Романович

Я вже давно живу в Польщі, приїхала сюди більше 10-ти років тому. Сама я народилася та виросла в маленькому українському селі на Вінниччині. Там у мене вся родина. Ми з чоловіком вже давно поїхали з села сюди на заробітки, адже знайти хорошу роботу людині з села непросто. В місці лише на базарі могли влаштуватися на … Читати далі

Я народилася і виросла в селі. Згодом поїхала навчатися в місто, вступила до університету. Коли закінчила навчання, то повертатися в село зовсім не хотіла, тоді я вже звикла до міського життя. Я вважала, що в селі немає що робити молодій людині, там зовсім немає перспектив. Роботи практично немає, зарплата дуже маленька. А в місті й … Читати далі

Дмитро Вікторович все ніяк не міг звикнути до нового місця. Яке ж все-таки життя непередбачуване. Колишній директор великого заводу, батько трьох дітей, не міг навіть подумати, що буде жити на старості років в будинку для літніх людей. А життя колись у нього було яскравим та цікавим, сповненим радості та достатку. Була в чоловіка високооплачувана робота, … Читати далі

Я давно заміжня, з чоловіком ми живемо окремо, у нас своя трикімнатна квартира, двоє дітей. Працюємо, заробляємо, стараємося, щоб у наших дітей було все необхідне. З батьками спілкувалися в основному по телефону, бо і мої батьки, і чоловікові, живуть далеко. А два роки тому мені зателефонувала сусідка моїх батьків і повідомила, що тато мій живе … Читати далі

В нашому житті є дуже багато речей, які змінюють наше життя, і стаються вони, здебільшого, несподівано. Так було і в мене. Я вже чимало років живу сама в місті. Моя мама залишилася в селі. Усе було добре в нашій родині, поки вони жили з татом разом. А потім його не стало. Мама не змогла залишитися … Читати далі

Всі роки свого заміжжя Оксана була за своїм чоловіком як за кам’яною стіною, Петро сім’ю свою добре забезпечував, адже важко працював саме він. Жінка практично ніколи сама не працювала. Коли народилися діти Оксана так і залишилася домогосподаркою, слідкувала за чистотою вдома, смачно готувала і з турботою та любов’ю ростила своїх дітей, навіть коли вони вросли … Читати далі

З своїм чоловіком ми зустрілися ще 10 років тому. Я вчилася в училищі, куди поступила після дитячого будинку, в якому я виросла, бо моїх батьків не стало коли я була ще зовсім маленькою. А Тарас вчився в університеті на інженера, жив в гуртожитку, підробляв і ніколи не любив говорити про своїх батьків. Знала лише я, … Читати далі

Я вже 12 років на заробітках в Італії. Вдома залишилася моя донька Олена. Вона якраз вийшла заміж, коли я надумала їхати за кордон. Тоді я якраз втратила роботу, грошей не було, з чоловіком я давно розлучена, то ж я наважилася шукати щастя на чужині. Донька мене підтримала, каже, їдьте, мамо, Ви будете гроші заробляти, а … Читати далі

Моя бабуся Анна Вікторівна, завжди ставилася до мене краще, ніж до інших своїх онуків, я сам добре це помічав. Я завжди знаходився поряд з нею, скільки себе пам’ятаю. Коли я вже підріс, прибігав до бабусі, щоб дізнатися як її справи, я любив з нею спілкуватися, розмовляти про життя. Якось я прийшов, а вона лежить і … Читати далі

У моїй сім’ї прийнято на всі свята зустрічатися у мене. Ми з чоловіком зараз самі живемо в нашому заміському будинку, вже обоє на пенсії. Маємо невеликий город біля дому, тримаємо невелике господарство, так що нам самим вистачає і ще дітям намагаємося щось передати. Дітей у нас двоє: старший син Павло і донька Марина. Обоє вже … Читати далі