Романович – Сторінка 163

Віктор сидів на кухні та методично розбирав мамині документи. – Ти хоч поплач, – сказала дружина, яка саме зайшла на кухню. – Все-таки матері не стало! Віктор підвів очі від документів. – Я сумую, по-своєму, – відповів він. – До речі, щодо квартири твоєї матері, – Марина сіла навпроти і пильно подивилася на нього. – Що робитимемо? – Оформлю спадщину, що ще, – знизав плечима Віктор. – Я б з цим не квапилася! – якось підозріло додала Марина. – У мене є інша ідея, що можна зробити з квартирою! – Яка ще ідея? – здивувався чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що запропонує йому дружина.

Віктор сидів на кухні та методично розбирав мамині документи. Пенсійне посвідчення, медичні довідки, квитанції за комунальні послуги – все життя Галини Петрівни вмістилося у невелику коробку з-під взуття. У п’ятдесят п’ять років він не очікував, що доведеться займатися спадщиною. Галина… Продовжити читання →

22 Липня, 2025 0

Катя розвішувала білизну, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха. – Катю, привіт. Ти одна? – з порогу запитала Марія Іванівна. – Доброго дня. Одна. Олексій ще на роботі, – відповіла невістка. – Це добре, що Олексія немає, – свекруха зайшла в квартиру та пройшла на кухню. – Щось сталося? – захвилювалася невістка. – Сталося, Катю… Мені крім тебе і поділитися нема з ким…, – якось дивно відповіла Марія Іванівна. Катя поставила чайник грітися, поставила на стіл вазочку з цукерками. – Розповідайте, мамо, не тягніть…, – попросила невістка. Але Катя навіть уявити не могла, який «секрет» їй відкриє свекруха.

Катя розвішувала білизну після прання, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха Марія Іванівна. – Катю, привіт. Ти одна? – з порогу запитала вона. – Доброго дня. Одна. Ну, з Андрійком, він спить зараз, проходьте. Олексій на роботі…. Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

– Володю, не перекручуй! Я лише попросила тебе допомогти – зайти до Тетяни ненадовго, глянути, що там із проводкою, чому не світить люстра, і все!

– Ні, мамо, не піду. – Як це – не підеш? – Галина Андріївна аж остовпіла. – Я Тетянці обіцяла! Їй нікому допомогти, крім тебе, там потрібна чоловіча сила. Невже тобі так важко? – Важко, мамо. І не хочеться. –… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

— Не могли ж ми з порожніми руками приїхати. Тут пляшечки з-під молока, я, як ви й казали, нічого не викинула, все вам привезла. В іншому пакеті упаковки з-під яєць. Я знаю, що ви у фермерів берете, ось і знадобляться. Ну а в третьому так, по дрібницях. Ми не користуємося, а викинути рука не піднялася

Рівно за два місяці по весіллі свекруха навідалася до молодих, не так щоб з перевіркою, а ніби розвідати, як справи, чи не потрібна її допомога. Вдаючи, що втомилася підніматися на третій поверх, Інна Ігорівна, повільно пересуваючись, крутила головою й одночасно… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

Я не буду продавати машину заради вашого ремонту

— Ми з мамою тут подумали і вирішили, що треба б твою машину продати. Ти чекаєш на дитину, скоро підеш у декретну відпустку, машина тобі ні до чого. — Я правильно зрозуміла, що ти хочеш продати саме мою машину, а… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

– А ти адресою, дочко, не помилилась? Може тобі хатню робітницю найняти, а ще няню? Мені з вами ніхто не допомагав, було вас троє, а я одна. Робота, будинок, прибирання. І пральних машин таких не було. Іноді вночі руками в тазі прала. – Не кажи мені про минуле століття! Краще про онуків подумай…

Тамара Опанасівна чекала вечірній дзвінок від доньки. Не щодня дочка дзвонить, справ багато в неї, не встигає. – Мамо, ну нарешті ти вийшла на пенсію! Скільки можна працювати, у тебе є онуки, треба займатися з ними, гуляти! – А чи… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

Щось не те… – казала мати Світлани, – не впускай її щодня, бо щастя не любить, як за ним хтось аж так пильно дивиться. Але Світлана лише сміялась: – Та що ти, мамо! Це ж Галя, ми разом виросли. Вона не може бажати мені поганого. З часом у домі Світлани почалися негаразди. Василя скоротили з роботи. Малий Тарасик почав часто хворіти. А одного дня, коли Світлана з чоловіком трохи посварились, Галя, ніби випадково, почала залишатися на вечері. – Я просто підтримати, ви ж як рідні. Василь сумний, от і поговорили трохи. Але ця «підтримка» з боку Галі була чимось схожим на павутиння: тонка, непомітна, а як втягне – то вирватися важко

У Світлани завжди була подруга з дитинства – Галина. Жили по сусідству, разом ходили в школу, потім на курси крою і шиття, потім навіть на весіллі Світлани Галина дружкою була. Але щось в цій дружбі було не зовсім рівне. Світлана… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

— Дівчинко моя, ти не хвилюйся, я тебе ні краплі не засуджую, ти не думай, — захлинаючись словами, продовжувала Ірина Степанівна. — Я тобі допомагатиму! І до пологів, і особливо після. Щоб ти інститут закінчила спокійно. — Мамо, та там ще не точно, при надії я чи ні. На тесті немає лінії, а так, щось незрозуміле. Я читала, що бувають хибнопозитивні і неінформативні результати. До лікаря треба йти, а я боюся. — Та чого ти, не бійся! Хочеш, підемо разом!

— Я відразу розкусив твій план! Ти вирішила приховувати від мене, поки не стане запізно від ЦЬОГО позбуватися! Ось тут Катя не витримала: — Позбуватися? Це не прострочені продукти в холодильнику і не пакет зі сміттям, щоб від нього позбуватися!… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

— Це що ж виходить, поки його самого за порожнє місце тримали, так він руки готовий був цілувати тій, хто увагу зверне

— Даринко, на два слова, будь ласка, — зітхнув чоловік, коли Дарина, звично пурхаючи між плитою, стійкою і столом, споруджувала купу салатів і закусок для гостей, яких чекали ввечері. — Так, Вітюшо, що сталося? — Ось знову, Вітюша… Я ж… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

– Матвію, – покликала Ліза нареченого, який у цей час вийшов на кухню. – Христина сказала, що ти хочеш прописати своїх батьків у моїй квартирі. Це правда? – І коли ти збирався про все це мені сказати? – Запитала Ліза. – Після весілля?

Останнім часом мама була задумлива. Прасує білизну, а погляд ніби кудись у простір спрямований. Ліза питає її про щось, вона головою киває, а потім перепитує: – Що ти сказала, Лізо? – Тату, ти не знаєш, що з нашою мамою трапилося?… Продовжити читання →

21 Липня, 2025 0

Автор Романович