Зворушлива історія про силу батьківської любові. Неможливо читати без сліз!
В дитинстві я ненавиділа новорічні ранки, бо у садок приходив мій тато. Він сідав на стілець біля ялинки, довго пілікав на своєму баяні, намагаючись підібрати потрібну мелодію, а наша вихователька суворо йому казала: «Валерію Петровичу, вище!». Всі хлопці дивилися на мого тата і давилися від сміху. Він був маленький, товстенький, рано почав лисіти, і, хоч … Читати далі