Романович

Ніна лежала в ліжку й дрімала, як раптом відчула, що її хтось будить. – Вставайте, бабусю! – почула вона. Ніна відкрила очі й побачила незнайому жінку. – Ти хто така? Звідки у мене в квартирі взялася? – здивувалася Ніна. – Сусідка я ваша. Двері у вас відчинені були, – відповіла жінка. – Сусідка… Чому ж тоді я тебе не знаю? Ніна не розуміла, що відбувається

Автор

Як у невеликому двоповерховому будинку на краю маленького містечка з’явилася нова сусідка, ніхто не помітив. На вигляд вона була непоказною, одягалася в сіренький одяг. Світло в її квартирі майже ніколи не світилося. З’являлася вона раптово і так же зникала. Але у будинку почалися великі зміни! У бабусі Ніни не стало чоловіка. Прожили вони з Ігорем … Читати далі

Віра поправила квіти. Ще раз подивилася на фото. По щоці покотилася скупа сльоза. Ось вже рік, як її Андрійка немає. Віктор стояв позаду дружини. Він також дуже сумував. Вони постояли ще годину в тишині, і поїхали додому. – Мені треба тобі щось сказати, – несміливо почав Віктор. Віра мовчала. – Я дуже винен перед тобою та перед нашим сином. Я дуже сподіваюся, що ти зможеш мене колись вибачити, – раптом сказав Віктор. Віра здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, до чого він хилить

Автор

Віра поправила квіти, щойно покладені її материнською рукою. Ще раз подивилася на фото. По щоці покотилася скупа сльоза. Як би ненароком вона змахнула її рукою. Плакати вже не хотілося. Віра дуже важко переживала цю втрату. Вона не знаходила собі місця. Дедалі більше мовчала. Минув рік після того дня. Рік! З того моменту, коли у Віри … Читати далі

Тетяна прокинулася від звуку машини у дворі, жінка підійшла до вікна і вигукнула до чоловіка: – Михайле, вставай, Марійка приїхала. Тетяна відкрила двері – Марійка стоїть, а поряд з нею дівчина якась. – О, Марійка ти з подружкою приїхала? – сказала Тетяна. – Мамо, очі відкрий, це Павло, мій наречений, – раптом сказала Марія. – Як наречений? – аж застигла від здивування Тетяна

Автор

Олена наздогнала свою сусідку Тетяну Петрівну, яка йшла з магазину і щось бурчала собі під нім.  – Здрастуйте, тітко Таня. Я чула, що Марійка приїхала з нареченим, а ви якась невесела, – весело запитала Олена. – Ви ж її так чекали. Тетяна Петрівна важко зітхнула і відповіла: – Та краще б зовсім не приїжджала, ніж … Читати далі

Марина прибирала на кухні посуд після сніданку, коли задзвонив телефон. – Мабуть Віталій щось забув, – подумала жінка. Вона взяла телефон. Номер був незнайомий. – Алло! Слухаю вас! – промовила Марина. – Здрастуйте, Марино. Можу я з вами поговорити? – пролунав з телефону незнайомий голос. – Так, – відповіла Марина. – Я – Ольга, дружина Віталія… Алло? Ви тут? Марина застигла від почутого. Такого не могло бути

Автор

Підозри почали з’являтися у Марини вже давно, ще тоді, коли Віталій став пропадати на вихідні, пояснюючи це роботою, відрядженнями, ще якимись дивними причинами. Спочатку все було просто чудово. Марина прямо відчувала, що це її людина. За всіма картинками та якостями, намальованим у її уяві, за всіма мріями, думками та бажаннями Віталік підходив на роль майбутнього … Читати далі

Віктор повернувся у рідне село. Підійшов до старого будинку в якому раніше жив. Раптом побачив – літня жінка на лавці сидить. – Треба спитати, хто тут зараз живе, – подумав Віктор. – Доброго дня! – привітався він. – Доброго дня! –  відповіла жінка, а сама дивиться з цікавістю. – Я раніше, у цьому будинку жив. Не знаєте хто живе тут зараз? – запитав Віктор. Жінка раптом якось дивно заморгала очима. – Вітя, це ти? – здивувалася вона

Автор

І діти, і онуки відмовляли Віктора Микитенка від цієї поїздки: «Куди і до кого ти у сімдесят п’ять років». Але хотілося Віктору побувати на своїй малій батьківщині… востаннє. Умовив дітей, відпустили ті його на тиждень, якщо рахувати разом із дорогою. *** Півстоліття тому виїхав він зі свого міста за квартирою, за грошима. Купив квартиру, привіз … Читати далі

