Романович

Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла на кухню й похмура сіла за стіл. Марія Петрівна підсунула їй тарілку супу з фрикадельками, але та навіть не глянула на нього. – Доню, що трапилось?! – захвилювалася мати. – Я не знаю, що подарувати моєму Сергію… – пробурмотіла Олена. – А я знаю точно, що йому треба! – несподівано аж вигукнув батько. Всі здивовано обернулись до чоловіка

Автор

Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла на кухню й похмура сіла за стіл. Марія Петрівна підсунула їй тарілку супу з фрикадельками, … Читати далі

Катя повернулася додому з пакетом в руках. Її мати Світлана сиділа на кухні біля вікна. З вулиці тягло холодом, але вона цього не помічала. Жінка дивилася кудись вдалечінь, не бачачи нічого навколо. Пакет в руках Катя здавався таким безглуздим і громіздким у цій темній, похмурій кухні… Катя підійшла ближче. – Мамо, – тихо сказала вона. Її голос було майже не чути. Світлана відповіла не одразу. Вона не обернулася, навіть не глянула на дочку. Але коли жінка нарешті подивилася на Катю – в її голосі прозвучав подив! – Що це в тебе таке?! – ахнула Світлана. – Де ти взяла? Жінка застигла від здивування

Автор

Катя прийшла додому після школи, кинула рюкзак у коридорі і одразу попрямувала до кухні. Вона підійшла до холодильника, відкрила дверцята і зазирнула всередину. Там було порожньо, як завжди, якщо не рахувати однієї сосиски. Вона скривилася, але все-таки взяла її, прикидаючи, чи можна хоч якось нею наїстися. Як же ж вона сподівалася, що там буде хоч … Читати далі

Микола вийшов з машини й поцілував Олю у щічку. – До зустрічі! – сказав він, сів за кермо й поїхав. Оля підійшла до підʼїзду. – Хто цей мужик? – раптом почула вона знайомий голос. – Ого! Яка зустріч! – сплеснула руками жінка. – Невже це ти Олежику, власною персоною?! – Олю, та ти гуляла десь! – здивувався її колишній чоловік Олег. – Ну, зрозуміло, важко тобі без мене. Значить так – я прийшов миритися! Біля Олежика стояла якась велика дивна коробка. Оля придивилася до неї й ахнула

Автор

Оля сиділа зі своєю подругою Катею в кафе. Незважаючи на прекрасну погоду, Оля була похмура – недавнє розлучення з чоловіком не давало їй спокою. – Уявляєш, який дріб’язковий: «Віддай мені кавоварку, яку мої батьки подарували нам на весілля, і срібні ложки теж». Ложки, Катю! Жив у мене в квартирі, отримував копійки, і ложки йому знадобились! … Читати далі

Віра мила посуд, а Ігор ліниво дивився телевізор, коли раптом пролунав дзвінок у двері. – Ти чекаєш на когось? – запитала Віра, кидаючи погляд на чоловіка. – Ні… – Ігор спохмурнів і пішов відкривати. На порозі стояла Оля, сестра чоловіка. – Приїхала! – радісно вигукнула вона, відразу кинувшись обіймати Віру. – Як я рада вас бачити! Ну дякую! Без вас нічого не вийшло б! – Олю, за що ти дякуєш? – не зрозуміла Віра. – А ти виглянь у вікно! І все зрозумієш! – радісно продовжила зовиця. Віра повіляно підійшла до вікна, подивилася вниз і застигла від побаченої картини

Автор

Віра кружляла по кухні, намагаючись швиденько налити чай. Жінка виймала заварку, а на столі вже стояв торт. – Ігоре, дай чашки, – попросила вона чоловіка. – Тримай, – відповів Ігор, передаючи їй спочатку одну, потім іншу. Він допомагав їй, не кваплячись, але спритно підставляючи блюдця і викладаючи ложки на край. У цей момент у дверях … Читати далі

Ірина в хорошому настрої поверталась з роботи. По дорозі вона зайшла в магазин і набрала дві важкі торби продуктів. Вона хотіла приготувати чоловікові смачну вечерю. Ірина з важкими сумками зайшла в будинок і просто оторопіла! Всі речі, і навіть дитячі з шаф у кімнаті та спальні, валялися на підлозі по всьому будинку! Полиці у шафах були порожні! Ірина не знала, що й думати! Жінка набрала номер свого чоловіка. – Це я тобі все влаштував! – раптом сказав той у слухавку. Ірина так і застигла з телефоном в руках

