З чоловіком ми одружилися відносно рано – я тільки закінчила університет. Зараз мені двадцять дев’ять, і я маю двох дітей. Синові п’ять років і донечці три роки

З чоловіком ми одружилися відносно рано – я тільки закінчила університет. Зараз мені двадцять дев’ять, і я маю двох дітей. Синові п’ять років і донечці три роки. З останнього декрету я вийшла, щойно дочці виповнилося півтора року. На той час наша бабуся стала пенсіонеркою і була не проти займатися онуками. Добре, що вона живе недалеко … Читати далі

Марина вже збиралася спати, коли біля дверей раптом почулися стуки. Одягнувши халат, вона пішла відчиняти, а за нею ступив її чоловік Степан. На порозі вона побачила сусідського хлопця Миколу. — Дядьку Степане, зайдіть до нас, — звернувся Микола. — Маня хоче щось вам сказати. Степан без зайвих зволікань почав одягатись і вирушив до Миколиної мами. — Інтересно, чого це Марія мене згада́ла? — буркнув він, вирушаючи крізь тишу нічного двору. Увійшовши до кімнати сусідки, Степан поставив стілець біля ліжка і присів. Марія спостерігала за ним з бляклою посмішкою. — Часу в мене лишилося обмаль, Степане, — видихнула вона. — Скоро відійду з цього світу… Але спершу повинна тобі розкрити одну таємницю… Степан приголомшено дивився на неї, зовсім нічого не розуміючи.

Степан був видним хлопцем з юності. Та любив він тільки одну жінку на світі, свою дружину Марину. Любив аж зі школи, скільки пам’ятав себе, стільки й любив. Жили вони дружно, трьох дітей виховували, Мишка з Іванком і доньку Тетянку, молодшеньку. Характер у чоловіка був добрий, руки золоті. Теслі кращого в окрузі не знайти. І працював … Читати далі

Марина накрила на стіл і сіла чекати чоловіка з роботи. Вона дуже переживала, бо хотіла розповісти Михайлу важливу новину… – Що ж він скаже? – думала вона, поглядаючи на годинник. Нарешті почувся звук ключа в замку й на кухню зайшов Михайло. – Ой, а що за свято таке?! – запитав він з порога. – Я і їсти не дуже хочу… Марина ображено глянула на чоловіка. – Дитина у нас буде! – раптом сказала вона. Михайло застиг від несподіванки. – Я не знаю, що робити, – пробурмотів він і пішов у свою кімнату. Марина не знала, що й думати

– Я закохалася в нашого нового колегу Михайла! – сказала по секрету колезі Марина. – Він такий класний, прямо чоловік моєї мрії! – У тебе немає шансів, так що раджу заспокоїтись і переключити увагу на інших, – не особливо підтримувала її прагнення Світлана. – Ти вважаєш мене настільки не привабливою, що я не сподобаюся чоловікові … Читати далі

Олена розвішувала білизну на балконі, як раптом в кишені задзвенів її телефон. Вона відставила тазик і взяла слухавку. Дзвонила її подруга Світлана. – Оленко, привіт, – якось сумно сказала Світлана. – Я до тебе не просто так дзвоню… Хочу запросити тебе на новосілля. – Ой, Світланко, так це ж чудово! – ахнула Олена. – Ти квартиру нову купила?! Вітаю! – Ох, Олено… – сумно сказала Світлана. – Ти б знала, що сталося. Нещасна я. Вижив мене зятьок з власної хати, Оленко! Олена так і застигла від здивування

Олена з подругою Світланою зустрілися побалакати, й випити кави. Давно вони не спілкувалися, усе справи, робота. Світлана завжди була з себе така трохи поважна, горда. Спочатку вона детально розповіла Олені де і як відпочивала. Потім похвалилася, які вистави вона ходила. – Це так захопливо, Олено! Емоції через край, ти навіть не уявляєш! Остання фраза трохи … Читати далі

На церемонію прощання із чоловіком свекруха мене пускати не хотіла. Сцена була достойна театру, бо там тобі і волала і по стіні сповзала і двері перед носом зачиняла. Коли ж усе було скінчено і ми із сином зібрались додому їхати, брат мого чоловіка попросив поїхати і більше ніколи не повертатись. От знаєте, можливо, я б і увійшла у їхнє становище,і поспівчувала, але тепер піду на все і вчиню так, як воно має бути

Мені ще на знайомстві свекруха сказала, що сина свого не віддасть. Мовляв, він надто важко їй дістався і не для того вона його рятувала і все життя возила по спеціалістам. аби віддати аби-кому в руки. Олег тоді посміявся і все на жарт перевів, а я й собі посміхнулась, бо в моєму тодішньому кругозорі і життєвому … Читати далі

