Романович

– Серйозно? Вони продали квартиру? – Олена шпурнула ключі на полицю, які голосно брязнули, ніби наголосили на її запитанні. – У сенсі просто взяли і продали? І не порадились? Максим завмер біля дзеркала, поправляючи шарф. Не дивився на неї. Начебто, якщо не дивитися – проблема зникне. – Ну не зовсім не радилися. Я намагався їх … Читати далі

Сусід по дачі приніс мені список із 12 претензій: я відповіла одним рядком Список був надрукований на принтері. Дванадцять пунктів, вирівняних по лівому краю, з акуратними відступами між абзацами. Ксенія Федорівна тримала цей аркуш так, наче їй вручили повідомлення про кінець світу – двома пальцями, на витягнутій руці, трохи відсторонивши від себе. За сорок три … Читати далі

— Якщо ти зараз же не позбудешся цієї кішки, весілля не буде, вибирай: або вона, або я! Михайло ошелешено дивився на жінку, з якою ще вчора планував прожити решту своїх днів. Він стояв серед коридору власної оселі й не вірив власним вухам. Поруч на килимку тихенько принишкла сіра смугаста Мушка. Вона дивилася на людей великими … Читати далі

— Ти зобов’язана допомагати молодшій сестрі, у неї діти! — обурилася мати, забувши одну деталь з мого дитинства — Ти зобов’язана допомагати молодшій сестрі, у неї ж діти! — обурилася Клавдія Петрівна, театрально притиснувши пухкі руки до себе. — Ти що, зовсім зачерствіла у своїх цифрах? Ми ж сім’я! Потерпиш! Марина мовчки дивилася на матір, … Читати далі

Мати чоловіка плакала, коли побачила мої заощадження за 10 років Десять років Рита відкладала потроху, ховаючи гроші від чоловіка в старій бляшаній банці. Коли свекруха знайшла цю банку, сталося те, чого ніхто не чекав. Банка стояла на антресолях за коробкою з ялинковими іграшками. Бляшана, кругла, з облупленим малюнком: олень та сніжинки. Колись у ній було … Читати далі

Віра Василівна вийшла на заслужений відпочинок. На пенсії вона була вже близько п’яти років, а тепер остаточно пішла з роботи. Влаштувала невелике свято для колег. Початок осені. Онуки поїхали, город прибраний, урожай у льоху та холодильнику. Попереду справжній відпочинок. Віра Василівна сиділа за столом і дивилася у вікно. Осінь, дощ мрячить уже на перший день. … Читати далі

— Мамо, ви тільки не переживайте, там за вами доглянуть краще, ніж удома, та й серед своїх людей будете, — син опустив очі й перебирав у руках ключі від машини. — Я не переживаю, синку. Я вже все вирішила, — спокійно відповіла стара жінка і першою ступила на поріг своєї нової кімнати. Ніхто в селі … Читати далі

Осінній вітер з диким свистом ганяв сухе листя по кривій сільській вулиці, коли дев’ятирічна Олена знову сиділа на паркані й дивилася вдалину. Її мати зникла багато років тому, залишивши по собі тільки стару хустку та важкий спогад, а батька дівчинка ніколи й не бачила. Усім у селі верховодила бабуся Варвара, жінка з колючим поглядом і … Читати далі

— Ти це серйозно, Костю? — голос Міли тремтів, але не від страху, а від того дивного відчуття, коли тобі здається, ніби тебе виставляють за двері у власному домі. — Ти справді хочеш, щоб вона переїхала сюди? Костянтин стояв біля вікна, спиною до дружини, і дивився вниз — на дитячий майданчик, де хлопчаки ганяли м’яча. … Читати далі

— Я покохав іншу, тому збираю речі й іду, — сказав чоловік так буденно, ніби просто просив передати сіль за обідом. Соломія повільно опустила чашку на стіл. Вона навіть не здригнулася. Коли людина місяцями живе в очікуванні лиха, правда не збиває з ніг. Вона просто ставить крапку. — Її звати Вікторія? — тільки й запитала … Читати далі