Романович

– Так, настав час тобі познайомитися з моїми батьками! – заявив Насті її коханий Михайло. – Я їм розповів уже про тебе. – Ой, Мишко, ні, я дуже переживаю! – ахнула Настя. – Незручно мені йти до тебе додому… – Настю, я запрошую тебе познайомитись з моїми батьками! – здивувався Михайло. – Що в цьому такого? Все буде добре… Настя не знала, що й робити, коли переступила поріг квартири коханого. Їх уже зустрічали Микола Іванович та Надія Петрівна. Настя невпевнено озиралася на всі боки. Надія Петрівна хитро глянула на дівчину і все зрозуміла

Автор

Анастасію вивів із задуми чоловік Михайло, він легенько доторкнувся до її плеча. Вона озирнулася, побачила його добрий і теплий погляд. Стоячи біля вікна задумалася, знову на неї наринули спогади, ніби дивиться у вікно, але нічого там не бачить. – Настя, знову ти десь далеко у своїх думках, знову у спогадах? Я тебе вже кілька разів … Читати далі

Тетяна приїхала в рідне село. У жінки не стало мами. Вона провела маму в останній путь. Коли все закінчилося і всі розійшлися, з нею залишилася тільки сусідка тітка Тамара. Вони перемили весь посуд та підлогу. – Вона, Таню, чекала на тебе, переживала, що піде так і не попрощавшись. А коли зрозуміла, що не дочекається, дещо тобі залишила, – раптом сказала тітка Тамара. – Ви про що? – здивувалася Таня. – Ось візьми! – Тамара простягла Тані якийсь конверт. Тетяна кивнула на знак подяки, взяла листа, прочитала його і застигла від прочитаного

Автор

Потяг хитнувся і рушив з місця. У купе запахло смаженою курочкою, ковбаскою та свіжими огірками. Хтось із попутників застукав об стіл вареним яйцем. Якась жаліслива жінка, трохи повненька, з рум’яним, добрим обличчям, злегка торкнула Тетяну, яка лежала на другій полиці. -Дитинко, сідай з нами, перекуси. Дорога ж далека! – пролунав її сповнений співчуттям голос. Тетяна … Читати далі

Сергій з дочкою Олею підʼїхали до свого будинку. Чоловік дістав з багажника сільські гостинці, які їм наготувала бабуся Олі і з важкими пакетами попрямував до підʼїзду. Дівчинка поспішила слідом за батьком. Перед дверима квартири Сергій чомусь голосно зітхнув, якось дивно глянув на Олю і… Подзвонив у двері! Він не відкрив двері своїм ключем, як робив завжди, а подзвонив! – Тату, ти навіщо дзвониш? – здивовано запитала дівчинка. – Там же нікого нема… Та раптом двері відчинилися і перед ними зʼявилась усміхнена жінка. Оля глянула на неї й оторопіла від несподіванки

Автор

Сергій з дочкою підʼїхали до свого будинку. Вони поверталися з села, де Оля все літо гостювала у бабусі. Чоловік дістав з багажника сільські гостинці, які їм наготувала бабуся і з важкими пакетами попрямував до підʼїзду. Оля поспішила слідом за батьком. Перед дверима квартири батько чомусь голосно зітхнув, якось дивно глянув на Олю і… Подзвонив у … Читати далі

Олена накрила стіл і постукала в кімнату до свекрухи. – Ніно Сергіївно, ходімо на кухню, мені треба серйозно з вами поговорити, – сказала вона. Свекруха вийшла з кімнати і недовірливо подивилася на Олену. – Щось сталося? – запитала Ніна, але таки пройшла на кухню. Тут вона побачила накритий стіл. – Я не розумію, що зараз відбувається! – здивувалася Ніна. Олена посадила свекруху за стіл і раптом сказала: – Сьогодні одна жінка мені дещо розповіла. І я хочу щоб ви також дізналися це! – Олено, ти про що? – Ніна Сергіївна здивовано дивилася на невістку, нічого не розуміючи

Автор

Коли Олена закінчила школу, у її житті все було розписано на роки вперед. З Олегом вона познайомилася два роки тому. Знайомство було банальним – хлопець просто підійшов до неї на вулиці: – Здрастуйте, прекрасна незнайомка! Мене звати Олег. Не хочете скласти мені компанію і прогулятися разом парком? Олена, яка ще не мала досвіду спілкування з … Читати далі

Олексій та Юля сиділи за вечерею, коли пролунав телефонний дзвінок. Чоловік підняв слухавку і вийшов у кімнату порозмовляти. – Хто дзвонив? – з цікавістю запитала дружина, коли Олексій повернувся. – Мама…, – сухо кинув він. – І що хотіла? – продовжила дізнаватися Юля. – Нічого. Повідомила, що батька не стало, – все також спокійно говорив Олексій. – Зранку поїдемо? – запитала дружина. – Нікуди я не поїду. Після того, що він зробив, – уїдливо сказав Олексій. – Ти про що? Що ж він такого зробив? – Юля здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

Олексій та Юля сиділи за вечерею, коли зателефонували та повідомили, що батька Олексія не стало. – Зранку поїдемо? – запитала дружина. – Нікуди я не поїду. Він виставив мене з дому, навіщо я поїду, – байдуже промовив чоловік. – Нічого собі. Він же батько. І іншого не буде. Так не можна потім ти шкодуватимеш, – … Читати далі