Ліза відкрила двері своїм ключем і зайшла в свою квартиру. Вона глянула перед собою і так і оторопіла від побаченого. В коридорі стояли чужі жіночі черевики! Ліза здивовано підняла брови і зачинила за собою двері. – Стас! – покликала вона свого нареченого. Чоловік одразу прибіг до неї з якимось дивним, винним виразом на обличчі… – Лізочко, сонечко! – защебетав він. – Ти тільки не переживай! Дуже тебе прошу! – Хто у нас вдома? – обурено запитала Ліза і, не дочекавшись відповіді, зайшла у вітальню. Вона глянула перед собою й застигла від несподіванки

Ліза відкрила двері своїм ключем і зайшла в свою квартиру. Вона глянула перед собою і так і оторопіла від побаченого. В коридорі стояли чужі жіночі черевики! Ліза здивовано підняла брови і зачинила за собою двері. – Стас! – покликала вона свого нареченого. Чоловік одразу прибіг до неї з якимось дивним, винним виразом на обличчі… – … Читати далі

Наталя дуже добре розуміла, що свекруха запрошує її в гості не просто так, тому до останнього відмовлялася, але коли діватися вже було нікуди — погодилася. — Проходь, доню, сідай! — якось дивно промовила мати. — Сергійку, подай стілець для дружини. А під час самої вечері свекруха завела дивну розмову про великі гроші

Наталя сиділа в своєму кабінеті в офісі, безсилою дивлячись на комп’ютерний екран. Це був один з найважчих днів: серія зустрічей з клієнтами, перевірка важливих документів, нескінченні дзвінки. Втома давала про себе знати, а дискомфорт у скронях лише підсилював відчуття втоми. Наталя поглянула на годинник — робочий день скоро добігав кінця. — Ти сьогодні до мами? … Читати далі

Ліда перемила весь посуд, протерла стіл і зайшла в кімнату. Її чоловік Сашко сидів на дивані, їв диню й дивився футбол по телевізору. – Сашко, Миколці потрібен новий зимовий костюмчик! – почала з порога Ліда. – В мене зарплату затримують. Давай завтра сходимо і купимо, га? Сашко мовчки поклав шкірку від дині в миску і якось дивно глянув на дружину. – Завтра я все скажу, – пробурмотів він. – Що скажеш?! – не зрозуміла Ліда. – Скажу, куплю я той костюмчик, чи ні. – А що ж зміниться? – ахнула Ліда. Вона здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Ліда перемила весь посуд, протерла стіл і зайшла в кімнату. Її чоловік Сашко сидів на дивані, їв диню й дивився футбол по телевізору. – Сашко, Миколці потрібен новий зимовий костюмчик! – почала з порога Ліда. – Зі старого він виріс, а в мене зарплату затримують. Давай завтра сходимо всі разом і купимо, га? Сашко мовчки … Читати далі

Ніна втомлена прийшла з роботи додому. Вона відкрила двері і зайшла в свою квартиру. Жінка увімкнула в коридорі світло, озирнулася навкруги і раптом вискочила назад за двері! Ніна подумала, що вона щось переплутала. Вона підвела голову і подивилася на номер квартири. – Все правильно… Моя квартира… – пробурмотіла вона й зайшла назад. Ніна уважно оглянула коридор і раптом усе зрозуміла

– Та як вона могла?! – обурилася Ніна і витерла сльози. – Не спитала! Не порадилася! Це ж треба додуматися – прийти в чужу квартиру і хазяйнувати там, як у себе вдома! Ніякої поваги! Господи, за що це мені? Все життя з нею возилася, і ось вона – подяка! Їй, бачте, життя моє не подобатися! … Читати далі

Віктор з Оксаною вирішити поклеїти нові шпалери. Аж раптом сталося несподіване. Зазвичай, ввічливий Віктор, почав сваритися, що Оксана все не так робить. – Я й не думав, що ти ні в чому не розумієшся! – раптом заявив він. Оксана так і застигла від несподіванки. – Ну і йди, пошукай розумнішу! – гукнула вона нареченому. Віктор взяв свою кофту і вискочив з квартири. Він трохи прогулявся і вирішив повернутися. Віктор піднявся по сходах, відкрив двері й оторопів. На підлозі у коридорі стояли чужі чоловічі черевики! Віктор відкрив двері в кімнату і застиг від побаченого

Коли Віктор зробив Оксані пропозицію, вона без роздумів відповіла йому згодою! Хіба можна було сумніватися в ніжному, скромному і привабливому чоловіку, з яким вона зустрічалася вже майже рік?! Свого житла у них не було і, звісно, постало питання про місце проживання після весілля. – Мої батьки ще півроку тому забрали бабусю до себе, – сказала … Читати далі