Романович

Марина вискочила зі спальні і швидко попрямувала в залу. Її чоловік сидів на дивані і перемикав пультом канали на телевізорі. – Так, Вікторе, я хочу у тебе дещо запитати! – почала Марина. – Як під моєю подушкою зʼявився оцей предмет жіночого одягу?! Марина, гидливо тримала двома пальцями білу мереживну річ. – Гадки не маю! – на обличчі чоловіка було здивування. – Треба ж! Артист! – хмикнула Марина і рішуче попрямувала в кімнату своєї племінниці. – Ірино, скажи, це твоя річ? – запитала вона. І тут племінниця раптом розплакалася

Автор

Марина міцно обіймала племінницю Ірину, яка гірко плакала… – Ой, горе яке! Рік тому тата твого тільки поховали, а тепер ось Ніночка, сестричка моя люба, слідом за чоловіком вирушила! – казала вона, витираючи очі куточком чорної хустки. Ірина плакала, весь її вигляд говорив про те, що вона зовсім загубилася у цьому світі і не знає, … Читати далі

Сашко відкрив хвіртку і по-хазяйськи зайшов у двір до сусідки баби Тані. Він ступив пару кроків і застиг від здивування. З хати чулися якісь голоси й плач! Сашко швидко зайшов у хату й ахнув. За столом сиділи баба Таня з його коханою Ларисою і плакали. – Що тут таке! – з порога сказав він. – Баба Таня, заспокойся. А ти Ларисо, ходи зі мною. Вони вийшли на вулицю. Сашко обійняв Ларису, заспокоїв і запитав: – Що сталося? Розповідай… – Ти мені не повіриш, – відповіла Лариса. – Це все через твого батька і дядька

Автор

– Ох, і хитра ти, Лариско, – сказала її бабуся. – І в кого ти тільки така вродилася? – Сама в себе, – посміхнулася Лариса. – Перестань, бабусю, ну що я такого зробила? – Так, так нічого особливого, – сказала старенька. – Сядеш в автобус і поїдеш, а мені з цим усім жити! Наробила справ … Читати далі

Ірина повернулася додому. Жінка їздила в село, відвідати маму. – Привіт, як мама? – усміхнувся Степан, побачивши дружину. – Сьогодні, Слава Богу, нормально, – відповіла Ірина, і пішла до своєї кімнати. Вона хотіла зателефонувати мамі, але в неї сів телефон. – Степане, а де твоя зарядка. Я свою у мами забула, – запитала Іра у чоловіка. – Ой, вона в машині, – відповів він. Ірина взяла ключі і пішла на парковку, повернулася за п’ять хвилин. – Ну, що знайшла? – запитав Степан. – Як ти міг?! – вигукнула Іра і заплакала. Степан здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Автор

– Ірино, що сьогодні на вечерю? – спитав Степан. – Зараз хвилинку. Що ти сказав? – перепитала дружина. Іра сиділа за комп’ютером і розмовляла скайпом з колегою. – Я кажу, вечеряти будемо? – Степане, там борщ у холодильнику, нагрій. Мені зараз ніколи. Іра та Степан були одружені чотири роки і жили у квартирі його мами … Читати далі

Андрій був на роботі, вони з колегами обговорювали об’єкт, який вимагав термінової здачі. Раптом пролунав телефонний дзвінок. На екрані висвітився номер дружини. – Світлана ж знає, що у мене важливі переговори. Чому тоді дзвонить? – здивувався Андрій. Чоловік вибачився перед колегами і прийняв виклик. – Що сталося? – одразу запитав він. – Це Андрій? – запитав незнайомий голос. – Так це я! А звідки у вас телефон моєї дружини? – запитав чоловік. – Андрію ви не хвилюйтеся. І краще присядьте, – раптом сказав голос у слухавці. – Що сталося?! – вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

Автор

Андрій оглянув кімнату. Тихо та порожньо. Чоловік пішов у спальню, потім у кухню. Скрізь була ідеальна чистота, наведена донькою три дні тому, але саме це найбільше пригнічувало. Квартира перестала пахнути життям. Життя ніби застигло в ній і навіть веселі, різнокольорові квіти на підвіконні вже не тішили око. Несподівано на Андрія наринуло хвилювання. Він взяв дорожню … Читати далі

Надія Леонідівна зненацька заслабла. Жодна з її доньок не відвідали матір, поки вона лежала. Доглядала за нею тільки онучка Наталя. З’явилися ж доньки ближче до Великодня. Як завжди по смаколики сільські, які мама наготувала приїхали! Надія Леонідівна вийшла до хвіртки зустрічати дочок. – Чого приїхали? – холодно сказала вона. Старша донька Світлана застигла від здивування. – Мамо, ти чого це?! – ахнула вона. – Та нічого! Все, мої любі! Я все хазяйство продала… – Як? А ми? – дочки не розуміли, що відбувається

