Романович

Він порався з моїми дітьми, і вони називали його дідом, і якщо когось я й можу назвати в житті татом, то тільки його, мого вимоленого в Бога, мого казкового другого тата, що дістався мені вже у дорослому віці

Автор

Мій рідний батько не залишив у житті великого сліду, крім моєї нелюдської краси та кепського характеру. Мама виховувала мене одна і робила це так віртуозно, що я завжди жила у твердій впевненості, що дівчинка цілком може зрости і без батька. І тільки іноді вечорами я бачила, як мама плаче сама на кухні, і як складно … Читати далі

Рита сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Раптом відкрилися вхідні двері, повернувся,  тепер вже колишній чоловік. – Я за речами, – сухо кинув він. Рита помітила, що чоловік прийшов з великою кількістю сумок і коробок. – Навіщо тобі стільки? – здивувалася Рита. – У мене багато речей, – відповів він. – Добре, не буду заважати. Ключі залишиш у сусідки, – сказала Рита і пішла до матері, перечекати, поки чоловік збереться і піде. А коли Рита повернулися в квартиру, то не повірила своїм очам

Автор

Маргарита після розлучення вирішила, що заміж ніколи не вийде. Тяжко далося їй це розлучення, чоловік чіплявся за все, за кожну ложку, кашку і ганчірку. Бувають такі чоловіки, які йдуть і забирають із собою все, а бувають такі, що візьмуть пару своїх речей і йдуть у нікуди, все залишають дружині та дітям. Тому Маргарита пішла з … Читати далі

Ліда гортала газету оголошень. Раптом жінка помітила напис: – “Продаю стару етажерку”. Ліда на хвилину задумалася. Вона згадала своє дитинство, і ту етажерку, яка була у її дідуся і бабусі в селі. Вона набрала номер телефону продавця та домовилася про зустріч. У призначений час двері їй відчинив дідусь. Він провів Ліду в невелику кімнату і вказав у куток біля ліжка. Ліда глянула туди і застигла від здивування. – Цього не може бути, – тільки й промовила вона

Автор

Ліда гортала газету оголошень. Раптом жінка помітила напис: – “Продаю стару етажерку, недорого, хоч для книг, хоч для чого завгодно».  Ліда на хвилину задумалася. Вона згадала своє дитинство, невелике село, куди вона їздила на літо до бабусі та дідуся відпочивати. Жила вона тоді влітку на веранді, де поруч із пружинним ліжком стояла невелика етажерка з … Читати далі

Свекруха повернулася від подруги, у якої гостювала майже чотири місяці, і ми всі разом поїхали до неї у гості. Виглядала вона чудово. Вона наче помолодшала за цей час. Але найцікавіше було попереду, коли ми зайшли до вітальні, то побачили незнайомого чоловіка. Він тримав на руках немовля. Незручну паузу перервала свекруха: – Діти, познайомтеся. Це Микола. Мій чоловік. А це – наша донечка

Автор

До свекрухи ми їхали з певною тривогою, я навіть розглядала такий варіант, що нам доведеться забрати її до себе після всього, що сталося. В голові у мене крутилося безліч варіантів, але того, що ми побачили, коли зайшли в квартиру мами мого чоловіка, я аж ніяк не очікувала. Свекруху свою я люблю, у нас з самого … Читати далі

Коли моя найкраща подруга таки забрала у мене чоловіка. то я навіть не сердилася, а що зробити, моєму Василькові треба енергійної жінки, не те, що я. То й що, що за плечима у мене двадцять п’ять років шлюбу? Мій Василько має бути щасливим

Автор

Я не обурилася й тоді, коли Василь сказав, що квартира його батьків, тому я не маю на неї права. – Вони мені подарували для моєї сім’ї, а ти вже не сім’я. – Так, звичайно, любий, – я слухняно пішла збирати речі, щоб не затримувати щастя «молодих». Питання куди їхати не виникало – до мами в … Читати далі

З Італії з валізами мама приїхала відразу до нас. – Давай ми тобі квартиру купимо, – кажу. – Мамо, ти ж привезла гроші? – питаю, але по виразу обличчя мами бачу, що щось не так. А вона дивиться на мене і каже, мовляв, навіщо квартиру купувати, якщо у мене будинок є. На цих словах, здається, я почала вже щось розуміти – вона приїхала без нічого

