Олена пішла до криниці, щоб принести до хати води. Рання весна виявилася холодною, з мокрим снігом, така сльота на вулиці, що поки жінка відро води принесла з двору, ноги геть промочила. Ще б не промочити, якщо вона ці чоботи носить вже 6-й рік, а купити нові немає змоги. Олена роззулася, щоб занести відро на кухню. 12-річний Андрійко, який робив уроки, глянув на мокрі сліди на підлозі, на мамині старі чоботи, і так йому маму шкода стало, що він запитав у Івана: – Тату, а коли ти мамі нові чоботи купиш? – Коли гроші будуть, тоді обов’язково і купимо, – байдуже відповів Іван. “Значить, ніколи…” – сказав про себе хлопчик. “Ну нічого, я коли виросту, моя мама матиме не лише найкращі чоботи, але і усе найкраще” – пообіцяв собі Андрійко

– Звідки я тобі візьму гроші? Ти ж бачиш, що я не можу роботу собі знайти, – Іван байдуже відмахнувся від дружини, коли та сказала, що у них зовсім не залишилося грошей на життя, і навіть нема в кого позичити. Олена важко видихнула, і пішла в погреб, малий Андрійко залишався писати уроки за столом. – … Читати далі

Якщо тобі щось не подобається, я тебе не тримаю, можеш іти куди хочеш, – Марта відчинила двері і дала зрозуміти чоловікові, що її терпінню прийшов кінець. – Невже тобі було важко приготувати вечерю? Ти ж знала, що я прийду з роботи втомлений і голодний, – в свою чергу висунув свої звинувачення Павло. – А чому маю готувати я? Я так само працюю і втомлююся. Інших жінок чоловіки в ресторан водять, а я вже й забула, коли ми з тобою останній раз в кафе каву пили, – висунула чергові звинувачення чоловікові Марта. Павло раптом зрозумів, що перед ним стоїть абсолютно чужа людина, яка його зовсім не розуміє, яка не дбає про нього і якій він став байдужим. – А знаєш що, ти права, це кінець! Я йду від тебе

– Якщо тобі щось не подобається, я тебе не тримаю, можеш іти куди хочеш, – Марта відчинила двері і дала зрозуміти чоловікові, що її терпінню прийшов кінець. – Невже тобі було важко приготувати вечерю? Ти ж знала, що я прийду з роботи втомлений і голодний, – в свою чергу висунув свої звинувачення Павло. – А … Читати далі

– Так. Ми з чоловіком теж щасливі. У нас теж донька. Вони залишилися вдома, – жінка знехотя посміхнулася. Брехати вона вміла

– Аліно, доведеться скасувати наш похід до друзів, – сказав чоловік, не відриваючись від комп’ютера. – От уже нізащо! Досить сидіти за комп’ютером! – Аліна зазирнула в кімнату і кинула незадоволений погляд на чоловіка. – Тобі вже скоро окуляри знадобляться! – Значить, куплю і буду носити… – повільно промовив Володя, не відриваючись від монітора. – … Читати далі

Ти ж сам казав, що вона тобі не рідна мама. Я розумію, що ситуація серйозна, але ж не везти її до нас додому, глянь, яка вона брудна. Для цього є спеціальні заклади, – шипіла на вухо Лариса, яка назвала себе нареченою Андрія, і яка приїхала разом з ним. Людмила Вікторівна все розуміла – діти вирішили відвезти її у притулок для літніх людей. Не хотілося покидати рідний дім, але що поробиш. Андрій і справді був їй не рідним, а інших родичів у старенької не було. У важких роздумах Людмила Вікторівна зайшла в хату, і як наказав син, вона стала збирати лише найнеобхідніше. Деякі речі, які довелося залишити, але які були дорогі її серцю як пам’ять, вона брала у руки, цілувала і плакала. – Мамо, ти збирайся, а я відвезу Ларису і повернуся за тобою, – сказав Андрій і завів машину