Автор

Життя в Оленівці було нудним і одноманітним. Тому все, що могло хоч трохи пожвавити цей сумний ландшафт, ставало знаковою подією. Але поява в селі Наталки, онуки колишньої завідувачки сільського магазину, справила справжній фурор. Розповідали, що особливо чутливі жінки так і охали при її появі. – Ох, і Наталка! – казали місцеві. – Розумниця! Всіх одним … Читати далі

Галина поралася по господарству, коли до неї зайшла сусідка Зіна з важкими сумками у руках. – Привіт Галю. А ти все господарюєш? – запитала Зіна. – А що робити, поки є сили, треба дітям допомагати. Я їм домашні гостинці у місто передам, – усміхнулася Галя. – Галино, ти на мене не ображайся, але я як є скажу! – раптом сказала сусідка. – Що вже сталося? – захвилювалася жінка. – Бачиш, я сумки принесла. Не впізнаєш? – сказала Зіна і показала на сумки. Галина глянула на них і застигла, одразу все зрозумівши. – Як же так? – тільки й промовила Галя

Автор

Галина давно жила сама, чоловіка не стало три роки тому, діти роз’їхалися хто куди. Про матір згадували рідко, та й не нав’язувалася. Їй було вже близько дев’яносто трьох років, але, незважаючи на свій похилий вік, виглядала вона молодшою ​​за свої роки, і сама тримала свій дім і своє господарство в порядку. Галина була охайною, завжди … Читати далі

Ірина з Вадимом гуляли весілля! Вони стояли і дивилася один на одного закоханими очима. Гості говорили вітання у мікрофон, не шкодували грошей. Прямо з ресторану молодих провели на автобус. Одразу й «медовий місяць»! – Добре Іринці! У Вадима вже й квартира є й машина! – заздрили гості. – Можна й грошики по курортах тринькати! А через місяць Ірина раптом повернулася до батьків! Вона мовчки закрилась у себе в кімнаті і не розмовляла ні з ким взагалі! Батьки не розуміли, що відбувається. Та згодом відкрилася вся правда

Автор

Ірина з Вадимом гуляли весілля! Вони стояли і дивилася один на одного закоханими очима. Гості говорили вітання у мікрофон, не шкодували грошей… Прямо з ресторану молодих провели на автобус. Одразу й «медовий місяць»! – Добре Іринці! У Вадима вже й квартира є і машина! – заздрили гості. – Можна й грошики по курортах тринькати! А … Читати далі

Надія Олексіївна з самого ранку зайшла до своєї подруги Марини. – Маринко, люба моя, ти чого мовчиш? – почала вона з порога. – Вставати хоч збираєшся? Та у відповідь була тиша… – Маринко, ти чого розіспалася так, вставай, я вже й каші наварила. Олечка скоро приїде… Та що з тобою таке?! Надія глянула на Марину й очам своїм не повірила! – Господи, милосердний! – тільки й ахнула вона

Автор

– Надія, ти хоч кватирку прикрий, вистудило зовсім! Вітер крижаний, зовсім чи що? Чуєш? Мовчиш усе. Ну мовчи, мовчи, мовчала вже. Наш Микола Семенович тобі сказав би, та нема вже його. А ми он як, разом із тобою опинились. Незвідані шляхи твої… – Наш Микола Семенович? Наш? Посоромилися б ти так говорити, Марино, хреста на … Читати далі

Я вже не можу днями готувати та прибирати, уже дах їде,сказала я якось Андрію..- Від чого тобі втомлюватися, як ти днями дома сидиш? Прибрати та їсти зварити – ото розуму треба. Я тобі гроші даю? Даю. То сиди мовчки і навіть не думай більше на життя жалітися!Так мене ці слова образили…Що тепер робити і як його перевиховати – не знаю…

Автор

Про велику родину я мріяла з дитинства. Пам’ятаю, як ще малою молила Бога, аби він послав мені в майбутньому хорошого чоловіка і чудових, здоровеньких діток.  Мабуть, моє бажання було дуже сильним, а Господь – щедрим, бо зараз мені 32 роки, а в мене вже є четверо малят. Андрій, мій чоловік, теж справжній подарунок з небес. … Читати далі

Олеся з Юрком відгуляли весілля і стали жити у батьків чоловіка. Наступного дня після святкування молоді вирішили розібрати подарунки. – Ой, та я вам допоможу, – сказала до Олесі свекруха і взялася за роботу. Оксана Степанівна уважно вивчала кожну річ, оцінювала і видавала свій вердикт: – Гарну ковдру тітка Марія привезла, буде чим вкриватися! – Так, хороша, – згідно кивала Олеся. – А твої батьки що подарували? – підозріло подивилася вона на Олесю.

Автор

Олеся йшла парком і котила перед собою візочок, в якому спав її малюк. Синочок солодко потягнувся й усміхнувся уві сні. Дивлячись на нього, посміхнулася й молода мама. Навіть сонечко посміхалося їм із неба. «Як добре, що я зрозуміла, що у житті найважливіше! Знайти свій скарб! – подумала Олеся.  Адже все могло скластися по-іншому… Олеся та … Читати далі