Вероніка Сергіївна накрила стіл. Сьогодні син приведе наречену – знайомитися. У двері подзвонили. – Мамо привіт! – бадьоро сказав Михайло. – Знайомся, це Оля. Сіли за стіл, перекусили. Настав час чаювання. Оля запропонувала свою допомогу. Опинившись на кухні, свекруха заявила: – Ви мене здивували Ольго. Це вкрай безвідповідально з вашого боку. – Ви про що? – здивувалася Ольга. – Не прикидайтесь, мені все відомо, – раптом сказала майбутня свекруха. Оля стояла, і не розуміла, що відбувається 

Автор

Оля була самодостатньою, доброю, чуйною та розумною жінкою. Працювала фінансовим директором у досить великій друкарні. Жила у двокімнатній квартирі одна. Вона передалася їй у спадок від батьків. На жаль, у Олі з рідних нікого не залишилося, і часом її охоплювали почуття самотності та туги. Доля розпорядилася так, що їй не траплялися гідні чоловіки. Як завжди … Читати далі

Ганна Петрівна переїхала з села у місто. В селі ж треба і воду, і дрова носити, і на городі поратися. А здоровʼя вже не те. Якось вона вирішила витрясти скатертину зі свого балкону, як раптом почувся голос сусідки. – Що ви там таке виробляєте?! Як можна трясти своє сміття мені на балкон?! Ганна Петрівна дуже образилася. Такого ставлення вона не очікувала. Та це був тільки початок

Автор

Ганна Петрівна переїхала у квартиру в місті, коли вже давно була на пенсії. Здоровʼя вже не давало жити в селі, де потрібно було і воду, і дрова носити, і працювати на городі. -У селі без цього ніяк, – пояснювала свій переїзд у міста Ганна Петрівна, сидячи на лавці біля під’їзду. – Та й років мені … Читати далі

Сергій з Оленою повернулися додому. Відправивши дітей спати, вони з дружиною сіли на кухні. – Вечеряти будеш, – запитала Олена. – Ні, у твоїх батьків повечеряв, – відповів чоловік. Раптом дружина уважно подивилася на Сергія, і сказала: – Мені дзвонила твоя подруга вчора вночі. Сказала, що я встала на її шляху. І надіслала фото. Хочеш подивитися? Сергій застиг, він знав, що на тому фото

Автор

Ситуація, знайома всім. Сім’я, дружина, діти. Все добре і гладко. І раптом – у чоловіка інша! І летить у прірву налагоджене життя, встають дибки родичі та знайомі, і лише пара вірних друзів намагається підтримати нерозумного: тримайся, мовляв, усе налагодиться. А чи налагодиться? А як і налагодиться, то як? Сергій одружений вже десять років. Все добре, … Читати далі

Вадим повернувся з роботи. Юля, налила йому борщ і сіла поряд: – Нас у гості запросили, – почала Юля. – Моя подруга Ганна. Вадим підняв голову: – Хотів завтра відпочити. – Та там і відпочинеш. До села недалеко. – Добре, поїдемо! – махнув рукою Вадим. – Тільки треба купити все, бо живе Ганна небагато, – сумно сказала Юля. У суботу вранці виїхали. Ось і рідне село Юлі. Під’їхали до будинку Ганни і застигли. – Це що будинок твоєї подруги? – здивовано спитав Вадим у дружини

Автор

Вчора чоловік на карту зарплату отримав. Так хочеться проїхатися машиною по магазинах, але чоловік на роботі. Сина свекруха забрала на вихідні. Сидіти вдома одній, коли гроші на картці є, просто нестерпно. Юля вкотре виглянула у вікно: «Картка у мене, схожу хоч за продуктами. Чоловікові смачний обід приготую. Треба йому зателефонувати». Дістала телефон: – Вадиме, ти … Читати далі

Олег прокинувся вранці і зрозумів, що він спав сам на дивані. Його дружини вдома не було. – Треба ж! Навіть не розбудила мене, щоб у спальню перейшов. Ну, нічого! Пора вже ввечері показати, хто в хаті мужик! Він поснідав бутербродами й пішов на роботу. Коли Олег повернувся додому ввечері, Галини вдома не було. Не було і її речей! Чоловік не знав, що й думати

Автор

-Олег, у мене до тебе є серйозна розмова! – весело сказала Галя чоловікові. Олег щойно смачно повечеряв і тепер ніжився на дивані і ліниво клацав пультом канали в телевізорі. Йому не хотілося навіть ворушитися не те, що вести набридливі розмови з дружиною, але Галя не вгамовувалась. -Олег, ти взагалі мене чуєш?! Олег заплющив очі. -Олег, … Читати далі