Романович

Марина приїхала в рідне місто. Десять років там не була. Жінка вирішила зайти в гості до свого друга Миколи. Вони дружили ще в юності… Був вечір, коли Марина зайшла на подвірʼя. У вікні Миколи було світло, якесь тьмяне порівняно з іншими вікнами. Штори були розсунуті, на підвіконні стояла якась квітка. Марина піднялася на третій поверх і подзвонила у дзвінок. – Ви до кого? – запитав чоловік, відчинивши двері. – До Миколи, я Марина… – почала було жінка, але двері вже відкрилися. Марина глянула на того, хто вийшов на поріг, і застигла від несподіванки

Автор

Марина завжди любила Миколу, з самого дитинства. Тоді вони жили в одному будинку й навчалися в одній школі, тільки він на два роки старший. Дитячі ігри на подвірʼї і взимку, і влітку. Поїздки на дачу разом, бо батьки дружили. Як же ж було весело, і як непомітно промайнуло і закінчилося дитинство! Микола завжди був її … Читати далі

Михайло привів свою наречену Олену знайомитися зі своєю сімʼєю. Батьки накрили святковий стіл, прийняли молодих. Дівчина дуже сподобалася сімʼї Михайла. Після застілля Михайло пішов з Оленою у свою кімнату. – Ну, я теж піду, – сказав брат Михайла Максим батькам і забирався додому. – Мамо, а я часом у вас своєї зарядки від ноутбука не забував? – запитав він. – Вона у твоїй кімнаті лежить, – відповіла мати. Максим пішов у свою кімнату, як раптом проходячи повз кімнату брата, випадково почув розмову Михайла та Олени. Максим прислухався до розмови і застиг від почутого

Автор

– І хто ця мила леді? – Сказала Ірина Вікторівна, по-хазяйськи влаштувавшись на білому дивані. Михайло незграбно крутився навколо неї, то намагаючись підсунути жінці під спину подушку, то пропонуючи випити чаю. – Та ти не метушись, сідай. І ви теж, пробачте, не знаю, як вас звати. Олена натягнуто посміхнулася і присіла на краєчок крісла, будь-якої … Читати далі

Борис із дружиною Лізою були на дачі. – Лізо, твоя тітка Ольга одна на цвинтар пішла до дядька Миколи! – гукнув він. – Квіточки тримає й пиріжки в руках несе загорнуті… Тітка Ольга протирала пам’ятник своєму чоловікові Миколі. – Микольцю, я привіт тобі від дітей принесла, – прошепотіла вона. – Не ображайся на них, що не приїхали – вони зайняті… А так вони пам’ятають, їй Богу памʼятають! Раптом вона відчула, що її хтось торкнувся за плече. Тітка Ольга аж стрепенулася. Жінка обернулася з надією в очах, наче сподівалася побачити своїх дітей. Але раптом спохмурніла

Автор

Ольга мила на подвірʼї під краном щойно викопану моркву. – Іди звідси! – сказала вона своїй племінниці Лізі. – Нікого бачити не хочу! Зрозуміла я – старі вам не потрібні – тягар. От і ти виявляється така сама! Брудна вода стікала по моркві, і по її руках. А вона все терла і терла моркву щіткою, повторюючи … Читати далі

Олена повернулася додому пізно. Ярослав вже спав. Жінка тихо увійшла в квартиру, ввімкнула в коридорі світло і побачила дві зібрані валізи. Олена зайшла у спальню. – Коханий, ти що у відрядження їдеш? – тихо запитала дружина. – Це твої речі. Ти їдеш до мами. А я подаю на розлучення! – прокинувшись пробурмотів Ярослав. – Як на розлучення? – здивувалася жінка. – Чому? – Ти ще смієш питати? – невдоволено вигукнув чоловік. – Та про що ти?! – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Автор

Ярослав та Олена зустрічалися півроку. Познайомилися на вечірці друзів, але пізніше з’ясувалося, що все це підлаштувала мама Ярославова. Олена була племінницею її колеги. У молодих людей почався роман. Олена жила з батьками у великій квартирі, а у Ярослава була своя, хоч і невелика, двокімнатна. Дісталася вона йому від діда, з яким він жив останнім часом. … Читати далі

Сергій з Марією підвезли тещу до її будинку, поки чоловік вигружав пакети з покупками з багажника, дочка з матірʼю про щось розмовляли в машині. За хвилину Євгенія Петрівна вискочила з машини, вихопила з рук зятя пакети, і швидко попрямувала до свого підʼїзду. – Що між вами сталося? – поцікавився чоловік у Марії. – Я взагалі нічого не зрозумів. – Мама мені дещо сказала, – мало не плачучи відповіла дружина. – Що такого вона могла сказати, що ти так засмутилася? – здивувався він. І Марія все розповіла чоловіку. Сергій вислухав її і застиг від почутого

Автор

– Ти скоро? – буркнув чоловік, закликаючи Марію прискоритися. – Я вже машину двічі прогрів. – Ще одну хвилиночку, – усміхнулася дівчина, ще раз глянувши на себе у дзеркало. – Зима на вулиці, перед ким красуватися зібралася, – з осудом пробурчав чоловік, який помітив цю маніпуляцію. – Поки ти зберешся, всі магазини закриються. Марія відмахнулася … Читати далі

