Романович

Марія сиділа в кабінеті, коли прийшла чергова відвідувачка. – Доброго дня Марія Іванівна, мені огляд потрібен. Та й хотіла з мамою нареченого познайомитись, – сказала з порога малода дівчина. – З ким ви хотіли познайомитися? – не зрозуміла Марія. – З вами, з мамою Петра Олеговича. Тата ж у нього немає? – повторила дівчина. Марія глянула у картку дівчини і сказала: – Катю, настав час вам дізнатися правду. Катя здивовано дивилася на маму нареченого, нічого не розуміючи

Автор

– Петро сьогодні не приймає, а мені потрібно огляд пройти, довідку на роботу отримати, от я до вас Марія Іванівна і записалася. Давно хотіла з мамою нареченого познайомитись. Асистентка, яка подала інструмент Марії Іванівні, зачепила візок і випустила оглядове дзеркало: – Вибачте, Марія Іванівна, – опустивши очі в підлогу, сказала вона і додала. – Мені … Читати далі

Оля запросила подругу Віру в гості, бабуся Ганна Борисівна спекла шарлотку, накрила стіл. – Доброго дня, мої хороші. Ну, дівчатка, мийте руки і сідайте за стіл, – запросила Ганна Борисівна. Дівчата зайшли на кухню і сіли за стіл. – Зачекайте хвилинку, – сказала бабуся і вийшла у іншу кімнату. Ганна Борисівна повернулася за хвилину з якимось пакетом у руках. – Ось тримай це тобі, – бабуся передала його Вірі. Дівчина відкрила пакет і ахнула. – Звідки ви…, – хотіла щось сказати Віра, але не витримала і заплакала

Автор

Сьогодні Оля помітила на ринку черешню. Та не просто черешню, а справжню ЧЕРЕШНЮ. Оля такої великої ніколи не бачила. – Можна спробувати? – не втрималася вона. – Пробуй, – махнув рукою кароокий продавець. Його очі були схожі на ці темні блискучі ягоди. Оля спробувала і застигла від насолоди. І їй чомусь дуже захотілося купити цієї … Читати далі

Степан приїхав додому пізно. Він відкрив двері своєї квартири, як раптом почув з кухні голос дружини і її подружок. Судячи з усього, вони гульбанили… Степан обережно зняв кросівки і зайшов на кухню. – О, Степан, – Інна здивовано дивилася на чоловіка. – Ти чого сьогодні приїхав? Але добре, що приїхав. Відвезеш нас в ресторан? Степан оглянув кухню. На плиті і в мийці стояв брудний посуд. – Не відвезу, – несподівано сказав він. – Це ще чому? – Інна аж присіла від здивування. – Бо машини нема, – сказав Степан. – Що?! Як нема?! – Інна не розуміла, що відбувається

Автор

За вікном пролітали поля й лісосмуги. Степан їхав на машині, одну руку тримаючи на кермі, а другою підперши щоку. Настрій у нього був байдужий. Він ніби змирився з усім і просто погодився плисти за течією. Кондиціонер раптом вимкнувся. Степан зітхнув. Він пустив скло на дверцятах. Почувся запах соняшника і польових трав. Вечоріло. Коли його відправили … Читати далі

Олена весь день крутилася на кухні. До них у гості їдуть сестри Миколи з міста. – Миколо, сходи до сусіда, він свіжину робив. Купи трохи, шашлик зробимо, – дала вона завдання чоловіку. Микола повернувся з добрячим пакетом свіжини і замаринував шашлик. Приїхали гості, поїли, відпочили. Все пройшло чудово. А за день після від’їзду сестер, Миколі зателефонувала мама. – Сину, що там у вас сталося з дівчатами? – сказала вона. – Вони таке, про вас розповідають. Микола здивовано слухав маму, не розуміючи, що відбувається

Автор

-Все-таки добре, що ми тоді будинок в селі купили! – говорила Олена своєму чоловікові – Миколі. -Звичайно добре! А ти ще не хотіла! Пам’ятаєш, як ти казала: “Що ми там робитимемо”! – розсміявся Микола, обіймаючи дружину. Олена та Микола переїхали жити з маленького міста до села рік тому. Купили з нагоди симпатичний будиночок, підремонтували його … Читати далі

Лариса вже лежала в ліжку, як раптом задзвонив телефон. Вона тихенько встала і взяла слухавку. – Мама? – здивувалась вона. – О, Господи, чого так пізно?! Що трапилося?! – Що, донечко, втекла, так? – раптом почала мати. – Чоловіка покинула?! Чогось подібного я й чекала. Та ти вся у батька! – сказала мати. – Ти подзвонила мені серед ночі, щоб сказати про батька? – шипіла в трубку Лариса. – Ні. Тут у нас таке робиться. Я навіть не знаю, як тобі сказати… Лариса слухала матір і не вірила своїм вухам. Вона скочила з ліжка й почала одягатися

Автор

Лариса розглядала себе у дзеркало: продовгувате обличчя, тонкі губи, а очі холодні, світло-сірі. Треба ж було вродити такою. Тільки волосся й подобалося – чорне, густе. Вона мала довгий чубчик до самих очей. -Ти вся у батька. А він був красенем, інакше я не закохалася б у нього, – заспокоювала мама. – Подорослішаєш, зрозумієш, що в … Читати далі

