Романович

Дар’я прийшла знайомитися з майбутніми свекрами й навіть не здогадувалася, що в їхньому домі на неї чекає слід із далекого минулого. Випадкова знахідка розкриє правду про матір, яка залишила її багато років тому заради чужих грошей. А коли жінка раптом з’явиться з вимогою утримувати її, на світ випливе документ, який назавжди поставить крапку у цій … Читати далі

— Мої правила зараз — це величезні збитки, — відрізав директор. — Дай їй доступ. А якщо ти, дівчино, вирішила пожартувати й відволікла нас від справи, я подбаю, щоб у доставці ти більше не працювала. Ярослава стягнула промоклі рукавички. На світлій підлозі просторого холу залишилися сірі сліди від її чобіт. Осіння злива не щадила нікого, … Читати далі

Олег грюкнув дверцятами холодильника з такою силою, що вміст полиць затремтів. Один із магнітів, які прикрашали його поверхню, з глухим стуком впав на підлогу. Лена стояла навпроти — бліда, з міцно стиснутими кулаками. — Ну що, полегшало? — видихнула вона, різко піднявши підборіддя. — Ти мене просто дістала, — голос Олега зірвався, хоча він з … Читати далі

Ганна Петрівна ніколи не любила свій день народження. Скільки вона себе пам’ятала, ця дата завжди приносила лише розчарування, дрібні капості долі та глибокий сум. У дитинстві, коли інші діти з нетерпінням рахували дні до появи торта зі свічками, з Ганною обов’язково траплялося щось неприємне. То найкраща подруга в останній момент відмовлялася прийти через раптову застуду, … Читати далі

Замок на вхідних дверях трикімнатної міської квартири клацнув глухо, але для шістдесятирічної Маргарити Степанівни цей звук був як сигнал про початок чогось нового. Вона стояла в темному передпокої, стискаючи в кулаці старий ключ із вицвілою пластиковою биркою — спадок від матері, який Олексій роками вважав лише джерелом «живих грошей» від квартирантів. Живих грошей, які вона … Читати далі

– Мамо, а що ти шукаєш? Ти так гупаєш дверцятами холодильника, що аж мене розбудила! Світлана стояла на порозі власної кухні та дивилася, як її мама, по-господарськи відчинивши холодильник, вивчає запаси на предмет «що б пожувати». У хаті було тихо, чоловік поїхав на рибалку, діти вже давно жили своїм життям. На жаль, останні пів року … Читати далі

Оксана сиділа біля вікна своєї просторої тернопільської квартири, дивлячись на сіре осіннє небо, яке немов віддзеркалювало порожнечу в її душі. Ще кілька місяців тому вона вважала себе щасливою жінкою, чиє життя було ідеально спланованим і спокійним. Вона завжди пишалася своїм шлюбом. Її чоловік Юрій здавався їй втіленням надійності та доброти. Оксана часто згадувала ті часи, … Читати далі

– Як не зможеш? А що мені тепер робити? Я ж розраховувала на тебе… – розгублено сказала Ольга. Зять Дмитро на іншому кінці лише коротко хмикнув. Плани змінилися, машина потрібна йому самому, а як Ольга дістанеться міста, це вже її турбота. Слухавку він кинув раніше, ніж вона встигла заперечити. Ольга стояла посеред кухні з телефоном … Читати далі

– Забаглося на старість літ молодиці, зовсім сорому немає, тримайся тепер, бо життя спокійного більше не буде! – Надія стояла посеред кухні, міцно стиснувши пальці, її голос тремтів від образи, яку вона збирала роками. Роман стояв біля порога, переминався з ноги на ногу, наче той школяр, якого щойно наздогнав справедливий докір. Йому вже перевалило за … Читати далі

Галина бігла пероном, задихаючись під вагою сумок і боячись запізнитися на останню електричку. Стрибнувши майже на ходу в напівпорожній вагон, вона зітхнула з полегшенням, сіла на лавку й ще довго намагалася віддихатися. Дістала з дамської сумочки маленьке дзеркальце, глянула на себе. «Ого! Зморшки — жах, мішки під очима, а ця дурнувата хімія з перепаленими кінцями … Читати далі