте, Світлано Іванівно, – сказала вона. – Ми хочемо запросити вас на день народження внука. – Якось без мене святкуйте! – відповіла свекруха… Після того, як пішли гості, Марина взялася прибирати зі столу. Ігор дивився в кімнаті телевізор. Раптом задзвонив телефон. Ігор взяв слухавку. Марина не чула, про що він говорив. – Кохана, тут таке сталося! – раптом прибіг він. Марина застигла з тарілками в руках, не розуміючи, що відбувається

Автор

– І хто ж ваші батьки, дорогенька? – єхидно спитала Світлана Іванівна Марину, дівчину, яку її син Ігор привів познайомитися з нею. – Мама вчителька, а тато будівельник, – нерішуче сказала дівчина. – Я теж стала вчителькою початкових класів, як мама. Мені подобається вчити діток… – Зрозуміло, все з вами, – махнула рукою Світлана Іванівна. – Вчителька … Читати далі

– Ти чула, що до нас їде новий керівник? – запитала Надію її колежанка Галина. – Ну, чула, і що? – сказала Надія. – Так ось – це чоловік! – сказала Галя. – Я зрозуміла, – байдуже кивнула Надія. – Якщо що, то я тобі не суперниця… Керівник прибув через день. Він одразу не зрозумів, що на робочому місці була тільки одна Надія, й з порога почав: – Здрастуйте, я Вадим Сергійович, ваш новий… Він не встиг договорити, бо побачив, що Надія, якось дивно на нього дивиться. – Це ти, чи що?! – раптом засміялася Надія. Вадим Сергійович не розумів, що відбувається

Автор

– Чула, що нового керівника відділу призначили? – підійшла до Надії Галина, теж працівниця їх пошти. Вони вже багато років разом у вузькому колективі. Тільки-но Любов Василівна пішла на пенсію. І як вони з новою керівничкою спрацюються? – Ну, чула, і що? – Надія була не в настрої. Не любить вона зміни, все життя тут, … Читати далі

Оксана вийшла з пологового будинку з синочком на руках. До жінки одразу підбігли свекор та свекруха, які приїхали зустрічати невістку з онуком. – А де Ігор? – здивувалася Оксана, не побачивши чоловіка. – Оксаночко, ти не хвилюйся, – почала здалеку свекруха. – Ігор не зміг приїхати, він поїхав. – Куди поїхав? – не зрозуміла жінка. І свекруха все їй розповіла. – Куди – куди? – ахнула Оксана, вислухавши свекруху. Жінка здивовано дивилася на батьків чоловіка і не могла повірити у почуте

Автор

Оксана та Ігор вже рік жили разом. Не розписувалися. Вважали, що штамп у паспорті – це пережиток минулого та ніяк не вплине на їхні стосунки. Спочатку так і було: Ігор носив Оксану на руках, вона – насолоджувалася сімейним життям та турботою коханого чоловіка. Батьки Ігоря раділи за дітей та всіляко допомагали матеріально. Батьки Оксани жили … Читати далі

Марина заслабла. Вона цілими днями сиділа вдома сама. Її чоловік Андрій весь час був на роботі, а потім і взагалі поїхав у відпустку… Коли його звільнили з роботи, він тут же згадав про дружину. – Треба їхати додому, – вирішив Андрій. – Він навіть не дзвонив Марині за час відпустки і поки жив у свого друга. Вона також не дзвонила й не писала… Андрій зайшов у квартиру. Було тихо. – Спить, чи що? – подумав він. Раптом Андрій почув якийсь звук на кухні і кинувся туди. Чоловік застиг на порозі. На нього чекав сюрприз

Автор

Андрій стояв біля вікна у своєму кабінеті. Сьогодні був вдалий день. Велика фірма уклала із ними вигідний контракт. Нові співробітники, яких набрав Андрій, раділи й невеликій зарплаті, зате яку роботу вони робили! Андрій усміхнувся. Угоду закрив він, отже, і премія його. Він викликав секретарку, високу фігуристу білявку. – Ну, що, Ганнусю, ми йдемо в ресторан! … Читати далі

Марина доглядала за своєю бабусею. В один з чергових вечорів дівчина почула, що Поліна Вікторівна гукає її. – Бабусю, що сталося? – запитала внучка. – Марино, мені потрібно тобі дещо розповісти, – тихо сказала Поліна Вікторівна. – Вибач, але більше мовчати не зможу. – Ти про що, бабусю? – не зрозуміла Марина. – Пам’ятаєш Віру, мою старшу сестру, якої вже не стало? – почала здалеку бабуся. – Так от, ти повинна дізнатися нашу таємницю. Поліна Вікторівна сіла на ліжку, зробила глибокий подих, зібралася з думками і все розповіла внучці. Марина вислухала бабусю і аж рота відкрила від почутого

Автор

Коли Марина закінчила коледж, її улюблена бабуся Поліна Вікторівна запропонувала онуці до неї переїхати. Марина й раніше частенько залишалася у бабусі та діда. Квартира у них велика, у старому будинку з високими стелями. Меблі старовинні, на стінах картини, а в серванті дивовижно красиві фігурки з порцеляни. Бабусі багато гарних речей дісталося ще від батьків. І … Читати далі