– Ти не можеш тут жити, мамо, тому збирайся. У нас інших варіантів просто немає, – сухо і спокійно сказав Людмилі Вікторівні син і наказав брати з собою лише найнеобхідніші речі. У її сусідів трапилася біда, була пожежа, і вогонь та дим перекинулися і на дім Людмили. Будинок вцілів, вогонь швидко погасили, але жити в … Читати далі

– Я налаштовую? Ні, шановна свекрушенько, це ви самі винні, що єдиний син не хоче з вами розмовляти! А зараз, коли у вас немає можливості вийти з дому, навіть не боїтеся про те, що ви їстимете, і де будете брати продукти

– Надія Тихонівна, нам потрібно серйозно поговорити, – дівчина вставила ногу у двері, Надія спробувала ті двері зачинити, – Надія Тихонівна, що ви поводитеся, як дитина! Надія з досадою тягне двері на себе, от нахабна дівка, мало того, що прив’язалася до її сина, так і їй спокою не дає. Дівчина пролізла у двері, прикрила їх, … Читати далі

– Рідні люди голодують, а ти купуєш квартири! – Обурювалася мати

– Донькам дістанеться по двокімнатній квартирі, а Віктору – наша трикімнатна. Він же за нами в старості наглядатиме, – сказав Михайло Петрович, дивлячись у вікно на сніг, що падав. Віра Олександрівна мовчки кивнула, продовжуючи перебирати фотографії у старому альбомі. На пожовклих знімках усміхалися їхні діти: Настя з двома кісками, Вітя з розбитим коліном, маленька Даша … Читати далі

Щoйно! Нова пpопозиція Джоpджії Мелонії по Укpаїні вразила всіх. Тaкого ніxто не очікyвав

Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні висунула з пропозицією поширити дію статті 5 НАТО на Україну. Вона пропонує зробити це без надання країні повноправного членства в Альянсі. Повідомляє 24 Канал з посиланням на Fanencial Times. Чому Мелоні запропонувала поширити 5 статтю НАТО на Україну Мелоні запропонувала поширити дію статті 5 НАТО на Україну без надання їй членства у … Читати далі

– У цьому вбранні, та на підборах, ти маєш безглуздий вигляд! Час тобі худнути, – Володимир сказав ці слова так, ніби оголошував їй вирок.- На підборах ти – як корова на ковзанці! – вигукнув він. – Ні, люба, сьогодні ти залишаєшся вдома! Ніякого корпоративу

Тяжкі струмені дощу барабанили по карнизах старовинної квартири на Липовій алеї. Львів, як завжди, розкривав свою особливу красу під проливним небом – ліхтарі відбивалися в калюжах, створюючи химерну мозаїку тьмяних вогнів. Мирослава стояла перед дзеркалом, вивчаючи своє відображення, у новій сукні кольору оксамитової ночі. Шовк облягав постать, але в погляді чоловіка читалося лише роздратування. – … Читати далі

— Ну, якщо розлучення, то ділимо квартиру! Половина мені! – впевнено сказав чоловік, але його швидко поставили на місце

— Ольга, мені треба з тобою поговорити серйозно, — Олександр увійшов на кухню, де дружина готувала вечерю. Ольга здригнулася від несподіванки. За останній рік чоловік рідко звертався до неї на ім’я, а тим паче — на повне ім’я. Зазвичай просто кидав на ходу: “Є що поїсти?” або “Я пішов”. – Що трапилося? – Ольга відірвалася … Читати далі

– А всі твої прикраси та гроші я забираю за те, що мешкав з тобою, огрядною бабою весь цей рік.

Анжеліка Малинкина одразу хотіла на лаву сісти – ноги не тримали. Та тільки після почутого звалилася повз – на траву і камінчик у ногу вп’явся. Але вона цього навіть не помічала. Спочатку приголомшено мовчала хвилин п’ять, намагаючись зрозуміти, що це не страшний сон і не розіграш. Це жах, що називається її особистим життям. І важко … Читати далі