Романович

Андрій повернувся із заробітків з-за кордону на день раніше. Свою Наталю він не попереджав. Хотів коханій зробити сюрприз. Андрій заскочив у магазин по квіти, і з сумками повними гостинці, одразу ж побіг до своєї Наталочки. Він постукав у двері ховаючи букет квітів за спиною. Наталя відкрила двері й застигла від несподіванки… Мовчить і тільки очима кліпає. Андрій глянув за її спину в квартиру й оторопів від побаченого

Автор

– Андрійку, а ти чого не одружишся ніяк? – запитав, весело насвистуючи і застібаючи дорожню сумку, Микола. – Ось я думаєш, чому сьогодні такий радісний? Додому їдемо, додому! Вдома Маринка на мене чекає, вже, напевно, і оселедець під шубою готує. Ох, слинки аж потекли, – Микола мрійливо задумався. – А хлопці у мене які! Я … Читати далі

Олена вдягнула тепле пальто, взула зимові черевички і вони з чоловіком Віктором вийшли з підʼїзду. Раптом Віктор зупинився і здивовано подивився кудись у бік лавки. – Дивись, що це там таке?! – здивовано гукнув він Олені. – Хтось речі на лавці забув, чи шо?! Віктор підійшов до лавки. Він хотів струсити сніг з пакета, який стояв на лавці. Чоловік глянув на «пакет» і оторопів від несподіванки

Автор

– Оленко, ходімо гуляти, тобі що лікар сказав, ти не забула? – Та ну тебе, досить з мене, не хочу гуляти, ноги в мене слабі, – Оленка винувато посміхнулася. Майже всю вагітність вона на збереженні лежала. Три тижні у клініці – тиждень удома. І так майже сім місяців. А до того довго в них нічого … Читати далі

Таня помила посуд після вечері, і зручно вмостившись на кухні, вирішила обдзвонити рідних та друзів, щоб запросити до себе на ювілей. – Коханий, мій телефон знову сів, дай мені свій, я друзів обдзвоню, запрошу на ювілей, – гукнула вона до чоловіка. – Він, здається, на столі лежить, візьми сама, я зайнятий, – відповів Андрій. Таня встала, взяла телефон чоловіка. Раптом в цей момент надійшло якесь нове повідомлення, Таня спочатку не звернула на нього ніякої уваги, але повідомлення стали сипатися одне за одним. Жінка відкрила одне з них, прочитала і застигла від прочитаного

Автор

Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного щастя їм довелося через стільки всього пройти разом. А як він залицявся до неї… Таке можливе лише у французьких романах чи кіно. А весілля було в них просто казкове, Таня була схожа на принцесу, і Андрій приїхав за нею не … Читати далі

Юрій повернувся додому з роботи. – Кохана, я вже вдома. Що на вечерю? – вигукнув він з коридору. Але відповіді не було. Чоловік скинув куртку, роззувся і пройшовся по квартирі. Дружини ніде не було. – Дивно? Ірина вже давно мала б повернутися, – подумав він і набрав номер дружини. Телефон Ірини не відповідав. – Та що ж це таке? – вигукнув Юрій, і вже почав хвилюватися, коли на його телефон надійшов виклик з незнайомого номеру. Він підняв слухавку, хвилину порозмовляв з кимось і застиг від почутого

Автор

– Як у Ірини все так спритно виходить – сама придумає і сама все зробить. Не дружина, а золото, – роздумував Юрій. До ювілею залишався тиждень. Вони вирішили відзначити урочистість на дачі. Запросили сина із родиною та близьких друзів. За кілька днів син зателефонував. – Ми вирішили вам подарунок зробити. Ліжко гарне замовили, – повідомив … Читати далі

Ірина сиділа на лавці біля пам’ятників свекра та свекрухи, сльози котилися з її очей. – Тетяно Андріївно, ви пробачте мене, не розумну молоду, пробачте! – вигукувала Ірина, проводячи рукою по холодному, шорсткому пам’ятнику. – Як же я жалію зараз, що так вийшло. Не хотіла я цього. – Іра! Ти що тут робиш? – раптом почула Ірина голос у себе за спиною. Вона навіть здригнулася і різко обернулася. Біля огорожі стояв якийсь силует. Ірина придивилася до нього і застигла від несподіванки

Автор

Ірина сиділа на лавці, яка стояла всередині скромної огорожі. Вона не була тут вже багато років, навіть насилу знайшла цю ділянку. З фотографії на пам’ятнику на Ірину дивилися її свекор та свекруха. Ірина ретельно протерла вологою ганчірочкою фотографії, пам’ятник та… розплакалася. Вона й сама не думала, що взагалі колись прийде сюди, але сьогоднішня сварка з … Читати далі