Автор

Ірина, почувши мелодію на телефоні, вийшла на кухню, взяла його з полиці та побачила, що дзвонить подруга: – Алло, привіт Надійко! – Привіт! Іринко, дзвоню тобі я не просто так, – сказала в телефон Надія. – Ну зрозуміло, ти ж у нас ділова, і просто так ніяк, а тільки з приводу, – жартома відповіла Ірина. … Читати далі

– Все, Настю, між нами все скінчено! – заявив дружині Михайло. – Я хочу справжню родину, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони… Настя зібрала свої речі й поїхала у село. Там у неї була хата… Минуло два тижні. Настя вже звикла до села. Михайло не дзвонив і не писав. Тільки надійшло повідомлення про дату розлучення. Одного дня Настя пішла на прогулянку до озера. Коли жінка повернулася, то побачила біля хати… Машину Михайла! – А що це ми тут робимо?! – гукнула вона. Михайло застиг від несподіванки

Автор

– Все, Настю, між нами все скінчено! Я хочу справжньої родини, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я довго чекав, терпів. Мені потрібний син. Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони. Я поки що у мами поживу. Поспішай, мені треба підготувати квартиру для дитини та її матері. … Читати далі

Ольга готувала вечерю, коли на кухню увійшов чоловік. – Оля. У мене до тебе дуже серйозна розмова, – з важливим виглядом сказав Василь. – Я тебе слухаю, – відповіла Оля. – Давай спочатку поїмо, коли ситий, краще все вирішувати, – додав чоловік. – Ага, а раптом ти зібрався від мене йти, то я тебе ще годувати повинна? – єхидно додала дружина. – Як ти могла таке подумати? Але розмова і справді серйозна, – почав було Василь, потім на хвилину зупинився, зібрався з думками і все виклав дружині. Ольга вислухала чоловіка і застигла від почутого

Автор

– Оля. У мене до тебе дуже серйозна розмова, – підійшов до дружини Василь. – Я тебе слухаю. – Давай спочатку поїмо, на ситий шлунок краще все вирішувати. – Ага, а раптом ти зібрався від мене йти, так краще йди голодним. Твою порцію ми завтра з’їмо. – Як ти могла таке подумати? І взагалі, завжди … Читати далі

Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли її чоловік Віктор вийшов із під’їзду, відвернулася і заплакала. – Знову нічого не пояснив. Куди ж він ходить? – крізь сльози сказала жінка сама до себе. Віра взяла рушник і витерла ним сльози, заспокоїлася. – Треба в магазин по продукти піти, – вирішила вона. Віра підійшла до шафи, дістала коробочку, в якій вони з Віктором зберігали готівку. Жінка відкрила її і застигла від здивування 

Автор

Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли Віктор вийшов із під’їзду. Натягнуто посміхнулася, наче рада. Чоловік махнув у відповідь. А сама відвернулася й у сльози. Нічого не пояснив, тільки коротке: “Скоро повернуся”. І вже кілька разів. Віра схопила рушник і притиснула його до лиця. – Досить, скільки можна! З Віктором вони познайомилися десять років … Читати далі

На нашому весіллі не було нікого з моїх родичів. Вони всі відвернулися від мене після того, як мій брат наговорив про мене всілякої гидоти

Автор

Дуже шкода, що родинні зв’язки обриваються через таку дрібницю як гроші. Все почалося з того, що я переїхав жити до міста. Там спочатку винаймав квартиру, а потім вирішив, що не хочу все життя платити комусь за те, що я в них живу, тож поїхав на заробітки за кордон. Свої речі перевіз назад в село. Залишатися … Читати далі

В Алли Петрівни не стало чоловіка. Жінка дуже змінилася за останні два роки. Алла Петрівна, колись елегантна та енергійна, тепер цілими днями сиділа у старому халаті перед телевізором, механічно перемикаючи канали… Після відходу чоловіка вона наче втратила смак до життя. Навіть улюблені фіалки на підвіконні, які вона колись так трепетно ​​доглядала, тепер стояли запилені і самотні… Прийшла невістка Марина. Вона принесла свіжі тістечка. Раніше Алла Петрівна обов’язково б їх оцінила. – Мамо, а давайте я вам волосся вкладу?! – запропонувала Марина. Алла Петрівна байдуже знизала плечима. – Навіщо? – запитала вона. – Кому я тепер потрібна? І тут раптом Марину осяяло

Автор

Того хмарного жовтневого дня Марина особливо гостро відчула, як змінилася її свекруха за останні два роки. Алла Петрівна, колись елегантна та енергійна жінка, відома всьому району своєю боротьбою за чистоту мікрорайону, ерудицією та чудовою випічкою, тепер цілими днями сиділа у старому халаті перед телевізором, механічно перемикаючи канали. Після відходу чоловіка вона наче втратила смак до … Читати далі