11 Березня, 2026

Автор: Романович

— Ось саме, в місті працює, і в село не збирається. І Андрюху нашого, як теличка, поведе за собою, не приведи Господь. А Надія Іванівна прижилася тут, подобається їй сільське життя, калоші днями купувала в магазині, сам бачив. Вона господині, в якої орендує будинок, Галині, грядок накопала і квітів насадила в палісаднику, та натішитися не може
Uncategorized

— Ось саме, в місті працює, і в село не збирається. І Андрюху нашого, як теличка, поведе за собою, не приведи Господь. А Надія Іванівна прижилася тут, подобається їй сільське життя, калоші днями купувала в магазині, сам бачив. Вона господині, в якої орендує будинок, Галині, грядок накопала і квітів насадила в палісаднику, та натішитися не може

— Настю, чула я, Андрійко твій одружитися зібрався, – конопата Інна, колекціонерка пліток села Федорівка, приголомшила новиною свою сусідку, – з рудою учителькою Надією Іванівною, заяву до РАЦСу подали в місті. — Що ти мелеш дурниці, – розлютилася Анастасія Миколаївна, і мало не впустила відро з помиями собі на ногу. — А от і не […]

Read More
– Не плач, мамо. Ось твої гроші. Я відразу запідозрив недобре, коли цей приїхав. Коли приходив до вас у гості, перевірив його документи, які він, до речі, ретельно ховав
Uncategorized

– Не плач, мамо. Ось твої гроші. Я відразу запідозрив недобре, коли цей приїхав. Коли приходив до вас у гості, перевірив його документи, які він, до речі, ретельно ховав

Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо таки, спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно під цим пильним поглядом, що, розплатившись на касі, вона метушливо закинула продукти до пакета і майже бігом кинулася з супермаркету. Але погляд не відпускав. Навіть коли […]

Read More
“Куди ти подінешся…” Як часто вона чула від нього ці слова, які підкреслювали, що у неї немає виходу, що вона в пастці
Uncategorized

“Куди ти подінешся…” Як часто вона чула від нього ці слова, які підкреслювали, що у неї немає виходу, що вона в пастці

– Маму ми забираємо з собою, до речі… – додав він між двома ковтками чаю, порушуючи тишу, яка панувала в їхньому купе весь ранок. Сказав це буденно і просто, наче вони давно обговорили це питання і дійшли одностайного рішення, а тепер він просто нагадував їй про це. Ніна, яка в цей момент готувала бутерброди, спочатку […]

Read More
– Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?
Uncategorized

– Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?

Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали. Оксана з подивом розглядала стару похилену хатину. – Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там […]

Read More
– Яка ж ти злопам’ятна! – З кривою усмішкою процідив чоловік. – Не чекав від тебе
Uncategorized

– Яка ж ти злопам’ятна! – З кривою усмішкою процідив чоловік. – Не чекав від тебе

– Нарешті! Ганно, ну де ти ходиш досі? Це перші слова чоловіка, які я почула, щойно переступивши поріг нашої квартири близько дев’ятої години вечора. – Я голодний, злий, нервовий! – вимовляв Ілля. – Тобі дзвоню – слухавку не береш. У чому річ?! Я втомлено опустилася на банкетку в передпокої, не в змозі навіть відповідати на […]

Read More
— Ти вже доросла, час і честь знати, — Віктор розвалився в моєму кріслі, закинувши ноги на журнальний столик. — Ми з твоєю матір’ю хочемо пожити спокійно.
Uncategorized

— Ти вже доросла, час і честь знати, — Віктор розвалився в моєму кріслі, закинувши ноги на журнальний столик. — Ми з твоєю матір’ю хочемо пожити спокійно.

— Ти вже доросла, час і честь знати, — Віктор розвалився в моєму кріслі, закинувши ноги на журнальний столик. — Ми з твоєю матір’ю хочемо пожити спокійно. — У моїй квартирі? Яку мені батько залишив? — Припини, Катя. Десять років ми тебе виховували, годували. Пора повертати борги. — Борги? — я стиснула в руках батьківську […]

Read More
Ну, якщо ви прийшли з претензіями, давайте я вам дещо поясню. Почнемо з квартири.
Uncategorized

Ну, якщо ви прийшли з претензіями, давайте я вам дещо поясню. Почнемо з квартири.

— Ну, якщо ви прийшли з претензіями, давайте я вам дещо поясню. Почнемо з квартири. Вже рік тому, до вашої першої критики на адресу моєї дочки, ми оформили дарчу. Квартира належить Каті. І вона має право в будь-який момент вам про це повідомити. Але якщо не зробила цього, значить не вважала за необхідне… …Катя та […]

Read More
— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.
Uncategorized

— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.

— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна. — Зараз, Анна Львівна. Молода симпатична медсестра встала з-за столу, відчинила двері кабінету і виглянула в коридор. Тераси, газони й сади — Нікого більше немає, Анна Львівна. І за записом всі пройшли, я перевірила, — посміхнувшись, […]

Read More
Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти.
Uncategorized

Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти.

Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти. Тепер Міші двадцять років, він працює в Луцьку, а Каті вісімнадцять — вчиться в університеті. Квартира здавалася величезною і незатишною без їхнього сміху, без постійної метушні, без гори підручників на столі. Багато років тому, коли народився Міша, вона залишила […]

Read More
Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру.
Uncategorized

Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру.

Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру. — Донечко, ця квартира – твоя впевненість у майбутньому. Що б не сталося, ти нізащо її не продавай. Зате тобі завжди буде, куди повернутися. Цю настанову мама сказала Яні, коли віддавала їй ключі від квартири. — Ти знаєш, що в житті трапляється всяке. І що все […]

Read More