Романович

Коли у Оксану закохався Микола – син голови сільради, бабуся цьому не зраділа, адже розуміла, що бідна невістка цій родині не підходить. Проте Микола упадав за Оксаною, а бабусю переконував, що має серйозні наміри. І справді, невдовзі прислав старостів. Коли батьки зайшли в напіврозвалену стареньку хату, в якій жили Оксана з бабусею, відразу з їх вигляду стало зрозуміло, що вони не в захваті від вибору сина

Автор

Оксана не дуже любить згадувати своє життя в селі. І не тому, що соромилася свого коріння, а тому, що п’ятнадцять років назад тут її зрадили, розтоптали і змусили покинути рідний дім. Зараз Оксана – провідний спеціаліст великої столичної компанії. Власна квартира, автомобіль, поїздки закордон і загалом, забезпечене життя. Проте особисте життя у неї так і … Читати далі

Мами Катерини не стало, коли дівчинці було дванадцять років. Оскільки батька свого вона не знала, а бабусь і дідусів на той час не було вже в живих, то вона опинилася в будинку маминої сестри, тітки Віри.

Автор

Катя прокинулася вранці та подивилася на екран телефону. На дисплеї оповіщення, що вона має одне непрочитане повідомлення. “Катерино, приїдь до нас. Мама хоче тебе бачити”. Це повідомлення було від Поліни, її двоюрідної сестри. Але це не було дивним. Дивним було те, що тітка Віра хотіла її бачити… Кілька років їй, здавалося, було не до племінниці. … Читати далі

– Якщо я ще раз почую від твоєї матері на свою адресу хоч найменшу образу, то ти вилетиш звідси, як пробка! – І сина ніколи більше не побачиш! – Я тебе попередила, – суворо відповіла дружина

Автор

– Валеро, синочку, ти знову схуд? Тебе дружина взагалі не годує? Он як вона свекруху зустрічає – стіл порожній, – Валентина Петрівна з порога почала дорікати Олі. – Мамо, вибачте. У мене токсикоз, мені важко зараз готувати – від усього верне. Та й слабкість сильна, – виправдовувалася Оля. – У тебе і до токсикозу завжди … Читати далі

Сестричко, лише ти мені можеш допомогти, прошу тебе, не відмов мені, – прохання сестри виглядало для мене дуже дивним, я просто не знала, що мені на це їй відповісти. Коли моя рідна сестра Наталя прийшла до мене із рішенням поїхати на заробітки, я спочатку її підтримала. Життя в неї було нелегке: сама виховувала сина Андрійка, грошей завжди бракувало, і я розуміла її прагнення змінити своє життя. Але коли Наталя сказала, що залишить сина зі мною, я розгубилася, адже зрозуміла, що це велика відповідальність

Автор

– Сестричко, лише ти мені можеш допомогти, прошу тебе, не відмов мені, – прохання сестри виглядало для мене дуже дивним, я просто не знала, що мені на це їй відповісти. Коли моя рідна сестра Наталя прийшла до мене із рішенням поїхати на заробітки, я спочатку її підтримала. Життя в неї було нелегке: сама виховувала сина … Читати далі

Рівно о сьомій вечора пролунав дзвінок у двері. Свекруха, як завжди, виглядала бездоганно — модний одяг, ідеальна зачіска. Цокання її каблуків відлунювало по паркету, поки вона проходила вітальнею, ретельно оглядаючи кожен куток. Катерина хвилювалася, бо свекруха прийшла оголосити їм якусь новину

Автор

У просторій та світлій вітальні нової квартири Катерина поправляла фотографії на стіні. Кожен знімок нагадував їй про щасливі моменти: весілля, новосілля, спільні подорожі з Олексієм. П’ять років їх шлюбу промайнули як один день. Катерина посміхнулася, згадуючи, як вони з чоловіком обирали це житло, сперечалися про кольори шпалер і планували, де буде стояти меблі. — Кохана, … Читати далі

