– Грошей на поховання матері не дам, у мене весілля на носі, – сказав батько доньці. – Але ж вона була твоєю дружиною двадцять років! – У мене нова дружина та новий шлюб, ви двоє мені не потрібні… – Тату, ти чекаєш на мене? – Зраділа Лєра, коли вийшла з інституту і натрапила на батька. […]
Виходячи з лікарні, Олена зіткнулася в дверях із чоловіком. – Вибачте, – сказав він, затримавшись на ній поглядом.Наступної миті погляд його став презирливо поблажливим, чоловік відвернувся від Олени, і, здається, одразу ж забув про її існування. Скільки таких поглядів вона ловила на собі. На струнких і довгоногих дівчат дивилися зовсім по-іншому. Очі чоловіків, побачивши струнку […]
– Донькам дістанеться по двокімнатній квартирі, а Віктору – наша трикімнатна. Він же за нами в старості наглядатиме, – сказав Михайло Петрович, дивлячись у вікно на сніг, що падав. Віра Олександрівна мовчки кивнула, продовжуючи перебирати фотографії у старому альбомі. На пожовклих знімках усміхалися їхні діти: Настя з двома кісками, Вітя з розбитим коліном, маленька Даша […]
– Мамочко, будь ласка, не віддавай мене їм, – плакала на весь голос п’ятирічна Настя, чіпляючись за мамину руку. Але Олеся, стиснувши зуби, затьмареним поглядом з ненавистю дивилася на дочку. Вона відчепила її руку і з усієї сили штовхнула до батька. Не втримавши рівноваги, Настя впала, але одразу схопилася і підбігла до матері. Схопившись за […]
– Збирай свої речі і йди до матері! Сина я житлом забезпечив, а про себе сама подбаєш! Стільки років просиділа в мене на шиї, спасибі маєш казати і за це! – грізно викарбовував чоловік кожне слово. Наталя часто моргала, не в силах переварити почуте. Чоловік немов із ланцюга зірвався. Він нічого толком не пояснив і […]
– Миколо, синку, приїжджай швидше! Благаю тебе, рідний мій! Усі справи кидай і приїжджай. Біда в мене! – зателефонувала синові Зоя Олексіївна. Мама плакала в трубку, і серце Миколи здригнулося. Він уже зібрався за давно сформованою звичкою відмовити матері, пославшись на справи і турботи. Відмовити і не поїхати. Ніколи йому. Ну що це, право слово? […]
— Це ти, мамо? — почувся за спиною хриплуватий голос. Марія впустила відро з водою. Вода розлилася по землі, змочивши поділ її старої хустки. Перед нею стояв чоловік — засмаглий, худий, з глибокими зморшками біля очей. В очах — знайоме щось, болісне, таке рідне. — Петре?.. — Марія сіла прямо на лаву під яблунею. Руки […]
Сковорідка шипіла, як розлючена кішка, а я у квітчастому фартуху, металася по кухні, ніби танцювала з долею. Картопля шкварчала, котлети пихкали, а запах смаженої цибулі лоскотав ніс. Двері грюкнули – повернувся Олег, мій чоловік, із роботи. Його черевики прогуркотіли коридором, наче барабани перед концертом. – Ларисо, я вдома! – гукнув він, жбурляючи портфель на диван. […]
Ганна Федоровна увійшла до магазину. Всі, хто там знаходився, відразу замовкли. Вона підійшла до прилавка: -Один буханець хліба та макаронів. Продавчиня кинула перед нею те, що жінка просила. -З такої пенсії, можна купити чогось ще. Жінка похилого віку нічого не відповіла, мовчки віддала гроші, поклала в сумку, якій було не менше ста років свої покупки, […]
– Якби не мати, я б ніколи сюди не приїхала! – з порога кинула Олена, стискаючи в руці мокру парасольку. Брат Костя стояв у передпокої. – А я думав, ти й заради неї не приїдеш, – сказав він холодно. Дощ лив стіною. Старий будинок рипів під натиском вітру, ніби видихав біль, що скупчився за роки. […]