Автор Романович

— Ти розумієш, що залишила голодними цілу купу людей?! – обурювалася в слухавці Алла Прокопівна. – Як тобі не соромно?

— Ти розумієш, що залишила голодними цілу купу людей?! – обурювалася в слухавці Алла Прокопівна. – Як тобі не соромно? — Мамо, у мене можуть бути свої справи, – спокійно відповіла їй Олена. – Чи ти так не вважаєш? —… Продовжити читання →

Зайшовши до банкетної зали, щоб перевірити підготовку до весілля сина, Лідія зблідла, випадково почувши розмову сватів. Що вона зробила після цього, ніхто не очікував…

Зайшовши до банкетної зали раніше за всіх, щоб перевірити підготовку до весілля сина, Лідія зблідла, випадково почувши розмову сватів. Що вона зробила після цього, ніхто не очікував… Свинцеве небо, що низько нависло над містом, здавалося, ось-ось вибухне важким снігопадом. Зимовий… Продовжити читання →

Олена поїхала в Італію. Працювала доглядальницею, потім – у сім’ї. Життя там – непросте, але з перспективою щось заробити. Через рік вислала мамі першу тисячу євро. А потім… зв’язок почав рідшати. Дзвінки – тільки на свята. Гроші – раз на рік. Але Марія не ображалась. – Їй там тяжко, мабуть. Мовчить – значить, працює. Був період, коли обіцяла взяти маму до себе. Марія навіть почала збирати документи. – Але мамо, почекай, у нас зараз незручно, бо ремонт, – писала Олена. – Добре, доцю, я ще почекаю

У селі всі знали Марію. Спокійна, працьовита, добра. Вдова з сорока п’яти, виховала двох дітей сама: доньку Олену і сина Павла. Після того як не стало чоловіка, на будівництві в столиці, життя стало не мед. Але Марія не нарікала. Працювала… Продовжити читання →

– Хлопчику мій, ти хоч розумієш, яку відповідальність на себе береш? Хоча що це я, розумієш, звісно, ​​ти її давно на собі тягнеш. Але, Максиме, просто так тобі їх не віддадуть, доведеться поборотися

– Синочок! Іди, посидь з нами! Що такий непривітний? Куди пішов? Максим зачинив двері на кухню, де гула весела компанія на чолі з матір’ю і пішов до кімнати молодших. Сьогодні знову прийдеться без вечері. Він добре, благо Ніна наполягла, щоб… Продовжити читання →

– Хлопчику мій, ти хоч розумієш, яку відповідальність на себе береш? Хоча що це я, розумієш, звісно, ​​ти її давно на собі тягнеш. Але, Максиме, просто так тобі їх не віддадуть, доведеться поборотися

– Синочок! Іди, посидь з нами! Що такий непривітний? Куди пішов? Максим зачинив двері на кухню, де гула весела компанія на чолі з матір’ю і пішов до кімнати молодших. Сьогодні знову прийдеться без вечері. Він добре, благо Ніна наполягла, щоб… Продовжити читання →

– Чужим людям означає можна, а рідній сестрі не можна?

– Уявляєш, вона знову прибігла в сльозах, – Галина Петрівна поставила перед сином тарілку з гарячим. – Другий тиждень вже не витримує. Артем невизначено хмикнув, уникаючи розмови. Мати останнім часом тільки й робила, що голосила про нещасну долю Свєтки. Молодша… Продовжити читання →

— Бугай Валентина Василівна? — запитала молода жінка, коли Валентина Василівна відчинила двері. — Так, це я. — Вам поштовий переказ, — сказала жінка, — п’ять тисяч триста, — дістала гаманець і відрахувала купюри. — А це від кого? — запитала Валентина Василівна. Питання збентежило жінку: – Відправника не вказано, – відповіла та, розвернулася і пішла вниз по сходах. – Дивно, – промовила Валентина Василівна, стискаючи в руці купку купюр, найбільша з яких була тисяча гривень. А через тиждень знову подзвонили у двері.

— Мамо, навіщо тобі три кімнати? — вигукнула Лариса. — Ти зі своєї спальні тільки до кухні ходиш. А дві інші стоять зачинені! Там пил уже товщиною з палець! — А ти будь хорошою дочкою, — Валентина Василівна посміхнулася, —… Продовжити читання →

Квартира Зінаїди Василівни виявилася просторою, з високими стелями та старовинними меблями. Сама господиня — сухенька, але міцна старенька з напрочуд живими очима — зустріла їх у коридорі. — Артемку! — просяяла вона. — А це хто з тобою? — Бабусю, це Аліна Анатоліївна. Буде приходити до тебе, допомагати

— …звісно, квартира чудова! Трикімнатна в центрі, уявляєш? Відремонтуємо і заживемо по-людськи. Людмила розсміялася, цокаючи підборами по сходах. Аліна ледь встигла сховатися в ніші між поверхами. *** Аліна здригнулася від різкого телефонного дзвінка. Годинник показував шосту ранку. У такий час… Продовжити читання →

Віра прийшла з ринку — з повною торбою фруктів, сиром, випічкою. А в холодильнику — немає місця. Все забито контейнерами Світлани: «Детокс-салати», «ферментовані боби», «омега-закуски» — наче вона готувалася до змагань. — Свєто, це мій холодильник. Мій дім. Чому я, господиня, не можу покласти їжу?

Коли чоловік Віри запропонував тимчасово прихистити його двоюрідну сестру з чоловіком, Віра вагалася. Не тому, що була проти — вона взагалі людина м’яка, розсудлива, з щирим серцем. Просто знала: родина — річ непроста, і жити під одним дахом навіть з… Продовжити читання →

— У нашому роді жінки завжди були скромними, а ти випендрюєшся, — голосно заявила бабуся

Ольга поправила комір нового пальта і перевірила час на телефоні. До зустрічі з родиною Андрія залишалося десять хвилин. Вона нервувала більше, ніж перед важливими переговорами на роботі. — Не хвилюйся так, — Андрій взяв її за руку. — Мама й… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