Галина доньку виховувала сама. А коли та навчалася в столиці, сиділа на кефірі та хлібі, аби останнє віддати Оксані. – Куди ти мені це даєш, мамо? – ще 3 роки тому Оксана сказала Галині. – Я солодкого не їм. І сало твоє не буду, не пакуй мені це в торби, чи ти хочеш, щоб я стала такою як ти? Подивися на себе! Галина була трішки повненькою жіночкою. І мама її такою була. А донька пішла в батька. А рік тому Оксана, в черговий свій приїзд додому, повідомила матері новину: заміж вона виходить. Майбутні свекри дуже заможні люди. Бачили її маму на фото, але вона ще була там молодою та красивою. – Весілля у нас через 3 місяці, шикарне весілля, до речі, запрошених тьма. Але табе запросити не можу, сама розумієш, на тебе там дивитимуться, як на музейний експонат
Буває в житті так, що діти, виростаючи, в своїх клопотах та життєвих турботах віддаляються від батьків. І таке життя, тут нічого не вдієш. Але гірше, коли діти соромляться та забувають своїх батьків, вони стають їм непотрібними. – Як твоя Оксанка поживає? – звпитала якось сісідка Галину, – заміж ще не вийшла? Від таких питань Галина … Читати далі