Романович

Я десять років відпрацювала кухаркою, прибиральницею і нянею в домі власного сина. Без вихідних, без зарплати й без права на власну втому. Коли днями на ринку мене перестріла давня сусідка Галина, вона аж сплеснула руками. Я стояла біля ятки, спокійно вибирала стиглі томати й нікуди не поспішала. — Стефо, це ти? — примружилася вона. — … Читати далі

— Агов, недоумку, ну ж бо, відчиняй! Що я, жебрачка якась, тут на порозі свого ж дому стовбичу?! Галина Петрівна молотила кулаком у двері так, що, здавалося, відлуння йшло крізь усі поверхи. Поряд із нею вишикувались три величезні дорожні сумки, клітчастий баул і картонна коробка, щільно обмотана скотчем навхрест. Було очевидно, що вона приїхала надовго, … Читати далі

«Я не проти, якщо хочеш жити з мамою — живи. Але не в моїй квартирі», — спокійно, але дуже твердо сказала Христина. Богдан навіть не одразу збагнув, що вона говорить це цілком серйозно. Він стояв посеред передпокою, однією рукою притримуючи дверцята шафи, а в іншій усе ще тримав зв’язку ключів. Він дивився на дружину так, … Читати далі

Несподівано для себе та для всіх родичів Марія отримала спадщину. Вона була єдиною дитиною батька, який розлучився з її матір’ю і пішов із сім’ї, коли їй було тринадцять. Батько поїхав далеко на північ, надсилав аліменти, а потім зник. Загубились усі його координати. Марія встигла вийти заміж, дві доньки виросли та завели сім’ї, але батько так … Читати далі

— Двері треба зачиняти, Віко, а то недобрі люди винесуть усе разом із твоєю ідеальною чистотою! — голос Галини Петрівни розлігся прямо з передпокою, хоча кнопка дзвінка на стіні так і залишилася недоторканою. Вікторія завмерла посеред кімнати, тримаючи в руках серветку для меблів. Вона щойно завершила велике прибирання в їхній орендованій квартирі, вимивши кожен куточок. … Читати далі

Катерина стояла біля вікна, стискаючи в руках чашку з давно охололою кавою. Її пальці побіліли від напруги, але обличчя залишалося кам’яним. Навпроти неї, біля відчинених дверей лоджії, стояв Олег. Він гарячково пакував у велику дорожню сумку свої речі, хаотично витягуючи їх із шафи. Катерина спостерігала за цим видовищем із холодною відстороненістю, яка далася їй дуже … Читати далі

— Знаєш, мамо, ми тут з Денисом усе добре обміркували… Тобі, мабуть, поки що краще не приїжджати. Побудь ще там, в Італії. Ці слова застали мене посеред невеликої орендованої кімнати в передмісті Неаполя. Вона була залита південним сонцем, але мені в одну мить здалося, що навколо запала непроглядна темрява. Я застигла з телефоном біля вуха. … Читати далі

Глухий стукіт у двері змусив Світлану здригнутися. Вона саме відтирала вологою ганчіркою сліди побілки з нового підвіконня. Студія була майже готова до переїзду Микити. Залишалося тільки відмити підлогу та повісити штори. – Свєтко, відчиняй давай! Світлана просто витерла долоні об домашні штани та пішла до передпокою. Голос зовиці вона впізнала б із тисячі. Інна завжди … Читати далі

Донька від першого шлюбу чоловіка прийшла до мене з текою. Сказала, що її мати просила передати тільки мені. Дверний дзвінок розірвав тишу суботнього ранку. Я саме залізла на табуретку й розбирала антресоль – хотіла нарешті викинути старі коробки, звільнити місце, – коли різка трель змусила мене здригнутися й ледь не втратити рівновагу. У руках у … Читати далі

Дверцята холодильника зачинилися з таким легким клацанням, що здалося, наче світ раптом затамував подих. Дарина вимовила це спокійно, але кожне слово дзвеніло в тиші, різко контрастуючи з галасом, що до цього летів із вітальні. Вона стояла на кухні, стискаючи порожній пакет. На столі, біля неї, лежали яблука, пачка сиру для доньки, крупа, куряче філе, дитячий … Читати далі