Надійко, зрозумій правильно, переїзд до нас – не найкраща ідея. Ми тебе любимо, і завжди раді бачити у своєму домі, але мама занадто слабка, а у тебе діти, буде гамір, – батько якомога акуратніше намагався пояснити мені, що моя ідея з переїздом йому видавалася не найкращою. У моїх батьків є гарний заміський будинок, в якому ми з сестрою виросли, і я вирішила, що якийсь час ми ж родиною поживемо у них. Прийняла я таке рішення зовсім не тому, що нам нема де жити, у нас з чоловіком є гарна квартира. Просто у мене в голові визрів план, як допомогти мамі

Автор

– Надійко, зрозумій правильно, переїзд до нас – не найкраща ідея. Ми тебе любимо, і завжди раді бачити у своєму домі, але мама занадто слабка, а у тебе діти, буде гамір, – батько якомога акуратніше намагався пояснити мені, що моя ідея з переїздом йому видавалася не найкращою. У моїх батьків є гарний заміський будинок, в … Читати далі

– О пів на п’яту ранку дитина заплакала. Я підскочила, дивлюся – чоловіка немає! Взагалі в будинку немає, уявляєш? Ні куртки, ні черевиків, ні ключів від машини. Лягали ввечері разом! Дзвоню, питаю – ти де взагалі? Все нормально, каже, спи, я у мами! Я не могла повірити в те, що чула. А вранці я сама зателефонувала свекрусі

Автор

– О пів на п’яту ранку дитина заплакала. Я підскочила, дивлюся – чоловіка немає! Взагалі в будинку немає, уявляєш? Ні куртки, ні черевиків, ні ключів від машини. Лягали ввечері разом! Дзвоню, питаю – ти де взагалі? Все нормально, каже, спи, я у мами! Я не могла повірити в те, що чула. А вранці я сама … Читати далі

У п’ятницю чоловік Марини прийшов додому темний, як хмара. Сказав, що батьки все майно оформляють на брата. Заміський будинок і чотири квартири дістануться Володимиру. – Цей Володька все життя був двієчником! – плакала Марина. – Ні кошеняти, ні дитини у нього немає! Навіщо йому стільки нерухомості? Кілька днів Марина сумувала, а потім набрала свекра

Автор

У п’ятницю чоловік Марини прийшов додому темний, як хмара. Сказав, що батьки все майно оформляють на брата. Заміський будинок і чотири квартири дістануться Володимиру. – Цей Володька все життя був двієчником! – плакала Марина. – Ні кошеняти, ні дитини у нього не має! Навіщо йому стільки нерухомості? Кілька днів Марина сумувала, а потім набрала свекра … Читати далі

Моїй свекрусі лише 60 років. Нещодавно вона нас всіх ошелешила – вирішила при житті спадщину між дітьми розділити, щоб було по справедливості. Вона попросила, щоб ми приїхали до неї. Її спадщина – будинок на окраїні міста, в якому всі вони зараз живуть, і дача. Знаючи свою свекруху, я розуміла, що затіяла все це вона не з проста. Тому я спочатку взагалі не хотіла їхати. Та чоловік наполіг – йому було цікаво, що знову придумала його мати

Автор

З першого ж нашого знайомства з свекрухою стало зрозуміло, що під одним дахом ми жити не зможемо. Я їй відразу не сподобалася, бо відмовилася їй прислуговувати. І не тільки їй – свекруха вважала, що коли я прийду до неї жити, я повинна робити тільки те, що вона скаже. – Прання, прибирання, готування – все на … Читати далі

На зимові свята я додому приїхала, і мене тут наздогнала новина – Роберто свій будинок на околиці Риму він залишив мені. Дочка моя як тільки почула це, так відразу прибігла, хоча до того вона не знаходила часу, щоб зі мною зустрітися. Юля вважає, що я цей будинок в Римі маю їй віддати, бо їхня квартира їм давно вже стала замала. – Я ще подумаю, ми або переїдемо в Італію, або продамо дім, і тут купимо собі щось пристойне, – будує плани моя дочка. – А тобі, мамо, скільки треба? Ти ж маєш відремонтований будинок в селі, там і житимеш, – каже

Автор

– Ти маєш з нами поділитися, тому що ти – наша мама. Ти ж добре знаєш, яка у нас зараз ситуація, – каже мені дочка. При чому, голос у неї вже зовсім інший, ніж був ще донедавна. З дочкою у нас склалися непрості стосунки, останній час вона взагалі не хотіла зі мною спілкуватися, але зараз … Читати далі