Ольга сиділа в машині і плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила свекруха. – Оля, дитинко, ти де зараз? – запитала Світлана Іванівна. – На стоянці біля торгового центру, – крізь сльози сказала Оля. – Щось сталося? Чому ти плачеш? – захвилювалася свекруха. – Нічого не сталося. Все добре, – тихо відповіла вона. – Оля, я повинна тобі зізнатися в дечому, – раптом почала Світлана Іванівна, але невістка зупинила її. – То ви все знали?! – вигукнула Ольга нічого не розуміючи

Автор

Те, що чоловік має другу сім’ю, Оля дізналася прямо перед пологами. Точніше як дізналася, так пологи і почалися, хоча кілька тижнів точно в запасі були. Якби не розпродаж товарів для новонароджених зі знижкою в 70%… Ольга не поїхала б в ТЦ за вигідними покупками. Ось тільки не одна вона повелася на пропозицію. Магазинчик був сповнений … Читати далі

Ніна пекла пироги, як раптом помітила, що до її будинку під’їхала якась вантажівка завантажена тюками соломи. Жінка витерла руки об фартух, вийшла на подвір’я і застигла на місці. Біля сараю було акуратно складено п’ять тюків соломи. – Це ще що таке? – вигукнула сама до себе Ніна і побігла до вантажівки. – Ви мабуть помилилися? Це не моя солома! – гукнула вона. Раптом двері машини відкрилися, і з пасажирського місця вийшов якийсь чоловік. Ніна глянула на нього і все одразу зрозуміла

Автор

Літо стояло спекотне, з рідкими дощами та грозами, після яких над всім небом над селом здіймалася товста подвійна веселка. Ніна немов народилася наново, незважаючи на те, що вийшла на пенсію. Вона купила невеликий будиночок у першому ж селі від свого провінційного містечка та налагоджувала у ньому своє нове життя. – І навіщо тобі будинок у … Читати далі

В Ірини не стало сина Сашка. Як пройшли поминки, вона ледь пам’ятала. Було багато людей, її заспокоювали, співчували, але вона нічого не чула й не бачила навколо себе… Пройшло три місяці. Якось Ірина зібралася й пішла в магазин купити картоплі. Вона взяла велику торбу і вийшла на вулицю. Жінка перейшла на інший бік вулиці і раптом застигла від несподіванки. Вона побачила на зупинці якогось хлопця. Ірина швидко підійшла до нього і взялась за його рукав. – Сашко! – вигукнула з надією вона. Хлопець обернувся, й Ірина аж відсахнулася від нього

Автор

Ірина, як завжди вийшла з роботи о шостій вечора, і попрямувала у бік будинку. Зазвичай вона поверталася автобусом додому, але сьогодні було тепло і не хотілося відразу йти в квартиру. Хотілося пройтися пішки, не поспішаючи. Вдома на неї ніхто не чекає. З чоловіком років двадцять вони, як розлучені, і де він, Ірина не знала і … Читати далі

Віра та Сашко ще спали, коли пролунав телефонний дзвінок. Чоловік потягнувся за телефоном і побачив, що дзвонить його сестра Марина. – Мабуть вже щось сталося, – захвилювався він. – Зачекай, не бери слухавку, – одразу прокинулася Віра. – Чому не брати? Можливо щось з мамою сталося, – пояснив Сашко. – Не хвилюйся, нічого не сталося. Я повинна тобі дещо розповісти про твою сестру, – раптом почала Віра. – Ти про що? – здивувався Сашко, нічого не розуміючи

Автор

– Як же добре, що Сашко знову одружився. Як добре. Та й житимуть майже поряд з нами. – говорила Марина, його сестра, матері. – Звичайно добре. Добре, що дружина із квартирою. Мені вже набридла присутність дорослого сина. Ми вже знаємо, що він дітей мати не може. Та й дружина його нова з цим згодна поки … Читати далі

Дарина прийшла з роботи, спекла пиріг з яблуками, приготувала салат, і одягнувшись стала чекати. А як же ж?! Сьогодні її дочка Ліза мала привести знайомитися з нею свого коханого Тимка. Молоді прийшли радісні. У Тимка був букет квітів в руках. – Доброго вечора, я – Тимко! – почав з порога він. – Це вам, Дарино Леонідівно! – сказав Тимко приємним голосом. Дарина глянула на хлопця й оторопіла від несподіванки

Автор

Вже вкотре Дарина бачила сон… Велику галявину й річку, але не могла згадати з ким вона йшла за руку. – Та що ж це таке? Чому мені все це сниться вже не вперше? Сниться саме під ранок, а кажуть, що в цей час сняться пророчі сни. Хто цей чоловік, який мене тримає за руку? Чому … Читати далі