Романович 
Після виходу на пенсію Ніна почала жити на два будинки: узимку у квартирі міській була, а влітку у сільському будинку. Туди можна було дістатися за годину автобусом, от і моталася заради роботи на ділянці, та турботі про квіти. Він їй дістався від батьків, і довгий час стояв порожній, все руки не доходили. – Ти перебиралася … Читати далі
– Андрюша, ну зробімо тест… таємно… ну не наша це внучка! Я прямо відчуваю… – Дітям дочки також зробимо? — похмуро дивився він на дружину — збанкрутуєш так! – Доччиним навіщо?! Там хоч як наші! А тут невідомо! Звідки вона взялася? І це не так вже й дорого, в наш час. – Хоч як наші … Читати далі
Колишній чоловік Юлії продав частку в їхній спільній квартирі, чому був дуже радий. Дрібні капості – це у його стилі, не міг півроку зачекати! Через півроку можна було йому віддати гроші за старий будиночок у селі, що дістався у спадок від бабусі, головне зараз вступити у спадок і продати. Ну звичайно, йому це не цікаво, … Читати далі
– Стефаніє, я запросив Ваню з Наталкою до нас у гості. Будуть за кілька годин. Тож давай, накривай стіл! – Знімаючи куртку заявив Андрій. – Завтра вихідний, треба трохи розслабитися. Кирило тільки зайнявся іграшками, а я приготуванням борщу. Від почутого, я на мить завмерла. – Який стіл? Який Ваня? Я ж не збиралася приймати гостей! … Читати далі
Аня і не помітила, як у квартиру баби Каті, яка пішла на вічний спокій, в’їхали нові мешканці. Просто вранці зіткнулася з ними на сходовому майданчику. Вона зачиняла двері, коли сусідні двері відчинилися, і спочатку з квартири вийшов чоловік, слідом хлопчик, за спиною якого висів величезний рюкзак. “Першокласник”, – подумала Аня і вирішила привітатися. Скільки Аня … Читати далі
Бабця Валерку не любила, не визнавала.– Не наш він, не наш, — говорила Ганна Федорівна в магазині бабам.– Аня, та як не ваш? Hy ти глянь, викопаний твій Васька. – Не можу я, бабоньки. Я розумом-то розумію, що Василя син, а серце не приймає. От від дочки, то так – внуки. А від сина не … Читати далі
Бабця Валерку не любила, не визнавала.– Не наш він, не наш, — говорила Ганна Федорівна в магазині бабам.– Аня, та як не ваш? Hy ти глянь, викопаний твій Васька. – Не можу я, бабоньки. Я розумом-то розумію, що Василя син, а серце не приймає. От від дочки, то так – внуки. А від сина не … Читати далі
– Ну, що ти лежиш? – стара, сердита і сонна після ночі медсестра тицьнула дівчинку під ребро, – вставай, дитину треба годувати.Дівчинка-підліток не ворухнулася. Люба спостерігає за нею, прикладаючи до грудей маля Аню, яка жадібно хапає груди. “Дитина зовсім, – думає Люба, – Ось яка з неї мати? А куди цей дивився, мабуть, сам такий … Читати далі
– Донечко, мені потрібні гроші, я зовсім витратилася на свята, а треба ж ще за щось весь місяць прожити, – каже мені мама по телефону вранці 2 січня. За інших обставин я б не вагаючись скинула мамі на картку гроші, але цього разу я була категоричною. – Вибач, мамо, але я більше не допомагатиму тобі … Читати далі
– Ну що, дорогі гості, дорогі мої діти… Я, на правах найстаршої з присутніх, мабуть, скажу перший тост. Сергію! Дорогий мій синку! Я тебе вітаю з такою серйозною покупкою. – Я дуже рада, що Сергій, нарешті, придбав власну квартиру. Та ще й таку велику, світлу, простору, у новому будинку. Для багатьох це просто нездійсненна мрія. … Читати далі