Романович 
Ленка закохалася ще у школі, у десятому випускному класі. Однокласник, який завжди їй подобався, після літніх канікул змужнів, змінився – видався принцом. І коли він підсів до неї за парту на початку вересня, Оленка відчула себе на сьомому небі від щастя. І вона теж змінилася. З дівчинки Олена перетворилася на дівчину з тонкою талією та … Читати далі
— Розлучення? – перепитала мама. – Ти ж дитинку чекаєш… Що він зробив? Що зробив цей негідник? Ударив? Зрадив? Рідна моя, не мовчи! Я не знала, що відповісти. Язик не повернувся озвучити причину розлучення. Не бив, фізично не зраджував, але таке відчуття було, ніби в бруд із головою занурилася. В один момент зникли ті почуття, … Читати далі
У сорок п’ять років я нарешті змогла здійснити свою давню мрію, та придбати дачу за межами міста. Чоловік Іван до моєї витівки поставився з особливим ентузіазмом, сидіти влітку в чотирьох стінах. було для нього катуванням. Дачу ми придбали стареньку. Будиночок вимагав ремонту, а земельна ділянка, та сад – догляду. Близько пів року ми витратили на … Читати далі
-Заходь, Оля, влаштовуйся, будь як вдома, – свекруха широким жестом гостинно обвела навколо себе. -І не забувай, що ти в гостях! -Тихо підхихикнула дочка Світланка, що стояла поруч з нею. Оля скромно посміхнулася і пройшла за Віктором у його кімнату. Чоловік зачинив за ними двері, обійняв дівчину і посміхнувся. -От, Оля, нарешті ми з тобою … Читати далі
Коли син не навідував мене більше місяця і не перекинув на картку, як завжди 5 тисяч, я одразу зрозуміла звідки віє вітер. Набрала свою нову невістку і кажу: “Світланко, а приходьте до мене на чай. Тортик не обіцяю, з моєю пенсією не настарчиш, а от чай є”. І знаєте, що мені та дівчина, якій я … Читати далі
Єгор не зрозумів спершу, чому мама прикриває рот хусточкою і посміхається якось скуто. Вона відступила боком від гостей, пропускаючи до квартири сім’ю сина. — Що з вами, Антоніно Петрівно? – поставила запитання в лоб невістка. — Та нічого, нічого, маленька неприємність, – метушливо потрясла головою жінка, – нарешті ви приїхали, мої дорогі, я вже думала, … Читати далі
Все життя Лідія прожила у передмісті. На роботу до міста добиралася близько години. Начебто і не дуже далеко, але це коли ти нікому нічого не винен. У Лідії було двоє дітей, яких вона піднімала одна: чоловік пішов до іншої, коли старшому синові було всього п’ять. Тож крутилася Лідія як білка в колесі: дітей у садок, … Читати далі
-Заходь, Оля, влаштовуйся, будь як вдома, – свекруха широким жестом гостинно обвела навколо себе. -І не забувай, що ти в гостях! -Тихо підхихикнула дочка Світланка, що стояла поруч з нею. Оля скромно посміхнулася і пройшла за Віктором у його кімнату. Чоловік зачинив за ними двері, обійняв дівчину і посміхнувся. -От, Оля, нарешті ми з тобою … Читати далі
Кіт сидів біля під’їзду. У цьому будинку він жив багато років разом зі своєю старою бабусею. Як вона його любила. Він був для неї центром Всесвіту. Усередині заторохтів маленький трактор, об’їжджаючи його маленьке сердечко. Стало тепло і добре. Але ненадовго. Коли пішла з життя його стара господиня, приїхало дуже багато людей. От тільки поки вона … Читати далі
– Вибачте, свахо, але квартиру ви маєте моїй доньці залишити. Уляна не винна, що ваш син собі іншу знайшов. А куди вона зараз з двома дітьми піде? – каже мені моя сваха. У нас склалася така ситуація, що ворогу не побажаєш. Я життя прожила, а як тут правильно вчинити – не знаю. Мій син розлучився … Читати далі