У суботу Олексій поїхав на риболовлю та попросив Юлю зварити борщ. – Звісно зварю, без проблем! – відповіла вона. Після повернення Олексія, вона накидала борщ в тарілку, та поставила перед ним. – Це що таке? – запитав він. – Борщ. Як ти і просив – Я просив борщ! – підвищив голос Олексій. – А ти зварила помиї!

Після першого, невдалого шлюбу – студентського, який закінчився рівно через чотири місяці після весілля, Олексій зарікся: більше ніяких загсів! Та й взагалі, тривалі відносини з жінкою не дуже-то і потрібні. Ну якщо тільки в крайньому випадку, якщо обраниця буде найкрасивішою і ідеалом у всьому. Тоді можна. Згоден. Але, знову ж таки – не зараз і … Читати далі

Кирилові не хотілося повертатись додому. Бродив вулицями вечірнього міста. Шкодував і лаяв себе. У нього могла би бути гарна дружина. Син, а, може, донька. Чи двійко дітей. Він міг бути щасливим. Поспішати до сім’ї. Міг би…

Він упізнав Софію. Стільки часу минуло, а вона майже не змінилася. Тендітна, зі смаком одягнена. Така ж зачіска, як у молодості, – Софії завжди подобалося каре. Поруч молоденький хлопець у військовій формі. Схожий на неї. Син… Кирило не наважився підійти до Софії. Йому нічого розповісти. Нічим похвалитись… …Софія з Кирилом – односельці. І однокласники. Міцний, … Читати далі

Що говорить про людину День її народження? Все в точку!

Справді, вже давно відомо, що число, під яким народилася людина, може багато про неї розповісти. 1 «Номер один» – і цим все сказано. Це знак творчих, креативних, оригінальних і вкрай незалежних людей. Їх самодостатність має дві протилежні грані: з одного боку, це впевнені в собі персони, які часто служать прикладом для оточуючих; з іншого – … Читати далі

Катерина копалася в городі, коли почула голос дочки. – Мамо! ти де? Вона насилу розігнула спину. – Тут я, в городі. Ой, і Саша приїхав! – Вона радісно розкрила обійми онукові. Катерина думала, що неспроста дочка приїхала. Серце підказувало, що щось трапилося. – Мама, мені потрібно з тобою поговорити. – обережно почала Марія.

Катерина копалася в городі, коли почула голос дочки. – Мамо! ти де? Вона насилу розігнула спину. Тримаючи руку на попереку, пішла до воріт. – Тут я, в городі. Ой, і Саша приїхав! – Вона радісно розкрила обійми онукові, який біг їй на зустріч – А Вадим, працює? – Так, мама, все як завжди. Підемо в … Читати далі

– Хазяйка, солі не дасте? А то я забув купити – на порозі стояв усміхнений сусід. Олена пішла на кухню і відсипала йому в баночку солі. Повернулась, а він поруч стоїть. – А нічого у вас. Затишно – подивився він на всі боки. Олені це несподобалося – Я вас запрошувала в будинок? Ні. Візьміть сіль і йдіть звідси. А одного разу вона мимоволі почула розмову між її сином і сусідом

– Хазяйка, солі не дасте? А то я забув купити – на порозі стояв усміхнений чоловік.  Олена мовчки пішла на кухню і відсипала йому в баночку солі. Повернулась, а він поруч стоїть. – А нічого у вас. Затишно – подивився він на всі боки.  Олені це несподобалося: – Я вас запрошувала в будинок? Ні. Візьміть … Читати далі

– Настю, а ти помідорів назбирала? А перцю? Чому закрутки не робиш? – Мамо, я відпочину трохи, і все зроблю. – Ось зроби спочатку, а потім відпочивай. Настя стомлено кивнула. І так все життя… Та останньою краплею став туалет. Старенький такий, дерев’яний, що стояв в кінці подвір’я

-Настя, ти помідори зібрала? А перець? Чому закрутки не робиш? -Мамо, я відпочину трохи, і все зроблю. -Ось зроби спочатку, а потім відпочивай. Настя стомлено кивнула. Мама в своєму репертуарі. Ні хвилини без діла сидіти не можна. Настя єдина дочка у батьків. Виховували серйозно. Сказала мама, ходитимеш в музичну школу, значить Настя піде. І не … Читати далі

– Денисе привіт! У мене до тебе серйозна розмова. – Привіт Рито! Знову кран зламався, чи що? – Одружись зі мною. У телефонній трубці застигла хвилинна пауза… – З тобою все в порядку? – Ні, все погано, – відповіла я і заплакала. – Ти де? – На роботи. – Я зараз тебе заберу, нікуди не йди, і ти мені все поясниш

– Мама, давай з нами. Я радісно подивилася на дітей і чоловіка, що бігали поруч: – Тільки пиріг дістану з духовки. Я зайшла на кухню, і натрапила на фотографії. Спогади нахлинули немов лавина … Я вчилася в загальноосвітній школі серед звичайних школярів. Тільки я була сиротою. – Ей, Ритка, де такий костюмчик відкопала? – однокласниці … Читати далі

…Оксана не наважувалася знайомити Назара зі своїми батьками. До міських хлопців батько ставився не вельми прихильно. Особливо після того, коли їхня сусідка Зоя привезла з міста дитину замість диплома. Малій уже чотири роки, а люди й досі Зойку в зубах носять.

Під вечір почало підмерзати. Оксана вийшла з бібліотеки і мало не впала на сходах. Чобітки дівчину зовсім не слухались. Тротуаром ступала обережно. Задумалась про одногрупника Маркіяна, який через свої залицяння дихнути не дає, і… опинилася в обіймах високого, міцного парубка. – Ой! – знітилася, а потім засміялася дівчина. – Назаре, ти упіймав зиму у квітчастій … Читати далі

Якби я міг стати твоїм ангелом…

– Юрку, пам’ятаєш, колись я зустрів тебе з вагітною дівчиною. Вона народила хлопчика чи дівчинку? – запитав Роман, брат. Юрко знизав плечима: – Яка дівчина?  – В неї була довга русява коса. Симпатична. – Якась знайома, мабуть. Може, однокласниця. Не пригадую. Роман недовірливо дивився на брата. – Ну, що?! Хочеш висповідати мене, отче Романе? Сам … Читати далі

Ангелики берегтимуть тата на війні…

Стара хата у старому місті. Крива вуличка. Ангелики на підвіконнях. На ганку – заспаний кіт. Чорнобривці, жоржини, настурція… Старий горіх. Господиня в літах… Марта. Марта Карпівна. Колись працювала в інтернаті у шкільній бібліотеці. Це був її другий дім. А чужі діти – лік від самітності. Своїх дітей у Марти не було. Як і близької родини. … Читати далі