Романович

Яка ж була рада Марія, коли на її подвір’ї з’являвся Михайло з білим конвертом. Вона відразу пригощала кума його улюбленими варениками, а за столом дружно вирішували, куди направлять гроші, які знову прислав син із Канади. Михайло теж вже років двадцять як був вдівцем, дітей у нього не було, то ж він радо допомагав Марії

Автор

З Різдвяного Богослужіння з церкви Марія йшла під руку з Михайлом. Проводжали цю уже немолоду пару поглядами усі охочі. Це ж яка сенсація – Марія на пенсії заміж зібралася. Але їм було байдуже, на дворі зима все притрусила біленьким і пухнастим снігом, ніби хотіла, щоб у цих двох літніх людей життя почалося з нового аркуша. Марія … Читати далі

Сьогодні до нас мала приїхати колишня дружина мого чоловіка, привезти дочку на тиждень. Я хвилювалася, адже вони розлучилися через мене. Петро з нею зайшов в коридор. “Боже, як себе вести? Вона така гарна, в сукні, з гарною зачіскою, а я в фартусі і з хвостиком” – думала я. Я втекла на кухню, не могла зайти у вітальню. А потім Тетяна попросила, щоб мій чоловік пішов в магазин, ми залишилися з нею самі. До такої розмови я готовою не була

Автор

Я старалася думати, що ж це всього лише на один єдиний день. Ну ж, заспокойся, тримай себе в руках, все добре буде. Ти ж теж мати, постав себе на її місце, ти так само б вчинила. Я намагалася вкотре заспокоїти себе перед приїздом колишньої дружини свого чоловіка. Чесно кажучи, мені, звичайно, дуже пощастило в тому, … Читати далі

Батько покинув нас ще зовсім маленькими. За домовленістю з матір’ю він поїхав на навчання. Казав, що здобуватиме освіту, аби забезпечити гідне життя нашій родині. Тим часом мама працювала на двох роботах: і нас утримувала, і частину грошей надсилала чоловікові. Передавала й продукти. Повернувшись, він не дуже брався до роботи. Невдовзі таки поїхав на заробітки, а коли зрідка навідувався додому, то не те що шматочок ковбаси чи сто грамів цукерок, навіть хліба ніколи не привозив. Закінчилося все тим, що він пішов від нас в іншу родину. А минуло так багато часу і він повернувся з єдиним проханням

Автор

Немолодий Іван Степанович Басистий, поважний районний суддя, задумливо перегортав сторінки цивільної справи, яку мав розглядати на найближчому засіданні. Як не дивно, але за 25 довгих років роботи перед ним уперше постала така непроста ситуація: батько позивався до дітей щодо виплати йому грошового утримання. Зазвичай доводилося відсуджувати аліменти покинутим дітям, а тут… «Викличу всіх цих шістьох … Читати далі

Одного разу я прийшла додому, а на ліжку записка: «Я поїхав і більше ніколи не повернуся. Я не можу бути батьком для чужих дітей». Мені було дуже прикро це чути, адже діти у мене слухняні, ніколи не доставляли йому ніяких турбот. Але і засуджувати його я теж не можу, не кожен зможе прийняти чужих дітей

Автор

Коли я розлучилася з чоловіком, я не знала, що мені робити. Він просто пішов до іншої, залишивши мене з двома дітьми. Було лише одне бажання, лягти і не ворушитися, але я не могла собі цього дозволити. Два моїх сина не давали ні хвилини спокою. Старший уже в третьому класі, а молодшого треба було вперше відправляти … Читати далі

В суботу чоловік з сином пішли погуляти, я зайнялася прибиранням. На підлозі лежав щоденник тренувань чоловіка, я не втрималася і відкрила його, майже в кінці я знайшла кілька сторінок, складених особливим чином. Коли я їх відкрила, там було кілька фото дівчинки і молодої вродливої жінки. А також, мої фото і нашого сина. Я читала записи чоловіка і не могла повірити, що все це правда

Автор

У мене ніколи навіть найменшої підозри не виникало, що чоловік чимось незадоволений або має зв’язок на стороні. Він завжди вчасно повертався додому, ніде не затримувався, всі гроші приносив в сім’ю, був уважним і люблячим. Правда, інколи по роботі їздив у відрядження на виробництво в сусідньому місті, бувало, і до тижня його не було. Ми з … Читати далі

