Автор Романович

Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу повільним кроком, та й швидко вже не розбіжишся. А дружину Петро відвідує, постоїть біля памʼятника, новини їй розповість, сльозинку витре… Продовжити читання →

— Олено Степанівно, а чому Ліза на вулиці? Там же дощ іде! — Наталя без стуку увірвалася в кабінет, тримаючи на руках кішку. — Ти що, з глузду з’їхала? — схопилася за серце жінка. — Віднеси її назад! — Чому?… Продовжити читання →

Коли Марта виходила заміж за Богдана, вона переживала не стільки за сам шлюб, скільки за родину, в яку мала увійти. Її мама ще змалечку казала: «До чоловіка ти йдеш не тільки в любов, а й у його дім, до його… Продовжити читання →

– Невже невістка Насті усе ось так просто залишить чужій людині? – в селі просто не могли повірити у таку новину. – А що, хіба Гриць не заслужив? – заступалися односельчани за тепер уже рідним їм хлопцем. Село Тополівка розташоване… Продовжити читання →

Коли в селі з’явилася нова дівчина – висока, з манікюром і в білому пальті, сусідки тільки перезиралися. – Ото вже не з нашого тіста ліплена, – стиха шепотіла тітка Марія до сусідки Гальки. – Наші в гумових чоботах, а ця… Продовжити читання →

— Та я бачу, як ти працюєш у поті чола і виснажуєшся! Он які в тебе звіти! Чоловік додому приходить ледь живий, а вона на дивані лежить: відпочиває… — Та я так сьогодні втомилася, що очей розплющити не можу: ледь… Продовжити читання →

Марія припаркувала машину. Ще одна крамниця, і все! Вже купила фрукти, ігристе, цукерки. Залишилось вибрати подарунок бабусі. А з цим якраз ніяких проблем: бабуся обожнює книги. Вечорами, коли у вікна, розмальовані морозними візерунками, заглядає Місяць, усі справи вже перероблені, а… Продовжити читання →

Антоніна Петрівна снідала на кухні у своєї доньки. Робила вона це з великим задоволенням. Нікуди не поспішала і з апетитом смакувала їжу. Прокинувшись сьогодні рівно о дев’ятій, коли вся сім’я доньки вже покинула квартиру, роз’їхалася – хто на роботу, хто… Продовжити читання →

– Забирайте свої речі і йдіть! – Марина жбурнула ключі матері. – За два квартали звідси є квартира, я оплатила її на місяць наперед. Ти кинула мене в дев’ять років, а тепер вимагаєш ділитися майном? Ні вже, люба матусю, поживи… Продовжити читання →

Валя присіла відпочити на ганку своєї дачі. Весна ставала дедалі теплішою та сонячнішою. Поки Валя робила “суботники” — прибирала на своїх шести сотках, палила сміття та згрібала торішнє листя, до неї часто заглядав чорний кіт із білою краваткою. — Ей,… Продовжити читання →