Романович

Одного дня у Івана трапилася велика біда: померла його сестра, Ірина. Хоча життя її було нелегким, і шляхи їх давно розійшлися, Ваня не міг не відчути глибокого суму. Адже кровна рідня — це нитка, що єднає нас навіть тоді, коли дороги розходяться. Після похорону, коли всі сльози були виплакані, а слова співчуття сказані, зібралися родичі, … Читати далі

– Ні, я сказав ні! Я не зможу прийняти та полюбити цю дитину, – Євген не приховував свою злість на дружину, – Ліза – моя дочка і моя любов належить тільки їй. – Женя, що ти таке кажеш? – Катя плакала, вона не очікувала такої реакції чоловіка, – це ж твоя дитина. Чому? Чому вона … Читати далі

– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли та де вам буде зручно? Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – майбутня невістка. Що це за такі новини? Вадим не казав, що збирається одружитися з нею. – Здрастуйте, Яна. Сьогодні о 18 годині в мене вдома, чекаю. “Цікаво, про що вона … Читати далі

Наталя Петрівна прийшла додому. Вона відкрила двері своєї квартири й ахнула від несподіванки – на порозі стояла її донька і плакала. – Світлано, щось трапилося? – занепокоїлася мати. – Мамо, весілля не буде! Батьки заборонили Роману зустрічатися зі мною… – Навіть так! – здивувалася Наталя Петрівна. – Його батьки сказали, що я йому не пара! … Читати далі

В Італії я вже 20 років гарую, не покладаючи рук. Все заради своїх синів. Мій колишній залишив мене з двома дітьми на руках і пішов до іншої, тож розраховувати я могла лише на себе. Треба було якось ставити хлопців на ноги. Довелося їхати на заробітки. Вже мої синочки встигли й одружитися і онуків мені народити, … Читати далі

– Не можу вже дочекатися, мамо, коли ти приїдеш, – Максим не лукавив, коли говорив мамі такі слова. – Розумієш, машина вже є, і треба негайно за неї платити, щоб її хтось інший не перекупив. – Я все розумію, сину, але мусиш ще тиждень зачекати, бо ж я не можу просто так залишити роботу, – … Читати далі

Ми з чоловіком разом понад 20 років. У щасливому шлюбі виховували двох донечок Настю та Лесю, які тішили нас з року в рік. І будинок побудувати встигли і машину купили. Жили в злагоді. Настя все любила повторювати, що наші з чоловіком стосунки для неї приклад, а рідний батько Іван – ідеал чоловіка і вона б … Читати далі

– Завтра ми запрошені в ресторан, – в очах Лізи грало радісне очікування. – Тато з мамою хочуть познайомитися з тобою. Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк? Не люблю я цей офіціоз, якщо чесно. – Не знаю, – знизала плечима дівчина. – … Читати далі

Цей день здавався звичайним. Автобус рухався містом, зупиняючись на зупинках, де люди поспіхом заходили та виходили. Дощова осіння погода додавала сірості настрою, але Олександр звик до таких буднів. Він уважно стежив за дорогою, коли раптом на одній із центральних зупинок у салон зайшла молода дівчина. Вона виглядала блідою та стомленою, але все ж привітно усміхнулася … Читати далі

Ігор розумів, що доведеться жити йому з важким тягарем до кінця життя… Хоч ще й не старий, п’ятдесят один рік, начебто. Ще й не вік для порядного чоловіка. Про таких, як Ігор говорять – «народився під щасливою зорею». З молодості все йому давалося легко, можна сказати щастило у всьому. Одружився з прекрасною дівчиною Веронікою. З … Читати далі