Романович

Ірина витерла руки об фартух і критично оглянула стіл. Біла скатертина — та сама, яку вона ховала в дальній шухляді комода й діставала лише в особливих випадках. Кришталеві келихи, що дісталися від бабусі. Серветки, складені акуратними трикутниками. Усе виглядало урочисто, майже ідеально. Чому ж на душі було так тривожно? — Може, все-таки до ресторану? — … Читати далі

— Ти знову на себе спустила гроші, а вдома навіть хліба свіжого немає? Святослав стояв біля відчиненого холодильника і дивився всередину з таким виглядом, ніби його там особисто обдурили. На полиці самотньо стояла банка з домашнім лечо, невеликий шматок сиру і каструля з борщем, який Надія зварила ще в неділю. Надія щойно переступила поріг. У … Читати далі

— Катрусю, я сьогодні з мамою говорив. Довго так, докладно. Загалом, ми тут подумали й вирішили, що їй час до нас переїжджати. Олег промовив це своїм звичайним, трохи лінивим тоном, яким він коментував футбольний матч або погоду за вікном. Він сидів у глибокому кріслі, витягнувши ноги, і недбало клацав пультом, перемикаючи канали. Світло від екрана … Читати далі

Ранковий туман над Балтійським морем завжди мав гіркуватий присмак солі й соснової смоли. Любов Степанівна стояла на веранді просторого дерев’яного будинку на околиці Риги й дивилася, як перші промені сонця торкаються верхівок високих дерев. Вона тримала в руках чашку гарячого трав’яного чаю і подумки рахувала свої прожиті роки в цій країні. Минуло вже майже десять … Читати далі

Осінній дощ безперервно стукав у шибку, змиваючи з пожовклого листя залишки денного пилу. У квартирі пахло свіжою випічкою з корицею та сухими травами, але цей домашній затишок більше не приносив спокою. Софія сиділа на краєчку дивана, стискаючи в руках порцелянове горнятко з охололим чаєм. Навпроти неї стояв Вадим. Його обличчя було напруженим, погляд блукав по … Читати далі

— Вони спершу залишили мене в дитячому закладі, а за кілька років від мене відвернулися й ті, хто взяв під опіку, — з гіркотою мовила Вікторія, гортаючи сотні невтішних коментарів під своїм дописом. — А тепер, коли я власною працею здобула визнання, професію та відкрила свою студію, обидві родини раптом згадали про моє існування й … Читати далі

— Клич уже свою маму з села, нехай люди хоч трохи щиро посміються! — Ярослава Павлівна поправила срібну брошку на жакеті й зміряла мене зверхнім поглядом. — До мене на ювілей прийдуть найшанованіші люди. Їм потрібен контраст. Нехай на власні очі побачать, з якої глушини мій син тебе забрав і яке благородство проявив. Ці слова … Читати далі

Колеса мікроавтобуса монотонно гуркотіли на стиках розбитих доріг Тернопільщини. За вікном у сірому надвечірньому світлі миготіли знайомі до щему верби, перекошені плоти й новенькі ошатні паркани сусідів, чиї заробітчани, мабуть, повернулися раніше. Галина притискала до грудей шкіряну сумку, в якій лежали подарунки: парфуми для сина, дорогий італійський сир, пара пляшок доброго вина з Тоскани та … Читати далі

— Ми стукали у власні двері майже пів години, але шестирічний син заснув настільки міцно, що навіть не почув дзвінка! Ключі залишилися всередині у свердлику, і ми з чоловіком о дев’ятій вечора опинилися на вулиці без жодних варіантів дістатися хати. Як звичайна літня прогулянка біля під’їзду перетворилася на вечірню пригоду з ночівлею у сусідів?  Того … Читати далі

— Я просто ввічливо попросила жінку в черзі відступити на крок назад і не дихати мені прямо в потилицю, а у відповідь отримала такий потік грубощів і лайливих слів! Вона на весь магазин обізвала мене «собакою» і мало не з кулаками кинулася на мене за звичайне зауваження. Найдивніше, що багато хто навколо продовжує вважати, ніби … Читати далі