Романович

Прийняла племінницю до першої зарплати, а через три місяці почула: «Ви мені заважаєте»…   …Ця історія не так про житло, як про надзвичайно неприємне відчуття: коли людина заходить до твого дому як тимчасовий гість, а за пару місяців ти вже сама ходиш власними кімнатами з думкою, що ти тут зайва. Мені 60 років. Я живу … Читати далі

— Знову три тисячі гривень за світло? Мар’яно, що ти з тим світлом робиш? Світлана крутила в руках платіжку й здивовано дивилася на доньку. Мар’яна лише безпорадно розвела руками й опустила очі. На її обличчі від затяжної втоми та переживань за останні місяці й так живого місця не було, а тут ще й цей новий … Читати далі

— Коли ви вдвох зайшли до зали і твоя супутниця так відверто розцвіла від мого фартуха офіціантки, мені на мить стало навіть цікаво спостерігати за цим театром. Але найбільше мене вразило твоє мовчання: ти сидів, ховав очі в меню і навіть не спробував зупинити цей потік дрібної ввічливої зневаги. Саме в ту хвилину я остаточно … Читати далі

Хлопець запропонував скинутися на подарунок його мамі, хоча ми зустрічаємося лише місяць. Моя відповідь охолодила його запал…   …До своїх тридцяти семи років я дійшла одного дуже простого, вистражданого й кришталево чіткого розуміння власного щастя. Життя у величезному, метушливому місті й так забирає занадто багато сил, тому в особистих стосунках я шукаю виключно тиху гавань. … Читати далі

— Коли ти роками повторював, що ми просто не готові, що треба почекати і змиритися з обставинами, я вірила кожному твоєму слову. А тепер я тримаю в руках твій забутий телефон і чую від абсолютно незнайомої жінки, що десь у дитячому будинку на тебе щодня чекає маленька дівчинка. Чому ти вирішив, що мав право проживати … Читати далі

— Знаєш, Юро, я цілих п’ять років щиро вважала, що наші спільні виходи в театр чи на вечори до друзів — це моменти нашої найбільшої близькості й радості. А виявляється, весь цей час ти просто мовчки стояв поруч, розглядав мій одяг і терпляче чекав, поки я сама здогадаюся, як сильно не відповідаю твоїм уявленням про … Читати далі

Сонце хилилося до заходу, заливаючи золотом тихий двір старого київського мікрорайону. Світлана прямувала додому після довгих нарад, міцно стискаючи в руках пакунок із продуктами. Вона мріяла про гарячий чай і те, що Артем, який мав повернутися з відрядження лише завтра, зробить їй несподіваний сюрприз. Проте доля підготувала сюрприз для неї, але зовсім не той, на … Читати далі

Вечірнє сонце повільно сідало за горизонт, залишаючи на стінах просторої вітальні довгі бурштинові смуги. Марія стояла біля панорамного вікна свого нового двоповерхового будинку, тримаючи в руках теплий чай. Надворі, на невеликому акуратному газоні, двоє старших синів, Олексій та Артем, ганяли м’яча, а молодша Алінка гойдалася на дерев’яній качелі, щось наспівуючи собі під ніс. Це була … Читати далі

Не один чоловік пішов з сім’ї у пошуках щастя, а потім не раз пошкодував про це. Спокійне, розмірене життя не завжди змінюється в нових стосунках на краще. Андрій стояв біля мийки і похмуро дивився на кухонний стіл. Три дні він чекав, що ситуація вирішиться сама собою, але дива не сталося. Чисті чашки закінчилися, тарілки теж, … Читати далі

Десять років — це або мить, або ціла вічність, залежно від того, з якого боку дивитися на календар. Для Насті ці роки пролетіли як один строкатий, галасливий і місцями дуже болючий день. Увесь цей час у її житті був Максим. Точніше, він був присутній у її думках, спогадах і серці, навіть коли між ними пролягали … Читати далі