– Ну що, догралася? Тепер будеш лікті кусати, та пізно. Дітей без батька залишила, а все через твій поганий характер

– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це прекрасно знає. Сам-то в скарбничку нічого не кладе! Лариса зібрала всі гроші, згорнула їх і … Читати далі

– Ти в мене тепер у хаті за головного. Я, швидше за все, недовго протягну. Тільки Іванові не кажи, він ще малий для такого… А тебе заклинаю, ніколи не кидай брата…

Брати Коля та Іван росли у неповній родині. Батько, гуляка та любитель застіль, кинув дружину з хлопчиками, коли старший, Микола пішов у п’ятий клас, а Іван ще був у дитячому садочку. Сім років різниця була у братиків. Жінці було важко, добре хоч бабусі та дід допомагали як могли – картоплею, овочами, молоком. Жили рідні в … Читати далі

– Як це так? Ви ж мені обіцяли, Зіна! Це не по-людськи! Домовилися ж! – рука, в якій Ольга тримала телефон, тремтіла

– Як це так? Ви ж мені обіцяли, Зіна! Це не по-людськи! Домовилися ж! – рука, в якій Ольга тримала  телефон, тремтіла. – Домовилися! Але людина завдаток учора дала, а сьогодні гроші всі привіз. Нам ще одну зиму клопітно топити будинок, а тут такий випадок. – Вигідно віддали, дорожче, ніж тобі обіцяли, та швидко. Вибач, Оля, … Читати далі

— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно, дурницю непотрібну собі купила і тепер боїшся зізнатися? Досить спускати мої гроші! Ти сидиш на моїй шиї, не працюєш – будь люб’язна відзвітувати за кожну витрачену копійку

— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно, дурницю непотрібну собі купила і тепер боїшся зізнатися? Досить спускати мої гроші! Ти сидиш на моїй шиї, не працюєш – будь люб’язна відзвітувати за кожну витрачену копійку! Олесі нещодавно виповнилося тридцять п’ять. Ще десять років тому, до заміжжя, жінці пророкували успішну … Читати далі

– Зараз ви всі дізнаєтесь правду, – промовив Денис, відкриваючи ноутбук, – ви кажете, що через гроші ми розлучаємося? Маріє Геннадіївно, ваша дочка чотири роки мені наставляла роги! – До речі, і про вас, і про Дашу, і про свою сім’ю загалом, Оля відгукується не дуже добре. Бажаєте подробиці дізнатися? Прошу тиші, я вмикаю вкрай цікавий запис

– Зараз ви всі дізнаєтесь правду, – промовив Денис, відкриваючи ноутбук, – ви кажете, що через гроші ми розлучаємося? Маріє Геннадіївно, ваша дочка чотири роки мені наставляла роги! – До речі, і про вас, і про Дашу, і про свою сім’ю загалом, Оля відгукується не дуже добре. Бажаєте подробиці дізнатися? Прошу тиші, я вмикаю вкрай … Читати далі

В той день вже начебто і виглянуло сонечко, але ще було доволі холодно. Люба, як завжди, дивилася у вікно. Раптом її наче осінило – вона глянула на невістку, і побачила в неї доволі округлий животик. Стара поношена куртка уже не защіпалася на Ніні. “Господи, це ж я бабусею тепер стану” – промайнуло в голові у Люби. Вона підійшла до шафи, глянула чи на місці гроші, потім накинула на себе куртку і побігла до сусідки. – Твій зять ще на роботу не поїхав? – запитала з порогу. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – То скажи, хай на мене зачекає, маю одну справу, лише додому по сумку забіжу

– І що ти собі, сину, таке вбрав? Та за тебе будь-яка дівчина з нашого села готова була заміж вийти, а ти собі з міста привіз! Приїхала без нічого, з однією валізкою! Як ви жити збираєтеся? – голосила Люба. – Мамо, ну навіщо ти знову починаєш? Я Ніну люблю, і це головне. Проживемо якось, – … Читати далі

Рита повернулась з відрядження. Зайшла у квартиру і ледь не зомліла.

Рита повернулась з відрядження. Зайшла у квартиру і ледь не зомліла. -Так, що ж це, – мало не впала, та ще й колготки порвала. – Костя, а чому тут все розкидано? Костя вийшов з кімнати в коридор і посміхнувся. – Рито, ти повернулася нарешті, я так скучив, та й холодильник зовсім порожній, як ти можеш … Читати далі

– Не наш він онук, чує моє серце! – не припиняла стверджувати Ольга Петрівна чоловікові, – обрюхатив її хтось, і кинув, а вона вирішила свій приплід майбутній, на нашого недолугого повісити! А він і вуха розвісив

– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла, – також похмуро відповіла Ольга Петрівна. – Якась важлива справа в неї. – Нема чого цій блудниці тут робити! – рішуче заявив Микола Олександрович. – Треба було одразу відмовити. Викинули й викинули… – Колю, не кип’ятись, – спробувала напоумити чоловіка Ольга … Читати далі

Я б хотіла стати вам донькою, якщо ви не проти, звісно. Тільки дозвольте мені бути поруч і хоч трохи скрасити ваше життя

У Надії Петрівни закінчилися гроші. Зовсім закінчилися. Гаманець був порожній, і навіть у кишеньці для дріб’язку дзвеніло лише кілька монет по десять і п’ятдесят копійок… Літня жінка зітхнула: якось доведеться тягнути тиждень до пенсії. Сама-то вона проживе: вівсянка є, гречки трохи, картопля теж залишилася, олії півпляшки стоїть. А ось Яшку чим годувати?.. Яшка – це … Читати далі

Дякую розлучниці за нове життя…

– Це я та жінка, до якої йде ваш чоловік, – оголосила незнайомка. Катя подумала, що дівчина помилилася «чужою дружиною», адже її Андрій нікуди йти не збирався. Катю на роботі за очі називали “відьмою”. Не тому, що вона мала якісь містичні здібності, а через постійні перепади настрою, скандали, вічно незадоволене обличчя, і чорне скуйовджене неслухняне … Читати далі