Валентина заслабла, а ввечері раптом згадала, що немає ж нічого на вечерю! – Васильку, чуєш, постав каструльку на плиту, – сказала вона чоловікові. – Дістань із морозильника курочку й закинь – нехай звариться. Хоч бульйону поп’єте гаряченького. Валентина лягла на подушку й непомітно для себе заснула… Прокинулася вона від того, що її будив чоловік. – Валечко, щось міцно ти заснула, – сказав Василь. – Тобі їжу сюди принести чи зможеш до столу встати? – Я ж не зовсім вже слаба, встану, – сказала Валя. Вона зайшла на кухню, глянула на стіл й оторопіла від того, що побачила

Автор

Валентина поправила на письмовому столі серветку, яку сама колись зв’язала гачком. Посунула на середину вазу. Потім підійшла до ліжка, поправила подушки, що лежали гіркою одна на одній, і зітхнула. Скоро має приїхати господар цієї кімнати, її єдиний син, Олександр. Довго у них із чоловіком не було дітей. Вже Валентина звикла до думки, що не судилося … Читати далі

Марія прийшла додому і сіла чекати чоловіка з роботи. Микола зайшов у хату. Марія якось дивно глянула на чоловіка, зібралася з духом і раптом запитала: – А ти знаєш, Миколо, що Антоніна вагітна? Микола глянув на дружину якимось загадковим поглядом так, що Марії аж не по собі стало. – І що? – нарешті сказав чоловік. – Та нічого… – відповіла Марія. – Від кого це цікаво дитина? – А тобі не все одно, Марійко? – нервово запитав Микола. – А тобі? – перепитала вона. Микола раптом різко розвернувся і вискочив на подвірʼя. Марія не знала, що й думати

Автор

Микола щойно повернувся з поля, вмився і чекав дружину. Марія була вчителькою у їхній сільській школі й іноді затримувалася після уроків. Це не оплачувалася, але така вже вона, жаліслива… Дивиться Микола у вікно, а по подвір’ю дружина йде з якоюсь дівчинкою за руку. Зайшли вони в хату. – Це Галя, – сказала Марія. – Привітайся … Читати далі

Рита сходила у ванну, вдягнула рожевий халатик і сіла на диван дивитися телевізор. Вона тільки-но увімкнула свій улюблений серіал, як в коридорі почувся якийсь шум і в кімнату зайшов її чоловік Леонід. – О, привіт! – вигукнула Рита. – А що це ти вдома? Сталося щось? – Рито, нам треба серйозно поговорити, – сказав Леонід і сів на диван поряд з дружиною. – І ця розмова буде чи не найважливішою у нашому житті… Рита дивилася на чоловіка й не розуміла, що відбувається

Автор

Леонід та Рита прожили у шлюбі п’ять років. Леонід дуже хотів дітей. Не одного, а двох, а може й трьох. Але вагітність не наставала. Та й Рита якось не надто засмучувалася від цього. – Встигнемо ще. Насправді діти до її планів не входили зовсім. Вона думала, що з часом Леонід упокориться і вони спокійно житимуть … Читати далі

У Марти з Михайлом було весілля. Вони одягли один одному обручки і стали чоловіком та дружиною. Після того Марта вирішила піти в парк пофотографуватися. – Давайте я вас на каруселі сфотографую, – сказав фотограф. Михайло допоміг Марті сісти, і сів сам. Подруга нареченої Ірина стояла поряд. Карусель закрутилася. Марта й Михайло тяглися один до одного руками. Фотограф клацав фотоапаратом. – Мамо, дивись, наречена на білому коні, як у казці! – раптом вигукнула поруч маленька дівчинка. Ірина глянула на Марту й застигла від несподіваної здогадки

Автор

– Ну що ти дуєшся на мене? Ось побачиш, тобі там сподобається. Море, пляж, сонце… – говорила Ірина і неспокійно ловила погляд дочки. Але Оля вперто відверталася до вікна, за яким тяглися безкраї поля. Паралельно залізницею йшла траса, якою мчали різнокольорові автомобілі, які здавалися іграшковими з вікна поїзда. Оля перевірила телефон сотий раз за ранок, … Читати далі

Аліна вже дві години крутилася на кухні – готувала голубці й печеню. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі з сумками в руках стояла її свекруха Ольга Миколаївна. – Ось, любі мої, – сказала свекруха. – Наготувала вам все, та ще й привезла! Їжте на здоров’я! Свекруха по-хазяйськи зайшла на кухню, дістала тарілки, налила з баночки борщ і поставила грітися в мікрохвильовку. Вона дістала хліб і ще й салат у пластиковому лотку. – Все, як ти звик, синку, їж! – усміхалася Ольга Миколаївна. Аліна так і застигла з кришкою від каструлі в руці

Автор

– Аліночко, а я допомогти приїхала, – сказала свекруха, переодягаючись у халатик, який вона взяла з собою. Аліна розгублено відступила вглиб квартири під натиском Ольги Миколаївни. Здавалося, свекруха заповнила собою весь простір крихітного коридору. Чоловік Андрій ще спав. Годинник показував половину дев’ятої ранку. Був вихідний. Аліна та Андрій – молодята. Рівно тиждень минув з їхнього … Читати далі