Через пів року чоловік остаточно пішов в нову сім’ю, де народилася дочка. Мені було дуже прикро, але я навіть не намагалася скаржитися свекрусі, знаючи її немилосердний характер. Але коли одного разу я приїхала за дітьми, що гостювали у свекрухи і свекра, то побачила в очах Ярослави Степанівни вперше за всі роки розуміння і співчуття

Автор

Якби я не намагалася, свекруха не злюбила мене з першого погляду. Її дратувало навіть моє ім’я. Ми з Юрієм познайомилися дуже молодими, ще до армії. Коли Юрій повернувся зі служби, більше не хотів мене відпускати. Я жила в сусідньому місті, він приїжджав до мене і ми допізна гуляли по осінніх вулицях, а навесні він вперше … Читати далі

Після весілля мого сина, я намагалася на вихідні приготувати щось з того, що він любить, і приходила до них у гості, щоб пригостити і побачитися з ними. Спочатку їх все влаштовувало. Мої свіжоприготовлені страви уплітали за обидві щоки, особливо невістка. Та одного вечора, коли я прийшла, вдома була лише невістка, вона сказала, щоб я перестала ходити до них, нехай мій син сам до нас ходить. Після того син до нас приходить один: відпочиває, їсть, але без дружини. Я вже змирилася, що з мене зробили недобру свекруху, та якось невістка сама мені подзвонила

Автор

Так склалося в житті, що тепер я свекруха, адже син одружився і тепер я маю ще й невістку. До того, як мій син одружився, я від своїх подружок дуже часто чула скарги на своїх невісток, вони були і дріб’язкові і серйозні, я якось намагалася завжди нейтральною бути в цьому питанні: вислухаю та й мовчу. Мені … Читати далі

Якось мамі зателефонувала сусідка. Вона сказала, що не стало мого дідуся, а він мені залишив будинок. Ми відразу поїхали в село, зайшли у його маленьку, майже розвалену хатину. Там ми знайшли листа до мене, дідусь писав, що будинок мій в іншому місці, він не схожий на інші, які стоять поруч. Коли я зайшла на подвір’я, навіть слова мовити не могла, дуже шкода, що я жодного разу в житті не бачила свого діда

Автор

Якось несподівано мені зателефонувала моя мама і почала мені говорити щось про дідуся і спадок, я не могла зрозуміти про кого вона говорить. Дідуся рідного у мене ніколи не було, мій тато сирота, а з маминого боку я знала тільки бабусю, якої не стало ще два роки тому. – Світлано, ще раз повторюю тобі, твій … Читати далі

– Багато років тому в сусіднє село доносили плітки на мене, ніби я, заміжня жінка, іншого собі знайшла. А свекруха моя вислухали пліткарку і відмовила їй різко: «Якщо невістка й знайшла кого, то буду тільки рада. Я їй і придане дам». Після того ніхто більше не посмів нашіптувати жінці погані слова про Наталю. Всі поважали і її і її невістку

Автор

Якось влітку я потрапила до районної лікарні з очима проблема була. За мною доглядала та допомагала сусідка по палаті. Вона підносила мені воду, а я тільки чула її приємний та добрий голос. Побачити ж її добре змогла на третій день. Слово по слову ми з цією жіночкою розговорилися. Мені здалося, що я десь таки бачила … Читати далі

Я повернувся додому – ні дітей, ні дружини не було. На холодильнику висіла записка, написана старшим сином: «Тату, мамі раптово стало погано, вона в лікарні, Оленку відвів до бабусі і поїхав до мами. Залишив тобі вечерю на столі. Розігрій її, хоч щось зроби сам». В той момент я наче прокинувся від довгого сну. Я жив в сім’ї, але не помічав свою сім’ю

Автор

Я стояв на зупинці і чекав автобус. Знічев’я я штовхав алюмінієву банку, яку хтось кинув повз сміттєвий бак. На зупинці в годину пік було незвично малолюдно. Єдиною людиною, яка разом зі мною знаходилася на зупинці, був молодий хлопець, що розмовляв з кимось по телефону. Мимоволі, знічев’я, я прислухався до розмови… «Так, люба. Добре, люба. А … Читати далі