Автор

– Давай ми тобі квартиру купимо, – кажу. – Мамо, ти ж привезла гроші? – питаю, але по виразу обличчя мами бачу, що щось не так. А вона дивиться на мене і каже, мовляв, навіщо квартиру купувати, якщо у мене будинок є. На цих словах, здається, я почала вже щось розуміти: – Так скільки ти … Читати далі

Марина з сестрою Тетяною поїхала на цвинтар – батьків провідати. Вони зайшли в церкву, поставили свічки. Таня своїй бабусі Ганні вперше записочку залишила. Сестри зайшли до батьків, поприбирали. Квіти у баночки поставили. – Ну що, Тетяно, ходімо, пошукаємо, де твоя бабуся Ганна лежить? – Ходімо, Марино. – Ось вона, Тетянко! Давай я фото протру. Дивись, а тут хтось прибирав, дивно. – Здрастуйте, ви до Ганни Дмитрівни? – раптом почувся чоловічий голос. Марина глянула на чоловіка й ахнула. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона

Автор

-А ще у вас був величезний садок. Твоя бабуся нас часто пускала туди. Там малина росла дуже солодка. Вишні були величезні! А ще була біла малина, ні в кого тоді такої не було. І горох звисав величезними стручками. Усіх дітей твоя бабуся пригощала, можна було збирати! А потім ти народилася, а бабусі твоєї майже одразу … Читати далі

Ірина сиділа на кухні і їла мамині котлетки. Раптом у двері подзвонили. Мама пішла відчиняти. Ірини почула чоловічий голос, а невдовзі на кухню зайшла мати з букетом квітів! Ірина нахилилася і постаралася роздивитись, хто стоїть у неї за спиною. Мама відійшла в сторону й Ірина побачила усміхненого чоловіка. – До тебе гість, Іринко, – єлейним голоском сказала мама. – Ви до мене? – Ірина здивовано встала з-за столу. Вона придивилась до чоловіка й ахнула

Автор

-Ну, що сидиш? Сидячи дома чоловіка не знайдеш. Он, виставка якась в місті до нас приїхала. Сходила б. -Мамо, а чи не ти мені казала колись, що всілякі митці всі бідні і в чоловіки не годяться? – сказала Ірина. -Казала, коли тобі вісімнадцять було, коли ти на сусіда нашого заглядалася. І що? Скажеш, була не … Читати далі

– Свекруха дзвонила, твій брат розлучається, – сказала за вечерею Ліда до чоловіка. Сергій промовчав. – І що ж ти мовчиш? Підтримуєш братика? Адже він трьох дітей залишає, – завелася Ліда. – Лідо, заспокойся. Не залишає він дітей. Якщо вони розлучаються, значить на те є причини, – Сергій відсунув тарілку і вийшов з кухні. Ліді здалася дивною так реакція Сергія на цю новину. А наступного дня Ліда повернулася додому з роботи, і побачила на столі якийсь лист. Жінка прочитала його і застигла

Автор

Ліда і Сергій прожили разом 25 років. І раптом-розлучення. Що трапилося? Як люди, які прожили стільки років, можуть розбігтися? А діти? Ліда познайомилася з Сергієм, будучи студенткою, приїхавши вступати до інституту до обласного центру з маленького провінційного містечка. Склавши іспити, дві подружки пішли прогулятися набережною. На лавці кілька молодиків грали на гітарі. Ліда дуже любила … Читати далі

Анастасія важко зітхнула і витерла сльози. – Треба в магазин сходити. Хоч хліба й картоплі купити, – вирішила вона. Жінка кивала на вітання сусідів, але намагалася не говорити. Соромно було за свого сина Юрка. Анастасія пішла у дальню крамницю – там знайомих менше. Купила хліба, трохи картоплі, пару цибулин, і поволі пішла назад. Раптом біля неї зупинився великий джип, з якого вискочив якийсь чоловік і кинувся до неї. – Анастасія Валентинівно, здрастуйте! – радісно вигукнув він. – Ви хто? – жінка застигла від здивування. Вона уважно глянула на чоловіка й ахнула

Автор

-Мамо, дай сто гривень! – сказав син. -Синку, до моєї пенсії ще тиждень, а грошей зовсім не залишилося… -Не можу, треба… -Юро, ти обіцяв, що перестанеш гульбанити, на роботу влаштуєшся… -Перестану… Влаштуюся… Дай! Жінка заплакала, але вона все ж таки дістала з кишені кілька останніх купюр, і одну простягла синові. -Дякую мамо! – той взяв … Читати далі