Романович

– Нікуди вона від мене не дінеться, буде як шовкова хату прибирати і шкарпетки мої прати, – гучно сміявся хлопець у курильні, навіть не здогадуючись, що його майбутнє щойно перетворилося на попіл. А вже за тиждень він розгублено стояв посеред кухні, кліпаючи очима і намагаючись осягнути прощальний дарунок від тієї, яку вважав своєю власністю. Холодне … Читати далі

Повідомлення надійшло в обідню перерву. Катя сиділа в офісі, доїдала салат і переглядала соцмережі, коли на екрані випливло повідомлення від незнайомого профілю: – Катерино, привіт. Я твоя мама, Людмила. Знаю, що не маю права писати після стількох років. Але дуже хочу зустрітися, поговорити. Побачити тебе. Познайомитися з онуками, якщо вони є. Пробач мені, будь ласка. … Читати далі

Сонце тільки-но почало визирати з-за пагорба, позолочуючи верхівки старих яблунь, а сімдесятирічна Ганна Петрівна вже сиділа на ґанку. Повітря було чистим, свіжим, з легким присмаком вечірньої роси та стиглих фруктів. Сьогодні — Яблучний Спас. Для Ганни Петрівни ця дата мала подвійний зміст, адже саме на Спаса припадав її ювілей. Цьогоріч їй виповнилося сімдесят. Вона дивилася … Читати далі

— Ти нічого не досягла, у тебе навіть диплома немає! Що ти зможеш дати нашій дитині? Максимум — за касою сидіти! — вкотре дорікнув чоловік, поки вона ледве трималася на ногах через важке самопочуття. Вона мовчки терпіла закиди про свою “нерозвиненість”, хоча з двадцяти років повністю утримувала себе й допомагала матері, поки йому все купували … Читати далі

— Посунься! У тінь я сяду, а ти й на сонці постоїш, — різко мовила літня жінка, вимагаючи поступатися місцем семирічну дитину Чому деякі люди вважають, що відсутність поруч дорослих дає їм право виміщати своє роздратування на тих, хто не може за себе відповісти? Серпневе сонце палило немилосердно. Повітря над асфальтом розпаленої міської вулиці тремтіло … Читати далі

Я вимкнула будильник за хвилину до дзвінка, як звичайно, щоб різкий звук не розбудив чоловіка. Голова важка, почувалася розбитою. Того дня я не поїхала до матері. Уперше за чотири місяці. До цього я заїжджала до неї щовечора після роботи. Робочий день у відділі кадрів заводу закінчувався о пів на сьому, потім двадцять хвилин автобусом до … Читати далі

— Тільки не кажи тещі, звідки у нас ці гроші, — прошепотіла свекруха. А я стояла в дверях кухні. Я стояла в дверях кухні, тримаючи в руках мокру ганчірку. Сергій сидів за столом навпроти своєї матері Зінаїди Василівни, між ними лежала чимала пачка купюр, перехоплена гумкою. — Олено, — здригнувся Сергій, помітивши мене. — Ти … Читати далі

— Ну, тепер я знаю, де ти тренуєшся. Будеш мене тут часто бачити… — сказав водій таксі, розгортаючись у мій бік із дивною усмішкою. Всі думають, що це дрібниця чи незграбний комплімент, але порушення особистих кордонів і неприхований тиск не можна залишати без відповіді.  Олеся швидким кроком вибігла зі свого під’їзду, паралельно намагаючись застібнути блискавку … Читати далі

— Ти ж знаєш, що я не прихильник усіх цих паперів із штампами, — сказав він із легким смішком, опускаючи очі в телефон. — Навіщо нам те весілля? Нам і так добре. Вона мовчки подивилася на нього, посміхнулася у відповідь, а наступного дня він повернувся до порожньої квартири, де більше не було жодної її речі. … Читати далі

— Ми вже запросили всіх гостей, тож ти маєш усе купити до святкового столу! — затараторила в слухавці молодша сестра чоловіка, щойно Олена встигла підняти телефон і відповісти на виклик. — Марино, постривай, ми взагалі не планували цього разу приїздити до вас на свято, — спокійно почала було Олена, намагаючись одразу пояснити ситуацію. — Навіть … Читати далі