Романович

Сергій часто підвозив Марічку додому. Вона була перша красуня на селі і хлопець її дуже кохав. В один з таких разів все й трапилося – Сергія раптово не стало. І мати Сергія Марічку незлюбила. – Якби мій Сергійко не поїхав за нею у райцентр тоді, він був би зараз тут! Зі мною! – все казала вона. З того часу й почалися негаразди в Марії

Автор

Марія народилася у простій родині в селі. З дитинства вона була гарною дівчинкою, підростала, потім пішла до школи, жителі села говорили: -Он, іде наша красуня! Ох, хлопці, комусь підростає наречена! Ох і побігаєте ви за нею! Вже зі школи хлопці намагалися привернути її увагу до себе. -Росте красуня! Ну, жіночки, бережіть своїх мужиків, ще трохи … Читати далі

Ігор з Мариною вечеряли на кухні. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто це так пізно, – пробурчав Ігор і пішов відчиняти. За кілька хвилин Марина почула незрозумілі звуки і вискочила в коридор. Незнайомий чоловік сварився з Ігорем. Помітивши господиню, він різко вийшов. – Це хто? – здивовано запитала Марина. Ігор відповів щось незрозуміле і пішов спати. Марина розгублено стояла у коридорі, і не розуміла, що відбувається

Автор

Пізно ввечері, уклавши дітей, Ігор з Мариною посідали дивитись серіал, який не відпускав їх вже два тижні. Сиділи обнявшись, захоплені подіями, що відбувалися на екрані, ділилися враженнями. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло так пізно, – невдоволено пробурчав Ігор і пішов відчиняти. За кілька хвилин Марина почула незрозумілі звуки, вигуки і вискочила … Читати далі

Оксана помила після вечері посуд, зазирнула в кімнату до чоловіка, який солодко спав, і вирішила сісти за комп’ютер. Жінка зайшла у соцмережу, і не повірила своїм очам. Серед можливих друзів Оксана побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася якась незнайомка. – Що? – Оксана вдивилася ще раз. – Цього просто не може бути! – жінка кинулася в спальню до чоловіка за поясненями

Автор

Оксана не повірила очам, коли зайшовши пізно ввечері у соцмережу, серед можливих друзів побачила власного чоловіка. Поруч із ним, кокетливо посміхаючись, красувалася незнайомка. За їхніми спинами котилися до обрію пінисті хвилі. – Що? – Оксана вдивилася ще раз, сподіваючись, що це просто схожа людина. Але ні, ось його сорочка, і родимка біля скроні на місці, … Читати далі

Через кілька місяців Ольга вирішила зробити ще одну спробу, і поїхала до батьків Віталія, щоб сповістити їм, що у них скоро народиться онук, і щоб спитати у них, що сталося з Віталієм. – У нашого сина все добре, не хвилюйся, він в Америці, ми про це подбали. А тобі щиро радимо про свого сина подбати, ми тут ні при чому, так що йди звідки прийшла, – це все, що почула засмучена Ольга від батьків Віталія

Автор

Додому Ольга не йшла, а летіла на крилах, бо коханий, нарешті, зробив їй пропозицію. Вона так довго цього чекала, що їй уже почало здаватися, що цього ніколи не станеться – занадто велика прірва була між ними. Оля народилася і виросла в селі, жила лише з мамою, і особливих статків у них не було. Та дівчина … Читати далі

Тамара цілий день не знаходила собі місця. – Та як вона могла?! – думала жінка. – Після стількох років дружби і отаке виробляти. Ох, Жанка! Ну постривай! Тамара взяла телефон і набрала номер подруги. – Ну, привіт, Жанно! – сказала вона в слухавку. – Ти нічого не хочеш мені розповісти? – запитала Тамара. – Про що? – якось зам’ялася Жанна. – Про твої шашні з моїм чоловіком! – сказала Тамара. Жанна не розуміла, що відбувається

Автор

Тамара цілий день не знаходила собі місця. -Та як вона могла зі мною так вчинити?! – думала вона. – Після стількох років дружби і отаке виробляти… Ох, Жанка! Ну постривай… Тамара взяла телефон і набрала номер подруги. -Ну, привіт, Жанно! – сказала вона в слухавку. -Привіт! -Ти нічого не хочеш мені розповісти? – запитала Тамара. … Читати далі

