Романович

Згодом Ігор перестав ображати Риту, все пішло своїм ладом. Вадик, який із самого початку життя з новою дружиною відчув різницю, коли приходиш додому, а в тебе порядок, смачна вечеря, і діти доглянуті, був майже задоволений. Вдячний Риті. Намагався відплатити за турботу й увагу. Одне тільки не давало йому спокою – Вадим не міг забути Ларису

Автор

Вадим зійшовся з Ритою, коли його дружина втекла з коханцем, кинувши і чоловіка, і двох маленьких дітей. Те, як Вадик любив свою дружину, Ларису, не піддавалося жодній логіці. Вони всі втрьох були знайомі з дитинства. Росли в одному дворі. І якщо Рита завжди мовчки зітхала, дивлячись на Вадика, то він точно так само зітхав за … Читати далі

Тиждень уже Лідія Михайлівна в будинку для літніх людей. Розуміє, що в доньки не було виходу. Справді, і ходити вже важко, а не те, що самій жити у своєму будинку, восьмий десяток уже пішов. Але ж не про таку старість мріяла. Хотілося останні свої роки серед рідних прожити, але кому вона тепер хвора потрібна

Автор

— Микито, сідай! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя виражало рішучість.Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусточкою мокрі очі:— Я не знаю, що робити з мамою. Вона вже сяк-так ходить. Цієї зими просто не виживе у своєму будиночку, він і так скоро розвалиться. — І що ти пропонуєш?— Кажу ж: не знаю.— Оксано, ти, як завжди, … Читати далі

– Рито, мені тут тітка написала, на вихідні у гості приїдуть, – сказав Микола до дружини. – Яка ще тітка? – здивувалася Рита. – Тітка Софія, сестра батька. Ти з нею ще не знайома, – пояснив чоловік. В суботу Рита накрила стіл. Зустріли з чоловіком гостей. Посиділи. Рита почала збирати посуд. – Я тобі допоможу, – раптом сказала Софія і вийшла з Ритою на кухню. Коли жінки були на кухні, тітка сказала: – Рито. Ти маєш дещо знати. Рита здивовано глянула на жінку і застигла в очікуванні

Автор

-Риті треба пам’ятник за життя поставити, – говорили родичі Миколи про його дружину. – І як тільки вона з ним живе? Рідня Миколи анітрохи не перебільшувала. Одружившись на скромній і непоказній сільській дівчині, він з перших же днів сімейного життя почав показувати, хто в хаті господар. -Так йди коридори мити, у чому проблема? – вигукнув … Читати далі

Марія готувала вечерю, коли в двері подзвонили. На порозі стояла її подруга Ольга. – Подруго, невже це правда? – у голосі Ольги звучала непідробна цікавість і щире здивування. – Що саме? – Запитала Марія. – Мені тут розповіли, що ви з Віктором розлучаєтеся, – раптом сказала Оля. – Так. Це правда, – зітхнула Марія. – Але чому? Ви ж так чудово жили! Всі приклад брали! – здивувалася подруга. – Олю, ти не знаєш найголовнішого! – по щоках Марії покотилися сльози. Ольга здивовано дивилася на подругу, нічого не розуміючи

Автор

– Подруго, невже це правда? – у голосі Ольги звучала непідробна цікавість і щире здивування. – Що саме? – Запитала Марія, хоча відразу зрозуміла, про що мова. – Мені тут пташка на хвості принесла, що ви з Віктором розлучаєтеся! – Знаю я цю пташку! – засміялася Марія. – Добре тобі. Ти ж не думала, що … Читати далі

– Сьогодні мій двоюрідний брат з дружиною у гості прийдуть, прийди раніше, – сказала Катя чоловіку. – Добре. О сьомій буду, – відповів Славко і побіг на роботу. Катя взялася накривати на стіл. О шостій годині у двері подзвонили. – Заходьте. Все вже готово, – провела до столу гостей Катя. Славко прийшов за півгодини. – Вибачте, – сказав чоловік. – Довелось затриматися. Ну що сідаємо. – Ні, наші гості вже йдуть, – раптом сказала Катя. Славко здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що тут сталося

Автор

Взагалі день народження у чоловіка був вчора і сьогодні вони нікого не чекали, але відмовити Катя не могла. – Він тобі потім сам зателефонує, прийдуть із дружиною з парку, і зателефонує, – продовжувала розмову тітка. – Значить, я скажу Володі, що ти їх з Настею чекаєш. – Чому з Настею? З якою Настею? – Розгубилася … Читати далі