Іван дуже заслаб. Після лікарні він поїхав жити до своїх батьків у село. Дружина Олена з донькою Даринкою жили у її батьків в іншому місті. Якось Іван помітив, що батько будує великий сарай з загородженим майданчиком біля нього, і виходом у поле. Іван вийшов на подвірʼя і здивовано дивився на будівництво. – Що це ти тут плануєш будувати, тату?! – гукнув він батька. – Що ти вже таке задумав? – Не «ти», а «ми»! – хитро посміхнувся старий. – Мати твоя давно просить це зробити… – Що зробити? – Іван дивився на батька, не розуміючи, що відбувається

Автор

Останній тиждень Іван дуже нервував. Справи в його фірми були погані. Замовлень було дуже мало і тому грошей теж не було. Дружина Олена з донькою вже місяць, як поїхали до її батьків. Там Даринці було зручніше. Так пояснювала Олена. – Розумієш, тут дитині добре, ми довго гуляємо на свіжому повітрі і на сонечку. Я ж … Читати далі

Марійка плакала біля могилки подруги Оленки. Сороковий день, а на могилці ані квіточки… Вона пішла додому. Раптом її наздогнав якийсь чоловік. – Вас підвезти? – запитав він. – До зупинки далеко. Сідайте, мені не важко. А у вас тут хто? – Подруга… – сказала Марійка. – А в мене мама… – промовив той. – То вам куди? – На зупинці можна висадити, – сказала Марійка. – Та я вільний, тож довезу, – сказав чоловік. Він підвіз її до будинку. Марійка розповіла по дорозі про своє життя… А через два дні Павло чекав на Марійку біля її під’їзду з несподіваною розмовою

Автор

Марійка з Оленкою дружили з дитсадка. Коли вони стали старшими, то навіть одягалися однаково, й одягом мінялися. Усю школу дружили, а потім пішли вчитися в одному місті. Марійка на лікарку, а Оленка на вчительку. Зустрічалися часто. Закохалися водночас. Марійка у простого сільського хлопця, а Оленка у міського. Оленка швидко заміж вискочила, ніби переживала втратити свого … Читати далі

Віктор з Ритою вирішили вдочерити дівчинку. Тепер уже ніхто й уявити не міг, як вони жили без Валечки. Валя відмінниця, їхня гордість. Віктор був щасливий. Він навіть сам не сподівався, що все так вирішиться. Якось чоловік помітив на столі у мами альбом із його дитячими фотографіями. На фото маленький Віктор і в житті – його маленька прийомна донька Валя були дуже схожі. Це складно було не помітити! Хоча, можливо, це був просто збіг… Але у Віктора все ж була таємниця, яку він вже готовий був всім відкрити

Автор

– Усьому тебе вчити треба, Вікторе! Ну, не може твоя дружина народити, це вже тепер ясно. Значить треба щось робити, ну завжди є вихід! Ви вже все з Маргаритою перепробували, годі, марно! Будь хоч трохи хитрішим, час же ж швидко йде. Знайди наприклад ту, яка народить тобі спадкоємця чи спадкоємицю, тільки Риті не кажи нічого. … Читати далі

Ніна приїхала в своє рідне містечко. Вона не була там давно. Жінка йшла по парку, де колись гуляла зі своїм коханим Миколою. Майже нічого не змінилося. Ох, її Микола! Давно вже нема його. Уже й не стало її батьків… Ніна згадала минуле, й сльози пішли з очей. Вона сіла на лавку, де колись сиділа з Миколою. Їхня улюблена лавка… Раптом поруч із нею присів якийсь чоловік. Його обличчя не було видно за каптуром. Несподівано він обернувся й торкнувся плеча Ніни. Жінка глянула на нього, й очам своїм не повірила

Автор

Ніна йшла по парку, де вона колись гуляла в дитинстві з батьками, потім із друзями. Ну а вже потім – з її коханим Миколою… Майже нічого не змінилося, тільки дерева стали вищими і лавки нові. Ще й нова сцена стоїть якась. Зі старої вона, зашпортавшись, пішла вниз і опинилася прямо в руках Миколи. Вони обоє … Читати далі

Роман весь вечір ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. Олена вже давно мала повернутися, а її все нема. – Ну що ж це таке?! – не витримував чоловік. – Ще й телефон вимкнула. Раптом, вхідні двері відкрилися, Роман вискочив в коридор. – Ти де була?! – вигукнув він до Олени. – Ти на годинник дивилася? Олена не відповідала. – Я тебе питаю? – повторив Роман. Раптом Олена зняла з свого пальця обручку і кинула її під ноги Роману. – Між нами все скінчено! – вигукнула жінка. Роман здивовано дивився на Олену, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Кохана, я давно хотів тобі дещо сказати, – Роман взяв Олену за руку і опустив до себе на диван. Вона підкорилася йому і застигла нетерпляче. Хлопець відчинив коробочку з обручкою і став перед нею на одне коліно. – Ти станеш моєю дружиною?.. – він вичікувально дивився на дівчину, а вона посміхалася і мовчала, мовчала, … Читати далі