“Або ти їдеш додому, або лишайся там, бо така сім’я мені не потрібна” – почула я від чоловіка уже за пів року. Добре, хоч діти були коло нього і зрозуміли мене, підтримували. Хоч і хитали головами усі знайомі, казали, що я власними ж руками життя собі зіпсувала, та я все одно своєї думки не змінила і сиділа там де була

Автор

“Або ти їдеш додому, або лишайся там, бо така сім’я мені не потрібна” – почула я від чоловіка уже за пів року. Добре, хоч діти були коло нього і зрозуміли мене, підтримували. Хоч і хитали головами усі знайомі, казали, що я власними ж руками життя собі зіпсувала, та я все одно своєї думки не змінила … Читати далі

На свій ювілей додому я приїхати не могла, то приймала вітання однією рукою миючи судно, а іншою тримаючи телефона. Подзвонила мені в Італію, навіть тітка мого чоловіка. Не знаю, хто й допоміг мене набрати. Слухаю я її і мало свідомості не втрачаю. Після розмови одразу набрала сеньйору, сказала, що мені край треба на два тижні їхати додому

Автор

На свій ювілей додому я приїхати не могла, то приймала вітання однією рукою миючи судно, а іншою тримаючи телефона. Подзвонила мені в Італію, навіть тітка мого чоловіка. Не знаю, хто й допоміг мене набрати. Слухаю я її і мало свідомості не втрачаю. Після розмови одразу набрала сеньйору, сказала, що мені край треба на два тижні … Читати далі

Таїсія Василівна їхала до сина Володимира. Пізно вночі у купе увійшла жінка. Була вона дуже сумна. Таїсія не втрималась і запитала: – Щось сталося у вас? – Каханий чоловік не хоче залишати свою сімю! – відповіла супутниця. – Я якраз до нього їду! Володимир обіцяв, що все вирішить цих вихідних. Таїсія Василівна напружилася. – Володимир, кажете. А скільки ж йому років? І тут збіг, вік її сина. Таїсія Василівна розхвилювалася не на жарт

Автор

Таїсія Василівна їхала до сина. Лише одна ніч на поїзді, і вона побачить усіх: синочка, невістку, онучку. Приїжджала вона до них не часто, але завжди із задоволенням. У них хороша родина, Володимиру пощастило із дружиною. Ірина жінка чудова! І господарка, і дружина, і мати. Спати Таїсія Василівна не лягала. Не любила ці полиці. Вдень спеціально … Читати далі

Після того, що сказав їй Максим, Олена жодної хвилини не могла залишатися в цьому будинку. В будинку, який вважала своїм рідним. – Мамо, ти чого? – здивувалася донька. – Куди ми на ніч поїдемо? – Поліно, не слухай маму. Якщо вона хоче, то нехай і їде, – спокійно сказав Максим. – Доню, я повторюю тобі – ми їдемо! Прямо зараз! Збирай свої речі. Ми їдемо до бабусі! – сказала Олена. Поліна не розуміла, що відбувається

Автор

Після того, що Максим зараз сказав Олені, вона жодної хвилини не могла залишатися в цьому будинку. У будинку, який вважала своїм рідним. -Мамо, ти чого? – здивувалася Поліна. – Куди ми на ніч поїдемо? Тату, що відбувається? -Не слухай маму, доню. Якщо вона хоче, то нехай і їде, – спокійно сказав Максим. -Поліно, я повторюю … Читати далі

Роман з Христиною святкували заручини. Вони покликали гостей, серед яких був і найкращий друг Степан. Ближче до ночі, гості розійшлися, але Степан залишився. Христина відвела Романа спати, а сама вирішила поприбирати. Степан усміхався, жартував, робив їй компліменти. Нарешті вона не витримала і запитала: – Степан, може тобі пора додому?! – Та ні, все добре. А хіба я тобі не подобаюся? – підморгнув він їй. Христина аж застигла

Автор

-Ти що так їй довіряєш?! Ви ж лише кілька місяців, як зустрічаєтеся! Це безглуздо! – наполягав Степан, намагаючись довести найкращому другові, що він занадто поспішає з пропозицією своїй дівчині. -Слухай, я люблю її, це не твоя справа! – роздратовано відповів Роман, втомившись від його настанов. -Так, тільки коли вона тебе залишить, або стрибне в чуже … Читати далі