Галина готувала плов, коли з роботи повернувся Олег. – Нам потрібно серйозно поговорити, – сказала дружина, коли чоловік зайшов на кухню. – Я тебе слухаю, – відповів він і сів за стіл. – Сніжана мені все розповіла. Розповіла, що ти мені зраджував, – раптом сказала Галя. – Ну й що? – єхидно посміхнувся Олег. – Думаєш, що я зараз все заперечуватиму? І твої пригоди для мене – таємниця? – Які пригоди? – здивувалася Галина. – Не прикидайся! Я знаю твою таємницю! – вигукнув чоловік. Галина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

Той, хто скаже, що до шлюбу Олег підходив винятково розважливо, буде неправий. Зовсім неправий. До Галини він відчував щиру симпатію. Ні, ну а як чоловікові без симпатії? Не вийде нічого! А Галя нічого така була – як треба. Все при ній. Симпатична, хоч і не красуня. Втім, Олег завжди знав, що красуні – це не … Читати далі

Віра прасувала одяг, коли в двері подзвонли. Жінка поспішила відкрити. – Здрастуйте, вам кого? – запитала Віра, побачивши перед собою незнайому молоду дівчину. -Якщо ви Віра, то вас, – відповіла дівчина. – А ви хто? Я вас ніколи раніше не бачила, – здивувалася жінка. – А я дружина вашого чоловіка, – раптом сказала незнайомка. – Ви щось плутаєте, я дружина Віктора, – пояснила Віра. – Ні, це ви плутаєте, – єхидно сказала дівчина. Віра здивовано дивилася на незнайомку, нічого не розуміючи

Автор

Віра була симпатичною скромною дівчиною. Її подружки вже з восьмого класу почали зустрічатись з хлопчиками, а вона, нецілована дівчина, весь досвід особистого життя якої обмежувався прогулянками за ручку з однокласником Андрійом, та й той якось непомітно випарувався. Після школи вона вступила до технікуму, а потім влаштувалася диспетчером до автопарку. Все її життя було розписано за … Читати далі

Світлана йшла з магазину і сіла відпочити на лавці. Нещодавно вона дізналася, що дуже заслабла. Навіть пачка гречки з буханцем хліба стали для неї тепер непосильною ношею… Раптом вона почула мелодійний дзвін. Скільки разів Світлана проїжджала повз церкву, але навіть з цікавості не заходила туди. А тут раптом несміливо зайшла і стала біля дверей. Пахло ладаном, свічки стояли перед іконами. Раптом хтось торкнувся її за плече. Світлана обернулася і застигла. Вона не вірила своїм очам

Автор

Світлана з чоловіком прожили дев’ятнадцять років. Усі вважали, що у них міцний і щасливий шлюб. Та й сама Світлана думала так само, незважаючи на те, що дітей у них не було. Багато років тому їй сказали, що ніколи не буде… Спочатку це дуже засмучувало. Вона навіть умовляла чоловіка взяти дитину з дитячого будинку. Але чоловік … Читати далі

Галина весь день крутилася біля плити. Сьогодні у гості прийдуть друзі, Марина та Сергій. У двері подзвонили. – Я відкрию, – гукнув чоловік. Толік зустрів гостей і запросив до столу. Всі сіли за стіл, поїли. Настав час десерту, жінки пішли на кухню по тортик і довго не поверталися. – Йду, подивлюся, чому вони так довго, – сказав Толік Сергію. Чоловік вийшов у коридор, як раптом почув, що Галина з Мариною про щось розмовляють. Толік прислухався і застиг. Розмова була про нього

Автор

– Ох, як же чудово, що ми нарешті зустрілися! – задоволено сказав Анатолій, дивлячись на компанію, що зібралася. – Давно не бачилися! Пригощайтеся! Я такого ляща засолив! Смакота! – Ага, ти засолив! – хмикнула дружина, але він не звернув на це уваги. У гості до Толіка та Галини приїхали їхні друзі Сергій та Марина. Вони … Читати далі

Віра закінчувала з клієнткою, коли задзвонив телефон. Дзвінок, другий, третій. – Та хто там такий? – думала жінка. Щойно відвідувачка вийшла, телефон знову подав звук. – Так слухаю, – схвильовано сказала Віра. – Алло, Віра, це ти? – почула вона у слухавці. – Так, а з ким я розмовляю? – не зрозуміла вона. – Не впізнала? Це ж я твій дід, – раптом сказав незнайомець. – Який дід? – здивувалася Віра. – Дід Борис, – відповів співрозмовник. Віра застигла. – Цього не може бути. Діда Бориса давно не стало, – тільки й подумала жінка 

Автор

-Здрастуйте, Віро. Ви мене не знаєте, я вас також. Пишу на прохання вашого дідуся, сподіваюся, пам’ятаєте про нього, Бориса Миколайовича? Це не моя справа, я всього лише сусідка, але все ж таки ви онука, рідна, а зовсім не цікавитеся долею свого дідуся. Він перебуває у важкій життєвій ситуації, і незабаром йому не буде де жити. … Читати далі