Автор Романович
Марія Петрівна все життя прожила в одному селі на Полтавщині. Жила просто, працювала тяжко, як і всі сільські жінки: робота, город, худоба, діти. Її син Іван і дочка Ліля були сенсом її життя. Але якось так склалося, що любов її… Продовжити читання →
Суботній ранок почався з телефонного дзвінка від свекрухи. Валентина Михайлівна завжди дзвонила рано, ніби спеціально обирала момент, коли хочеться ще трохи повалятись у ліжку. — Олено, дорога, збирайтесь на дачу! — голос свекрухи звучав бадьоро і не терпів заперечень. —… Продовжити читання →
– Ти що твориш? – Кричала Варвара, намагаючись відштовхнути Марію від дверей. – Ми ж тут живемо! Маша міцно тримала шурупокрут, не зважаючи на верески. Старий замок з неприємним скреготом піддавався, шурупи вилітали один за одним. – Варя, йди геть,… Продовжити читання →
— Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! — Вітя, нам не до жартів! Постели для мами ліжко,… Продовжити читання →
— Іро! Ірино, ти де?! — Сергій увірвався в спальню, ледь не збивши з ніг племінника, який тягнув мокрий рушник через весь будинок.— Це нестерпно! Ірина сиділа на ліжку, закривши обличчя руками. У сусідній кімнаті кричали діти сестри, на кухні… Продовжити читання →
Катюша Стародуб, учениця 5-го класу, рано вранці йшла по засніженій сільській дорозі до школи і тихо плакала. Ну чому все так? Всі її однокласники живуть з батьками, з мамою і татом, а вона, Катя, живе з бабусею і дідусем, а… Продовжити читання →
— Будиночок не ваш. Хоча ви праві, є за що нам дякувати, що пустили вас сюди пожити. — Як пожити? Я думала, це мій будинок. Планувала переїжджати на постійне проживання. Навіть оплатила новий дах, старий трохи протікав… — Дуже просто…. Продовжити читання →
– Катю, де моя краватка синя? – крикнув Дмитро зі спальні. Катерина стояла на кухні, помішуючи вівсянку. Сім років заміжжя, і щоранку – як день бабака. Він поспішає в офіс до успіху та грошей, вона залишається між плитою та пральною… Продовжити читання →
Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але обидвоє давно поїхали в світи й з рідною мамою спілкувались не часто, лише листівки на великі свята. Але літня жінка… Продовжити читання →
Дарину дратувало, що мама ходить мити підлогу і прибирати в квартирах до чужих людей. Вони це особливо не обговорювали, але Ніна Іванівна знала, що донька її соромиться. — Мамо, ти що, не можеш іншу підробіток знайти? Можна в’язати на замовлення,… Продовжити читання →