Романович

— Мене не було всю ніч, а ти навіть не зателефонував дізнатися, що зі мною та чи потрібна допомога! Дякую подрузі та її чоловікові, які були поруч і підтримали. — Ну от бачиш, все чудово склалося! — спокійно відповів він у повідомленні. — Так, любий, справді склалося. Все для розлучення з тобою просто сьогодні… Злива, … Читати далі

— Дівчата, це якийсь абсурд! Мені в приватні повідомлення написав  якийсь чоловік із вимогами на п’ять аркушів і тестом із 100 питань, а натомість висунув умови, від яких просто мову відбирає! Подивіться на ці скріншоти: він шукає самодостатню, струнку й добру, але одразу виставляє фінансові “штрафи” та кабальні умови на все життя. Як гадаєте — … Читати далі

— Що ти хочеш? Це моя дитина, за своєю слідкуй, зрозуміла?! Вона там лише п’ятнадцять хвилин сидить! — різко вигукнув чоловік біля яток із городиною. — У таку спеку без кондиціонера в зачиненому авто повітря прогрівається миттєво, а малюку немає чим дихати! — не відступала я, вказуючи на зачинені шибки припаркованого авто. Серпневе сонце палило … Читати далі

— Валізу свою приберіть, я сяду! І взагалі, за правилами, якщо ви не лежите, то це вважається спільним місцем! — вимогливо заявила сусідка з верхньої полиці. Я спокійно подивилася на неї, зробила ковток чаю, вмостилася зручніше й просто лягла. Якщо єдиний спосіб зберегти свій куплени́й комфорт — це лягти, значить, я буду лежати весь день… … Читати далі

— Петре, тільки нічого не плануй на суботу, — Олена зазирнула до кімнати, витираючи рушником фарфорову чашку, її рухи були звичними, майже автоматичними, як у людини, яка знає кожен сантиметр цієї квартири. — І з роботи постарайся вчасно прийти. Я ресторан замовила на шосту. Петро навіть не підвів очей від синюватого екрана смартфона. Пальці механічно … Читати далі

— Я звикла зранку своєму чоловіку та дітям усе накривати, підносити й подавати. Нічого, ти теж скоро звикнеш! — повчально мовила свекруха за ранковою кавою. — Та я якось і не хочу до цього звикати, — усміхнулася я. — Я хочу, щоб вони навчилися самі про себе піклуватися… Суботній ранок у квартирі Ірини та Андрія … Читати далі

Навіщо зберігати чужі образливі витівки роками, якщо можна один раз сказати правду і нарешті дихати вільно? — Ви просто неймовірні, — мовила вона, блукаючи поглядом по новій стільниці. — Нарешті тут можна нормально відпочити. Жодного «дякую». Жодного «ви стільки праці сюди вклали». Просте спостереження, ніби все навколо з’явилося само собою, за покликом чарівної палички. Соломія … Читати далі

— Ти чого тут стала й вилупилася, наче ніколи людей не бачила? — раптово гримнула старша жінка біля ліфта. Я повільно опустила стаканчик із кавою, подивилася їй просто в очі й спокійно відповідала: — Я чекаю на ліфт і дивлюся перед собою. А от вам краще навчитися елементарної ввічливості, бо наступного разу з вами ніхто … Читати далі

— Я ж усе це робила для тебе! Винайняла цілу залу, запросила живий гурт, обдумала кожну дрібницю до найменшої деталі! — ледь стримуючи тремтіння в голосі, мовила Яна.— А хіба я тебе про це просив? — байдуже відповів Вадим, поглядаючи на годинник. — Мені й так було б нормально. Добре, я пішов, бо друзі чекають. … Читати далі

— Олю, а коли ви вже з Андрієм про малюків думаватимете? Час же йде! — повчальним тоном мовила тітка Галина за сімейним столом.— А коли ви, тітонько, плануєте нарешті вилікувати свої зуби й завітати до косметолога? Чи, може, розбагатієте й влаштуєтеся на нормальну роботу? — спокійно перепитала Оля, витримавши паузу. У кімнаті запала тиша… Суботній … Читати далі