Було вже пізно, як раптом в квартирі Варвари Петрівни пролунав дзвінок у двері. Вони з квартиранткою Вірою переглянулися, і бабуся сказала: – Петрик, мабуть, племінник мій. Давно не був, от і вирішив мене провідати. Старенька вийшла в коридор, запитала хто там, і відчинила двері. Почувся чоловічий голос, а потім радісний гомін господині. – Проходь, дорогенький, ти якраз до чаю! – припрошувала жінка. – Вірочко, став чайник, посидимо втрьох! І тут на кухню зайшов він! Віра глянула на гостя і аж присіла від несподіванки

Автор

Була в житті Віри одна мрія стати щасливою. Вчителі у сільській школі їй таке майбутнє і пророкували: відмінниця ж розумниця. Так і казали: далеко підеш, багато чого доб’єшся. І дівчина їм вірила. Закінчила школу, поцілувала батьків, плачучу маму та строгого батька, і помчала у місто вступати в інститут. Вступила. Хіба це не щастя! Вона здобуде … Читати далі

— Це треба ж якась красуня у Людки донька! І в кого вона така? Хоча, якщо переодягнути Людку, зробити зачіску та макіяж, то можна поставити її разом із красунями в один ряд. Але Люді хіба до вбрання? Адже вона з ранку до вечора у гумових чоботях, у хустці працює на фермі

Автор

— Це треба ж якась красуня у Людки донька! І в кого вона така? Хоча, якщо переодягнути Людку, зробити зачіску та макіяж, то можна поставити її разом із красунями в один ряд. Але Люді хіба до вбрання? Адже вона з ранку до вечора у гумових чоботях, у хустці працює на фермі. Хіба можна розглянути під … Читати далі

Донька в декреті була, один зять працював, а всі ті гроші, які я висилала, витрачалися строго на будову. Зять навіть спеціальний зошит з витратами завів, в якому записував де, що, коли і за що купив, щоб переді мною звітувати, такий чесний був. Я від нього тих звітів не вимагала, бо довіряла йому, а інакше я йому всі гроші не висилала б. Коли вже будинок був майже готовий, і залишалося лише жити і радіти, моя донька мені зателефонувала в Грецію і повідомила, що хоче розлучатися. – Як розлучатися? Ти що таке кажеш? У тебе ж такий добрий чоловік. Що ти собі таке вигадала? – кажу. – Я його розлюбила. Молода була, не розуміла, що роблю. А тепер я зустріла справжнє кохання, і я хочу розлучення, – наполягала на своєму донька

Автор

– Знову дай? Скільки можна? Я ж в минулому місяці тобі вислала тисячу євро? Куди ти їх поділа? – питаю я доньку. Людмила мені телефонує лише тоді, коли їй гроші потрібні. Вона не соромиться, називає такі суми, що мені вже комір завертається. Я в Грецію поїхала ще 17 років тому. Тоді доньці теж 17 було, … Читати далі

Василь з дружиною приїхав до брата в гості. – Дивно, десь нема нікого, – сказала Світлана. – Можливо обідають, – відповів Василь і зайшов у хату. На кухні сиділа дружина брата Оксана, вся заплакана. – Що сталося? – захвилювався Василь. – Михайло знову загуляв, та ще й сина Вітю привчив, – крізь сльози сказала Оксана. – Я вже не знаю, що робити. Василь задумався, а потім сказав: – Оксано, я ж вашому Віктору – хрещений батько? – Так. А що? – здивувалася жінка. – Заспокойся. Я знаю, як вам допомогти, – задоволено усміхнувся Василь

Автор

– Василю, допоможи! На хоч поговори з братом! Вони мені тут ось що влаштували! Ааа-аа, Василю!, – гукала в телефон Оксана, дружина Михайла. – Оксано, що сталося? – захвилювався Василь, почувши в телефоні голос дружини брата. – Алло, братику, – замість Оксани, прозвучав голос Михайла. – Ти не ведися, не знаю, що на неї найшло, … Читати далі

Я ледве дійшла до своєї кімнати, так мені було прикро. Не дай Бог комусь таке пережити – розуміти, що ти заважаєш своїй дитині, як вона сама сказала, “крутишся під ногами”. Прикро мені ще й тому, що я все життя жила заради дітей, я одна без чоловіка виростила сина та дочку. Після розлучення заміж не вийшла, діти школярі вимагали, щоб у сім’ї не було вітчима. Було тяжко і морально, і матеріально, але я впоралася, а тепер я їм не потрібна

Автор

– Мамо, тобі давно пора вже від нас з’їхати, – заявила мені донька. Вона не раз дозволяє собі натякнути мені, що я їм заважаю. – Куди з’їхати? Про що ти? Тут моя квартира, – кажу. – Твоя, але її давно на мене переписати. – А я куди? – В село. – Але ж там нема … Читати далі